До повномасштабного вторгнення Лілія Кравченко будувала плани на сімейну літню відпустку та мріяла побачити Париж. І їй це вдалося, проте надто дорогою ціною. Рятуючи від війни доньку, з двома валізами та смутком у душі вона виїхала з Фастова у березні 2022-го. Про умови життя у Франції, облаштування на новому місці, систему освіти та як французи приймають українських біженців, Лілія розповіла журналістам ФастівNews.City.
Лілія Кравченко працювала HR-керівником у сучасній компанії, разом з чоловіком ростила і виховувала 13-річну доньку Софію. Після повномасштабного вторгнення, коли вперше побачила на власні очі ракети над Фастовом, прийняла рішення брати доньку і якнайшвидше виїжджати у безпечне місце. Чоловік і батьки підтримали її у цьому.
Евакуація з України
Після 2 діб виснажливої дороги через Польщу, Лілія нарешті дісталася Парижу. Українців приймали у пунктах для біженців, де за допомогою перекладачів вони заповнювали відповідні документи. Увага, добре ставлення та допомога незнайомих людей – дивували і викликали сльози вдячності на очах. Перший час вони жили в готелі, турботливі французи допомагали з харчуванням та засобами гігієни.
Разом з французькою сім'єю, яка прийняла українців
Але Париж дуже перенасичений емігрантами, тому Ліля наважилася сама написати лист до префектури міста Бордо і попросила, щоб їм запропонували французьку сім'ю для тимчасового проживання. У відповідь неочікувано прийшло запрошення. Так дівчата опинилися у французькій родині в чарівному місті Бордо, який називають маленьким Парижем. Родина Сільвії і Патріса, яка прийняла їх, була віком її батьків. Вони огорнули наших земляків справжньою батьківською турботою. І вже за кілька місяців дівчата відчували себе членами родини, а не біженцями. Тактовна, інтелігентна і щира душею Ліля швидко знайшла спільну мову з усіма членами нової французької родини. Адже вона розуміла, що приїхавши у чужу країну, ти маєш прийняти їх правила життя, шанобливо ставитися до місцевих традицій. Вони спільно проводили дозвілля, проте не порушуючи особисті кордони кожного. Фастівчанки знайомили європейців з українською кухнею та звичаями. Пані Сільвія опікувалася Лілею та Софією, як своїми дітьми. Допомогла влаштуватися до коледжу, записатися на гуртки. Без її допомоги було б дуже важко самій це все зробити, зазначає Ліля.
Умови для біженців у Франції
Французи дуже підтримують українські сім’ї, які були змушені через війну залишити рідний дім. З вересня 2022 Ліля з дочкою отримали окрему соціальну квартиру, Франція допомагає з оплатою. Допомога українцям на маму з дитиною складає 535 євро на місяць. Щотижня можна отримати безкоштовно продукти. Є соціальні магазини та банки речей, де можна підібрати одяг або придбати речі за невеликою ціною від 1 до 10 євро. У Франції також функціонує сайт, на якому місцеві розміщують оголошення про непотрібні їм меблі, побутові прилади та речі, для того, щоб безкоштовно їх віддати тим, хто потребує. Префектура, Червоний хрест опікуються питаннями українців. Тож до них також можна звертатися по допомогу. Франція надає медичну страховку, яка покриває всі необхідні аналізи, обстеження та лікування. Ліки для українців теж виписують безкоштовні.
Освіта у Франції
«Мене дуже здивували і водночас сподобалися правила навчання у французьких школах. Моя донька пішла на навчання до місцевого коледжу. Навчання там відбувається їх державною мовою – французькою. Софія вчить її поступово, на уроках інколи користується гугл-перекладачем на телефоні вчителя. Адже у коледжі заборонено використання телефонів. Тому коли є потреба щось перекласти або порахувати на калькуляторі – вчитель дає учням свій телефон для цих потреб. Школярі приходять на навчання на 8 годину ранку, батьків всередину не пускають, ворота за всіма зачиняються і діти уходять додому лише після завершення навчань. Якщо ти запізнився, то проходиш через чергового з окремого входу і пояснюєш причину запізнення. Після цього йдеш на свій урок, але вчитель вже не питає чому ти запізнився. Адже знає, що пояснення вже дано черговому і при всіх учнях не потрібно про це запитувати. Якщо дитина у визначений час не прийшла до школи, батькам одразу надходять електронні листи та смс повідомленням про це. А коли дитина прихворіла чи з інших причин не йде до школи, батьки мають обов’язково написати листа і повідомити адміністрацію. Відчувається, що тут дбають про безпеку учнів і несуть повну відповідальність за них під час освітнього процесу.
Обідня перерва в коледжі триває 1,5 години. За цей час діти не лише встигають швидко поїсти, а й мають час на відпочинок та спілкування один з одним. В їдальні учні обирають собі самі, що хочуть їсти на обід. В кінці місяця батькам приходить рахунок за харчування, де зазначено все, що їла ваша дитина щодня. Для нас, вимушених переселенців з України, харчування дітей у школах безкоштовне.
Фізика і хімія та історія з географією – це об’єднані предмети, які вивчаються комплексно. Якщо учень обирає вивчати глибше певну науку, то робить це в старших класах і в університетах.
Моя донька в захваті від навчання і коледжу. Ходить туди з радістю. Через кілька місяців ми зрозуміли у чому ефективність французьких навчальних закладів. На мою думку, тут основне завдання вчителів – навчити кожну дитину, а не лише контролювати виконання завдань. Всі знання учнів на однаковому рівні, немає двієчників і відмінників, адже тут немає тих, хто не засвоїв матеріал. Якщо учень не розуміє теми, вчитель йому буде пояснювати доти, доки він не зрозуміє. Тут вчать демократії ще зі шкільних років. Рівність прав кожної дитини, повага і прийняття тих, хто фізично, зовні чи якось відрізняється від інших. Вчитель є партнером учнів, з яким можна і посперечатися, і висловити свою думку. Найбільша відмінність від української шкільної системи у тому, що у нас змушують дітей вивчати напам’ять якісь речі, а у Франції – допомагають зрозуміти чому саме так, а не інакше».
Місія – розповідати Європі правду про війну
Лілія зазначає, що психологічно дуже важко жити далеко від дому. Але постійний зв'язок з мамою і татом та усвідомлення того, що донька щаслива і почувається у безпеці, надають їй сил. Коли Ліля побачила омріяну Ейфелеву вежу, то відчула зовсім не ті емоції, на які сподівалася. Усміхнені щасливі туристи навколо та краса вежі викликали гіркий присмак, адже надто дорогою ціною здійснилася її мрія. «Це кардинально інші відчуття, коли ти приїздиш до Парижу як біженка з країни, в якій йде війна, а не як турист у відпустці», - розповідає Ліля.
З України до Парижу
До січня 2023-го Ліля Кравченко весь час продовжувала роботу онлайн у своїй українській компанії, проте зараз довелося звільнитися, адже робота вимагає присутності на робочому місці. Тож дівчина планує знайти роботу у Бордо, готова опанувати і нову професію.
Щодня читаючи новини, з болем переживаючи кожну трагедію родин, які страждають від війни, Ліля розуміє, що на неї покладена ще одна важлива місія. Це розповідати європейцям правду про війну в Україні, про страждання наших людей, не втомлюватися дякувати французам за підтримку і гідно представляти нашу націю в Європі.
