Ірина Сорокіна працює на фастівській швейній фабриці «Козак» близько півтора року. Вона – інженер-конструктор. Розробляє нові моделі одягу та створює лекала для викройок. Про Ірину говорять, що для неї не існує перешкод на професійному шляху. Вона готова виконати будь-яке технічне завдання, і там, де інші шукають відмовки, вона знаходить можливості. А ще жінка приїхала у Фастів з Придністров’я, має російське громадянство, проте майже вільно говорить українською мовою і мріє стати громадянкою України. Про опанування професії конструктора, несподівані повороти свого життя та улюблену роботу Ірина Сорокіна розповіла ФастівNews.City.
Пані Ірино, розкажіть, чому ви обрали таку професію?
- Я з дитинства була посидюча і спокійна. Любила займатися творчістю: шила одяг для ляльок, вишивала, ліпила. Закінчила художню школу, малювала картини і портрети.
Спочатку після школи я хотіла стати архітектором. Але, щоб навчатися цій спеціальності, треба було їздити в інше місто. І я вступила на модельєра-конструктора. Адже ще зі школи шила речі для себе і інших. У моєї мами були викройки, я могла ними користуватися. Але потім почала робити їх сама. Спочатку конструювала на папері, потім – відразу на тканині, розкроювала і шила готовий виріб. Під час шкільних канікул працювала в ательє. А ще плела весільні вінки і бутоньєрки. Тому швейна справа була для мене звична, і я вирішила удосконалити свої здібності. Так закінчила технікум легкої промисловості і потім вуз.
Чому вирішили стати саме конструктором, а не швачкою чи технологом?
- Мабуть тому, що моя мама розповідала, як мріяла бути модельєром-конструктором. Вона теж шила для себе і інших людей, хоча ніде спеціально не вчилася. Продовжує займатися цим і зараз. Можливо, її мрія втілилася в мені.
Якщо ви купляєте речі в магазині, на що звертаєте увагу?
- Я не купую речі в магазинах. Але якщо заходжу в магазини, то звертаю увагу на якість тканини, на її склад. Це важливо. Я вважаю, що тканина повинна бути натуральною. А так абсолютно все шию сама.
Що найбільше любите шити?
- Щось гарне, з натуральної тканини, наприклад, шовку, вовни.
Пошиття яких речей вважаєте складним?
- Я вважаю, для мене немає нічого складного. Я можу шити як трикотаж, так і верхній одяг – чоловічий, жіночий і дитячий.
Ви не завжди жили у Фастові. Як опинилися у нашому місті?
- Я вийшла заміж і у 2014 році переїхала у Фастів з Придністров’я (це невизнана республіка на території Молдови). Я поки не громадянка України, але хочу нею стати. Думаю, у цьому році моя мрія здійсниться.
Як ви познайомилися з майбутнім чоловіком?
- Ми познайомилися у подружки на весіллі в Харкові. Я тоді жила в місті Бендери у Молдові, він - у Фастові. Ми почали зустрічатися і згодом одружилися.
Ви скоро йдете у декретну відпустку. У зв’язку з сьогоднішніми подіями, розкажіть, як ви себе почуваєте? З якими почуттями очікуєте на нового члена сім’ї?
- Я чекаю зараз дівчинку, яка, думаю, теж буде продовжувати мою діяльність. Хоча я не знаю, які вона матиме схильності. Можливо, вона піде в тата і буде гуманітарієм, стане викладачкою. Але я вважаю, що кожна дівчинка повинна вміти шити. Я її точно навчу шити, конструювати і моделювати. Принаймні прикладу для цього всі зусилля. Інша річ – чи вона буде це любити так, як я. Адже кожна людина – це індивідуальність.
Відчуваю я себе фізично добре. За це вдячна Богу. Звісно, психологічно трохи складно, коли летять ракети, завивають сирени, чуєш вибухи. Є певний страх, переживання. І не через будинок чи майно, а щоб зберегти це маленьке життя. Це найважливіше.
Як ви потрапили на швейну фабрику «Козак»?
- Я ніколи не думала, що буду працювати на виробництві. Раніше мені це здавалося чимось нецікавим і незбагненним. Але колишня директорка фабрики запропонувала мені роботу - неповну зайнятість, і я погодилася. А потім стала працювати тут на повний день.
Де ви працювали до цього?
- Я працювала в ательє, на приватних підприємствах, шила сама. Проте зрозуміла, що робота в ательє мені не зовсім цікава. В основному приносять перешивати готові речі, і я відчувала, що не розвиваюся як професіонал. Тим паче в ательє я була і технологом, і конструктом, і модельєром, і швачкою – все разом.
У чому полягає ваша робота на швейній фабриці «Козак»? За що ви відповідаєте?
- Зараз я займаюся конструкторською діяльністю. Це побудова лекал, допоміжних лекал, певний подальший контроль, щоб не було браку. Додатково займаюся модельєрською діяльністю.
Коли змінилося керівництво фабрики, моя діяльність розширилася. Ми почали розробляти нові модельні ряди, конструювати власні фабричні лекала, повертаємося до виробництва власної продукції.
Зараз також навчаю інших, передаю свої знання і навички. Адже фабрика нещодавно почала набирати на роботу не тільки досвідчених спеціалістів, а й, як це було раніше, людей без досвіду. Їх потім працевлаштовують на нашому підприємстві. Тому чекаємо у нашому колективі нових людей, які мають творчий потенціал і хочуть навчатися та працювати.
Швейна фабрика «Козак» запрошує на роботу нових спеціалістів: швачок, технологів, конструкторів, розкрійників, менеджерів зі збуту. Якщо у вас немає досвіду роботи, на підприємстві недавно розпочали набір людей для навчання з подальшим працевлаштуванням. Період навчання також оплачують.
Фабрика пропонує офіційне працевлаштування і повний соцпакет. Розмір заробітної плати залежить від кваліфікації робітника та виробітки.
Телефон: (067)766-81-34.
Щоб більше дізнатися про роботу та життя швейної фабрики «Козак», підписуйтеся на сторінки підприємства у Facebook та Instagram.
