Багатогранний, творчий, відповідальний – такий він, сучасний керівник підприємства. Таким є Олександр Панасюк, директор фастівської фабрики «Козак», яка сьогодні, під час війни, активно працює, забезпечуючи українську армію формою. Про цікаву особистість та мудрого керівника, який знайшов можливості у складний період розвивати підприємство та збільшувати його потужності, при цьому допомагаючи волонтерському рухові, читайте у статті.
Війна – час для розвитку та натхненної праці
Фастівчани завжди знали, що у місті є швейна фабрика з колоритною назвою «Козак». Вона переважно шила вироби на експорт – для потреб закордону. Однак пів року тому все змінилося. Попри складну логістичну ситуацію, надскладний доступ до тканин та фурнітури, відсутність необхідної кількості спеціалістів, за період «великої війни» фабрика «Козак» відшила понад 20 тисяч одиниць військової форми. Встигаючи при цьому, виконувати замовлення давнішніх закордонних партнерів.
Окрім того, що силами фабрики «Козак» було забезпечено в надкороткі строки зимовою формою батальйони тероборони та інші оборонні структури Збройних сил України, літньою формою – захисників різних рівнів – від добробатівців до тих, хто на передовій, працівники встигають допомагати волонтерам, забезпечуючи українську армію усіма можливими способами.
І фабрика, завдяки умілому керівництву її директора, успішно з цим справляється.
Знайомимося з паном Олександром
Олександр Панасюк, директор фабрики "Козак"
Розкажіть трохи про себе.
- Я - не корінний фастівчанин, однак більша частина життя пройшла саме у Фастові. Народився в сім‘ї вчителів. Мама навчала дітей в одній із фастівських шкіл, після переїзду до Києва почала викладати студентам одного з вишів. Тато – також викладач, його напрямок – юриспруденція. Я за освітою – юрист, закінчив університет Шевченка. Навчання у вузі мені дало багато знань, навичок, вмінь та переваг, однак, досить швидко я зрозумів, що юридична справа не лежить мені до душі.
Як прийшли саме до швейної справи? Це був випадок чи свідомий вибір напрямку, в якому хотілося розвиватися?
- До швейної справи я потрапив завдяки своєму тоді близькому товаришеві, який вже займався швейною справою. Це був 2015 рік. Маючи виробництво у Полтаві, ми вирішили розширити свої потужності та увійти на ринок Києва. Зробили це, хоч і було досить нелегко. А тоді товариш кудись зник. Цікаво, що зник разом із виробничими потужностями. Було нелегко це прийняти, виникало бажання все покинути. Однак, зібравшись з силами, я залишився в цьому бізнесі.
А як потрапили саме до фабрики «Козак»?
- До широкомасштабного вторгнення фабрика переживала не найкращі свої часи. Після обговорень з її керівництвом, я розпочав виконання обов’язків директора «Козака» з 4 серпня 2021 року. Моєю головною задачею було не просто втримати фабрику на плаву, а й зробити усе, що необхідно для її розвитку, збільшення її потужностей.
ДО – чим жила та живе фабрика «Козак»
До широкомасштабного вторгнення на підприємстві шили різні види одягу – спецодяг, військовий одяг тощо. Брали усі замовлення, які надходили. «Перебирати не доводилося, роботи було не так і багато», - розповів Олександр Панасюк.
- Варто сказати кілька слів про замовлення з-за кордону. Фабрика має постійних партнерів та замовників ще з 90-х років минулого століття. І вони всі досі з нами співпрацюють, оскільки головний критерій для них – якість виробленої продукції. А це ми забезпечуємо в повному обсязі.
ПІСЛЯ – чим живе фабрика «Козак» після широкомасштабного вторгнення
Зараз ситуація, звісно ж, змінилася. Виробництво розширилося, збільшилася кількість замовлень. Фабрика активно працює в двох напрямках:
- Пошиття військового одягу для потреб українських захисників.
- Закриття потреб закордонних партнерів – замовлення від них найрізноманітніші.
- У нас відбулося розширення штату, ми постійно набираємо нових фахівців – швей, закрійників тощо. Зараз на фабриці працює більше 10 переселенців – людей, які втратили домівки та роботу через військові дії. У штаті – переважно жінки. А ще у доброї половини родин – працівників «Козака» – хтось зараз працює задля оборони країни. Люди, які у нас на виробництві трудяться, вони всі вмотивовані. І кожен розуміє, що ми всі зараз працюємо для потреб оборони. Хтось – на фронті. А от ми – в тилу.
Фабрика «Козак» в надкороткі строки забезпечила зимовою формою батальйони тероборони та інші оборонні структури ЗСУ, літньою формою – захисників різних рівнів
Як організований процес виробництва на фабриці «Козак»?
- Графік роботи у нас звичайний, з 8 ранку до 17 вечора. Однак дуже часто працівниці, з власного бажання, залишаються в післяробочий час. Ми підтримуємо тих, хто працює понаднормово. Разом з тим, хочеться зазначити, що хоча наш штат за останні пів року зріс на 30-40%, ми тричі піднімали рівень заробітної плати. Розуміючи, що це вимога часу.
Що треба, щоб потрапити до вас на роботу?
- Уміння та бажання працювати. Перші два місяці працівник проходить навчання. Отримує ті навички, які нам тут потрібні. Входить в робочий процес. І лише після цього періоду працівник може вважатися повноцінним членом команди фабрики. Проте цей етап подобається не всім. Однак у нас залишаються справжні професіонали, які якісно та уміло виконують свою роботу.
Що скажете про оплату праці?
- Середньомісячна заробітна плата на фабриці - 10-15 тисяч. Однак усе залежить від того, наскільки працівниця виконує норму, чи навіть перевиконує її. У нас офіційне працевлаштування, соціальний пакет.
Розкажіть трохи, як організований процес роботи.
- Ми працюємо конвеєрним методом. Виріб розбитий на так звані операції. Кожна фахівчиня має свою частину роботи та певну кількість операцій, які має виконати за день, за місяць. Перевиконання у нас заохочується матеріально.
Якщо раніше замовлень було дуже багато через те, що великі швейні підприємства Чернігова, Харкова та інших міст перестали із зрозумілих причин працювати, то зараз ринок дещо наситився та наповнився, зокрема, одягом для військових. Зараз нам легше, проте роботи достатньо.
Маскувальні сітки, сплетені з "відходів виробництва" фабрики "Козак"
Безвідходне виробництво
Знаю, що ви підтримуєте волонтерський рух. І є його активним учасником. Розкажіть трохи про це.
- В нашій роботі є відходи тканин. І це досить значна кількість елементів. Раніше ми не знали куди дівати все це – так, щоб з користю. Але з початку широкомасштабного вторгнення на ці обрізки тканин у нас стоїть черга. Вони використовуються для плетіння маскувальних сіток. А так як у нас тканини маскувальних кольорів, вони дуже бажані. Крім того, на початку війни ми дуже багато тканин, липучок віддали на потреби оборони для пошиття розвантажувальних жилетів, плитоносок.
З якими волонтерськими центрами співпрацюєте?
- Йдемо назустріч усім, хто з нами контактує. Переважно віддаємо обрізки тканин фастівським групам, які плетуть маскувальні сітки. Були ситуації, коли надсилали обрізки до Черкащини.
Керувати досить великим виробництвом – процес нелегкий. Директор має розумітися в усіх процесах, разом з тим, тримати руку на пульсі настроїв колективу.
Яким керівником ви себе вважаєте?
- Я намагаюся розуміти людей. Інколи це використовується не на мою користь. Тому і доводиться включати суворість. Але я за те, щоб у колективі був спокійний ритм та здорова атмосфера.
Чи чітко ви розділяєте свій робочий та вільний час?
- Хороший керівник завжди на роботі, навіть тоді, коли він не на робочому місці. За потреби, я був на роботі і опівночі, і о першій, і о другій годині ночі. Треба – я на робочому місці.
Трохи про особисте
Фастівчанам все ж цікаві ви ще й як особистість, не лише як керівник. Розкажіть трохи про себе, свою родину, свої захоплення. Адже ви – творча людина.
- Мій відпочинок – це родина, спорт та музика. Я займаюся кросфітом, бігаю. Цього літа із задоволенням займався великим тенісом, на холодний період це захоплення доведеться трохи відкласти.
Ми знаємо, що ви – учасник музичного гурту.
- До лютого я був активним учасником музичного гурту (пан Олександр грає на гітарі, а ще – сам пише пісні та музику, та навіть співає - ред.). Велика війна трохи змінила пріоритети, ми були сконцентровані на більш важливих питаннях, певний час я до гітари навіть не брався. Однак останнім часом гурт відновив репетиції.
А де вас можна почути?
- Ми грали під час одного з Днів міста Фастова, виїжджали на святкування на запрошення до інших міст. Бувало, грали на певних локаціях в Києві. Мій брат також грає в одному з гуртів, ми колись хотіли та все ще не полишаємо думки зібрати спільний гурт та заграти разом.
Олександр Панасюк
Про ПЛАНИ на майбутнє
Що плануєте робити далі, як розвиватимете фабрику?
- Ми завжди тримаємо руку на пульсі потреб суспільства. Україні потрібна форма для військових – ми її шиємо. Як я вже казав, ми і надалі розвиватимемо два напрямки – робота для оборонної галузі країни та співпраця з іноземними партнерами.
Підприємство запрошує на роботу швачок, технологів, конструкторів, розкрійників, менеджерів зі збуту. Гарантує:
- офіційне працевлаштування
- соціальний пакет – оплачувані лікарняні та відпустки.
Розмір заробітної плати залежить від кваліфікації робітника та виробітки.
Щодо працевлаштування звертайтеся за номером (067)766-81-34.
Щоб слідкувати за життям фабрики, можна підписатися на сторінки підприємства у Facebook та Instagram.
Довідково
Швейна фабрика «Козак», яка розташована у Фастові, розпочала роботу ще у 1946 році. У минулому році відзначила свій 75-річний ювілей. До складу підприємства входять ще дві фабрики: у Білій Церкві Київської області та Гайсині Вінницької області. До війни вони шили широкий асортимент одягу: брюки, спідниці, сорочки, костюми, робочу форму. Виконували замовлення вітчизняних та закордонних партнерів, зокрема з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Польщі, Франції, США. Співпрацювали з відомими брендами: Grosso Moda, BTB Bulgaria, Wattana, Nespresso, Air France, Air Lingus, Incotex, Rabe, Barbara Lebeck, Brax, Hugo Boss, Pierre Cardin.
*Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
