Життя між графіками відключень та сигналами тривоги - це реалії нашого життя. Найважче зараз дітям, які змушені за таких умов здобувати освіту. Постійна напруга часто виливається в агресію серед підлітків, перетворюючи освітній процес на випробування. Журналісти ФастівNews.City розібралися, чому під час війни рівень булінгу зростає, як розпізнати цькування та чи допомагає закордонний досвід у боротьбі за безпечне дитинство.
Часті відключення електроенергії, повітряні тривоги, перебої зі зв'язком та інтернетом - такі реалії сьогодення кожного українця, що, неодмінно, позначається на психологічному стані кожного, викликаючи стреси, переживання, часом депресивні розлади.
Безумовно, найбільш вразливою категорією в цій ситуації є діти, які змушені навіть за таких умов здобувати освіту.
Здавалось б, що такі обставини мають згуртовувати дітей, вчити їх підтримувати один одного. Проте на практиці це часто працює навпаки – постійні стреси і тривожність, які переживають діти, породжують посилення такого явища як булінг (агресивна поведінка, спрямована на приниження, залякування або завдання психологічної чи фізичної шкоди іншій людині, найчастіше в умовах, коли агресор має перевагу в силі чи статусі – примітка редакції).
Журналісти ФастівNews.City дослідили тривожну статистику випадків булінгу в Україні, порядок реагування на такі випадки та відповідальність за них, а також закордонний досвід протидії булінгу.
Загалом, булінг, на жаль, не є чимось новим для українського дитячого й підліткового середовища. Проте, як повідомляють в Міністерстві освіти і науки України на сьогодні це проблема, яка набула нових форм і загострення в умовах війни.
Так, за даними результатів дослідження “Булінг та толерантність у закладах освіти після 24 лютого 2022 року”, яке провели в листопаді 2023 року – січні 2024 року з початком повномасштабного вторгнення кожний четвертий учень зазнавав булінгу. При цьому, в опитуванні взяли участь 14 728 учнів і учениць віком від 9 до 16 років з усієї України.
Дані проведених досліджень показують, що основними причинами цькувань є зовнішність (28,7%), особливості поведінки (22,6%) та відмінності у світогляді (21,5%).
Серед найпоширеніших видів булінгу – маніпуляції стосунками, плітки, онлайн-образи та приниження через зовнішність. Водночас, лише 59,4% постраждалих зверталися за підтримкою.
Нещодавно в популярній серед фастівчан групі в соціальній мережі Facebook «Привіт з Фастова» з’явився допис з багатьма коментарями, які також стосувалися випадку булінгу серед дітей міста.
«… частина підлітків суттєво впливають на моральний стан вихованих, хороших дітей булінгом, гнобінням, а то ще й груповим побиттям, може й тому, тримаючи в собі таку образу, деякі діти, не пояснюючи батькам причини, не хочуть ходити до школи. Учора близько 19:00 години вечора ми з моїм чоловіком зайшли до Палацу
культури … в жіночій вбиральні підлітки дівчата з'ясовували відносини на
підвищених тонах, звідки було чутно сильні стусани, та крики цілої групи підлітків. У коридорі доносились відлуння грубої поведінки підлітків, ніхто не поцікавився що там... Я з чоловіком одразу відреагували на цю подію, розігнали всю ту компанію... Батьки, ви чого замовчуєте такі непоодинокі випадки страшного булінгу. До тих пір поки дорослі не почнуть щось змінювати у вихованні своїх дітей, до тих пір це буде продовжуватись. Це вже занадто часто відбувається. Може багато з батьків мене зараз засудять, але це вже далі так не повинно бути. Поганих дітей не буває, це погане наше виховання», - зазначила в своєму дописі пані Ольга.
В коментарях читачі наводили й інші, побачені ними, випадки цькування одних дітей іншими, а також висловлювались про можливі причини існування такої поведінки молоді та про те, як мають реагувати на такі випадки батьки та навчальні заклади.
Так, пані Олена відзначила, що:
«в школах не особливо хочуть реагувати на випадки булінгу в тому порядку, як це передбачено законом, тобто, одразу повідомляти поліцію. Якби при прояві такого явища втручались поліцейські, то ситуація була б краща, бо і за неналежне виконання батьківських обов'язків штрафували б, і родини б під наглядом служб мали б бути, а так всіх влаштовує, коли все тихо. Тому з булінгом "боряться" якимись психологічними іграми, розмовами. А з агресією треба боротись методами радикальними».
В свою чергу, пані Інна написала, що:
«Школа не змінюється десятиліттями. Зараз це той самий зразок радянської, трохи заліплений «штукатуркою» сьогодення, все як завжди ( 0 змін), школу не цікавить учень як ЛЮДИНА …там цікавлять оцінки і рейтинги школи. А світ змінився. Це не працює. Батьків не цікавить школа, думають так само приблизно, плюс важкі умови виживання в країні , робота. Дитина залишається зараз сама. Війна їх робить сиротами - моральними, часто - фізично, на жаль. Треба нова концепція виховання. І вже на вчора. Але кому то треба…».
Проте, як зазначила колишня заступниця міністра освіти Євгенія Смірнова, булінг - це не лише психологічна травма, але й перешкода для гармонійного розвитку дитини. В умовах війни, коли діти зазнають стресу від зовнішніх факторів, створення безпечного освітнього середовища є критично важливим .
Журналісти ФастівNews.City поцікавились у Службі у справах дітей та сім’ї Виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі – Служба), яка ж насправді ситуація з випадками булінгу серед дітей міста та як навчальні заклади й інші установи міста намагаються протидіяти таким випадкам.
Головний спеціаліст Служби Гонзелінська Вікторія Михайлівна повідомила, що загалом випадки булінгу серед дітей міста не є частим явищем.
«Звісно, що такі ситуації виникають. Служба завжди входить до складу комісії з розслідування випадків булінгу. Але за два роки, що я працюю в Службі, не було жодного підтвердженого випадку. Основна причина – відсутність доказів, - зазначає Вікторія Михайлівна. – Так, булінг – це не одиночний конфлікт, це систематичні дії. І тут потрібно, щоб були постійно звернення від батьків дитини, яку булять. Також важливі свідчення дітей з класу, а вони інколи можуть відрізнятись. Часто такі випадки не помічають і самі викладачі. Випадки булінгу можуть бути приховані від сторонніх очей, або ж просто на них не звертають увагу. А потім батьки говорять, що нічого не знали, що дитина їм не повідомляла, або що вони звертались усно, але ніде це звернення не фіксували. А це все призводить до відсутності доказів, якими б можливо було довести факти булінгу».
Вікторія Гонзелінська пояснює, що є чіткий порядок реагування на випадки булінгу, який затверджений Наказом Міністерства освіти та науки України від 28 грудня 2019 року №1646.
Згідно документу учасники освітнього процесу, в тому числі і батьки, мають повідомити директора навчального закладу про такий випадок. Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу повинен невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомити територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу.
Крім того, директор повідомляє службу у справах дітей та центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Після цього, не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення керівник навчального закладу скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу.
«На комісії вже збираються всі документи, якісь пояснення, службові записки. Це все розглядається, аналізується, дізнаємось як і що відбувалось, - розповідає Вікторія Михайлівна. – Часто повідомлення про булінг та подальше скликання комісії відбувається лише тоді, коли діти, наприклад, відмовляються ходити до школи. Або коли вчителі повідомляють батькам, що у їхньої дитини конфлікт з однолітками, батьки починають запитувати дитину і дізнаються про її систематичне цькування іншими дітьми. А загалом діти це замовчують. Лише коли батьки починають помічати, що з дитиною тривалий час щось не так, починають виявляти такі випадки».
Водночас, головний спеціаліст Служби зазначає, що і навчальні заклади, й інші місцеві установи й організації постійно проводять превентивні заходи для попередження випадків булінгу:
«Служба спільно з Фастівським міським центром соціальних служб та органами поліції проводять в навчальних закладах інформаційні тренінги. Особливо актуальним є проведення щорічної всеукраїнської акції «16 днів проти насильства», яка спрямована на протидію домашньому насильству, гендерно зумовленому насильству, жорстокому поводженню з дітьми та торгівлі людьми. «Наскільки знаю, і сама адміністрація навчальних закладів також з дітьми постійно проводить інформаційні кампанії щодо протидії булінгу. Коли в школах є інспектори служби освітньої безпеки, то вони теж здійснюють відповідну профілактичну роботу. Якщо батьки дають згоду на психолога і він є в навчальному закладі, то він також працює з дітьми. Нам зазвичай завжди показують протоколи з проведення заходів щодо запобігання булінгу, коли ми відвідуємо навчальні заклади. Тобто з дітьми проводиться відповідна робота. І ти приходиш в навчальний заклад, діти відповідають на твої питання, вони розуміють, що таке булінг і чому так поводитись не можна. І наша Служба, і поліція розповідає дітям про наслідки такої поведінки, про відповідальність. До навчальних закладів постійно передаються різні інформаційні буклети, отримані від громадських організацій, які займаються цим питанням. Тобто дітям про це дійсно розповідають. Але ж, розумієте, говоріть, говоріть, а діти собі своє знають. Вони хочуть виглядати лідерами на фоні емоційно слабших і тому маємо такі ситуації».
До того ж, Вікторія Гонзелінська наголошує, що за випадки булінгу національним законодавством встановлена відповідальність.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 року булінг тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Таке діяння, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Якщо ж діяння вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то відповідальність у вигляді штрафу та громадських робіт збільшується.
Цікавим є закордонний досвід боротьби з булінгом, де серйозно реагують на цькування дітей у школах.
Так, в Іспанії один з найнижчих в Європі рівнів булінгу в школах завдяки програмі протидії цькуванню. Якщо таке стається в іспанській школі, адміністрація школи бере ситуацію під особливий нагляд. Дирекція проводить розмову з учасниками конфлікту і застосовує антибулінгові заходи стосовно порушників. Їм можуть заборонити кілька днів відвідувати школу – це вважається тяжким покаранням. А після цього їх обов’язково мають супроводжувати в школу та зі школи батьки чи інші родичі. За дітьми- порушниками встановлюють додатковий контроль у школі.
У Франції приділяють багато уваги протидії булінгу та виділяють на це великі бюджети. Існують спеціальні «гарячі лінії», на які дитина може повідомити про цькування у школі. Також проводять багато заходів для протидії булінгу. У Франції на законодавчому рівні у намагаються встановити кримінальну відповідальність за булінг у школі: від 3 до 10 років ув’язнення та 10 років ув’язнення, якщо через булінг дитина наклала на себе руки. Таких випадків за останні роки трапилося понад 10. Якщо дитина через булінг перестала ходити до школи, порушника можуть ув’язнити на 8 років та оштрафувати від 45 до 150 тисяч євро.
У Нідерландах, до прикладу, активно використовують такий метод протидії булінгу, як тимчасове відсторонення від навчання. Іноді до вирішення проблеми цькування підключається поліція.
Схожа методика протидії булінгу є в Аргентині, де через інциденти булінгу учнів відсторонюють від навчання на два тижні. Адміністрація школи запрошує кожну сім’ю до розмови спершу окремо, а потім – на спільну бесіду. Якщо через відсторонення діти пропускають іспити, вони перездаватимуть їх окремо аж влітку.
Дитина, яка зіткнулася з булінгом в американській школі, має звернутися до канцлерки школи й написати заяву на ім’я директора, у якій надати повний опис ситуації: що, за яких обставин, де і коли відбулося, чи були свідки цього випадку булінгу. Порушників скеровують на розмову до директора, дають їм попередження та затримують після уроків. Їм чітко пояснюють: якщо продовжуватимуть свої дії – заходи будуть серйозніші, включно із забороною відвідувати школу і залученням батьків. А якщо і це не допоможе, то випадки булінгу можуть бути занесені в особову справу учня, що впливає на шанси випускника вступити до коледжу.
Тож, безумовно, булінг є серйозною проблемою, яка потребує як вирішення, так і попередження таких випадків.
Однак, кожен дорослий, зокрема батьки дитини у взаємодії з педагогами, можуть створити безпечне середовище для її розвитку й навчання.
Поради, що допоможуть у боротьбі з випадками булінгу.
- Так, перш за все, слід встановити довірливі взаємини з дитиною, більше говорити про події в школі та її почуття.
- Обов’язково потрібно спостерігати за поведінкою дитини, щоб вчасно помітити зміни в ній.
- Необхідно допомогти дитині побудувати впевненість, займаючись разом діяльністю, яка дозволяє розвинути її, наприклад, спорт чи творчі заняття. Оскільки доведено, що впевнена дитина часто менше привертає увагу булера.
- Слід також навчити дитину реагувати на булінг – спокійно ігнорувати булера та не вступати в агресивну реакцію.
- Важливо співпрацювати з іншими батьками, адже якщо булінг систематичний, то об’єднані зусилля можуть бути більш ефективними у вирішенні ситуації.
- Крім того, неодмінно потрібно звертатись до школи, спілкуватись з класним керівником та адміністрацією навчального закладу, з’ясовувати, які дії вони можуть вжити для вирішення ситуації, а також працювати колективно, щоб гарантувати безпечне середовище для дитини.
