Для фастівчанки Анастасії Гаєвської (у дівоцтві - Трикопи) джерелом натхнення стали квіти. Вона свого часу висадила «жоржинове поле» і продовжує доглядати його, даруючи радість від споглядання квітів для усіх охочих. Дівчина розповіла журналістам ФастівNews.City, що першу квітку жоржини вона висадила в 2021 році. А все почалося зі звичайного букету квітів, який придбала на місцевому ринку у бабусі.
Люди часто прагнуть створювати красу навколо себе, для себе і для оточуючих. Намальовані картини, виготовлений красивий посуд чи предмети інтер’єру, вишиті скатертини чи серветки, висаджені квіти й декоративні дерева… цей перелік може бути безкінечним. Однак, точно відомо, що оточуючи себе красою навколо, людина знаходить гармонію і світло всередині та, звісно ж, і сама наповнюється цією красою.
«Я спочатку купувала букети із жоржин собі додому, а вже потім захотіла мати і собі, почала цікавитися як ці квіти вирощувати. Так як жила в квартирі, то скористалась земельною ділянкою мами. Почала скупляти у бабусь на ринку різні сорти, брала номери телефонів, домовлялась, їздила до них додому за цибулинами. Це вже зараз, певно останні два роки, на ці квіти досить велика популярність, тому багато де можна купити, в тому числі і в інтернеті. Та і кількість сортів помітно збільшилась, - розповідає Анастасія. – А те, що почала цікавитись саме жоржинами, то це мабуть не така вже й випадковість. Якось я згадувала дитинство, і пригадала, що моя бабуся теж вирощувала жоржини в себе на земельній ділянці на Потіївці, де в неї був будиночок. Ми зараз з чоловіком робимо там ремонт і плануємо переїжджати, тому так в певній мірі виходить символічно. Вона також вирощувала ще цинію, або як їх ще називають майори. Тому, мабуть, якось несвідомо з’явилась ця любов до квітів, зокрема жоржин, через бабусю, через маму. В мене навіть є фотографія, на якій я маленька з мамою стою в невеличкому полі майорів, яке засадила бабуся на своїй ділянці. І дуже хотіла би відтворити цю фотографію вже зараз».
Дівчина скромно зізнається, що не назвала би засаджену жоржинами ділянку «полем», однак минулої осені на ній було понад 200 кущів жоржин. Сортів, за словами Анастасії, у неї небагато. Було десять, шість з яких вона розділяла й розповсюджувала. Інші, які ще не розрослися, лишила для себе.
Зараз докупила ще кілька сортів, тож на найближчий сезон матиме близько 15 сортів. Зазначає, що не прагне розпорошуватись на багато сортів, адже це складно і потребує багато часу й праці.
Так, дівчина розповідає, що процес вирощування жоржин дійсно трудомістка та кропітка робота. Але в цій справі в Анастасії є надійна допомога і підтримка – її мама Наталя, яка частину роботи завжди бере на себе.
Важливим у вирощуванні жоржин, безумовно, є зберігання цибулин квітів, оскільки від цього залежить якість посадкового матеріалу і, відповідно, кількість кущів жоржин, які влітку й восени радуватимуть око своїми яскравими барвами.
Анастасія пригадує, що коли тільки почала займатися жоржинами і купувала їх у бабусь, то вони радили просто викопувати цибулини, гарно підсушувати та складати на зберігання у погріб.
Вже з часом та, безумовно, з досвідом, дівчина дізналась, що бульби жоржин можна розрізати і ділити, для того, щоб було більше кущиків квітів. Згодом також довідалася і про надійний спосіб зберігання цибулин, який полягає в промиванні кожної бульби, висушуванні і подальшому зберіганні в тирсі, яка чудово вбирає лишню вологу, запобігаючи псуванню цибулин.
До того ж, для професійного зберігання цибулин квітів ще використовують вермикуліт (екологічно чистий, пористий мінерал із групи гідрослюд, який після термічної обробки (800–1000 °C) стає легким, лускоподібним матеріалом. У рослинництві використовується як розпушувач, дренаж та мульча: підвищує повітропроникність ґрунту, утримує вологу, запобігає утворенню кірки та гнилі – примітка редакції).
Однак, говорить дівчина, який би спосіб зберігання квітникар не обрав, важливо максимально покрити цибулини тирсою або вермикулітом. Крім того, для надійного зберігання цибулин квітів погріб обов’язково має бути прохолодним і сухим. Або ж можна використовувати інше неопалювальне, але сухе приміщення.
Процес вирощування жоржин в певній мірі є сезонним, адже основні роботи припадають на осінь та весну. З настанням осінніх морозів квіти жоржин підрізають, а цибулини викопують, готуючи до зберігання на зиму. На початку весни бульби виносять з холодного приміщення, щоб вони проросли та погрілись на сонечку. Вже потім їх саджають в землю. І вже з літа аж до заморозків кожен охочий може милуватися різнобарвною красою жоржин.
Та навіть попри те, що вирощування жоржин є сезонною справою, Анастасія знаходить інші способи створювати красу, адже має багато інших захоплень.
«Є в мене така особливість, що я багато різного пробую робити, зізнається дівчина. – Певний час така різноманітність справ мене навіть дратувала. А потім я почула термін «мультипотенціал» і зрозуміла, що це не так вже й погано, що всі ми різні і у всіх різні вподобання. Хтось полюбляє стабільність і одну якусь справу, інший, так як я, розпорошується на багато справ. П’ять років тому я почала працювати в гончарні Центру Святого Мартіна. Позаминулої зими у мене з’явилось нове захоплення – це прикраси з перлин. То якісь свої моделі я вигадувала, то брала натхнення з Pinterest (соціальний інтернет-сервіс , фотохостинг , що дозволяє користувачам додавати в режимі онлайн зображення, поміщати їх у тематичні колекції та ділитися ними з іншими користувачами – примітка редакції). Тому, коли маю час, або хтось просить зробити на замовлення, то роблю прикраси. Вже другий рік я випікаю хліб, закінчивши до цього курси з випікання хліба на заквасці. Ще раніше цікавилась фотографією, робила зйомки для знайомих або на замовлення».
Особливо красивим захопленням Анастасії є організація пікніків, які в сезон квітування жоржин, звісно ж, не обходяться без цих квітів. Ще вісім років тому, будучи в декретній відпустці, дівчина зібрала своїх подруг на перший пікнік.
Красивий естетичний вигляд пікніка настільки сподобався дівчатам, що згодом Анастасія почала організовувати подібні заходи для незнайомих людей.
«Зараз це може вже трішечки банально, але тоді, вісім років тому, це не було таким популярним, - розповідає дівчина. – Моєю метою в організації таких пікніків було розвинути в людях бачення прекрасного й бажання посидіти і поїсти в красивому місці, з гарним сервірування, просто насолодитися цим чудовим моментом. Бо часто люди цього не помічають. З часом такі пікніки стали основою для організованих побачень, наприклад, коли хлопець хотів зробити освідчення своїй коханій. В мене замовляли ця як послугу, таке ніби «побачення під ключ». Я обирала й організовувала все від столика і стільчиків до перекусу. Обов’язковим завжди було гарне естетичне сервірування, в якому я використовую свій улюблений вінтажний посуд. Та і загалом дуже полюбляю вінтажні речі».
Тож нині із закінченням зими дівчина вже готується до нового сезону створення краси – засадження земельної ділянки цибулинами жоржин.
А вже за кілька місяців ця ділянка заграє різноманітними барвами – жовтий, рожевий, червоний, багряний – якими тільки кольорами не радуватимуть око жоржини.
Ці квіти, неодмінно, даруватимуть почуття краси й чарівності для кожного, що так по-особливому потрібно людям під час війни, допомагаючи вистояти психологічно й нагадуючи про просто життєві речі.
