21 березня СТОВ «Відродження» - одне з найбільших сільськогосподарських підприємств на Фастівщині, що розташоване у Кожанській громаді, розпочало польові роботи. Хоча раніше це робили у квітні, але в цьому році видалася рання весна. На сьогодні посіяли овес і ярий ячмінь. Як зараз працює підприємство і чи вплинула на його роботу війна, ФастівNews.City розповіла керівник СТОВ «Відродження» Лариса Майсак.
Лариса Майсак
Ярий ячмінь і горох сіяти не планували. Корективи внесла війна
21-22 березня на всіх 650 гектарах, які були зорані на зиму, провели боронування. Це потрібно було зробити, щоб волога не випаровувалася. Адже її в ґрунті мало - зима була безсніжна, пояснює Лариса Дмитрівна.
Потім підкормили озимину. Озимі культури посіяні на 530 гектарах, з них 320 га – це озима пшениця, 120 га - озимий ріпак і 90 га – озимий ячмінь. Останні три роки підприємство сіє все більше озимого ячменю, він дає гарний урожай.
Після цього приступили безпосередньо до сівби. 30 березня посіяли 22 гектари вівса, щоб забезпечити тварин кормом і залишити на зерно.
1 квітня посіяли 20 га ярого ячменя. На черзі – горох. Його мають посіяти з дня на день на такій же площі - 20 гектарів.
«Сіяти ярий ячмінь і горох у цьому році не планували, але через війну плани змінилися, - каже Лариса Майсак. - Вирішили, що варто зберегти насіннєвий фонд, щоб в господарстві були всі культури, і залишити горох на крупу».
Підприємство вчасно закупило майже всі мінеральні добрива - до 24 лютого. «Ціни на них зросли ще до війни, але після вторгнення російських військ вартість збільшилися знову. До прикладу, якщо у минулому році за тонну карбоміду треба було заплатити 9 тисяч гривень, зараз вона коштує 32 тисячі, - каже керівниця СТОВ «Відродження». - Добре, що підприємство має свої органічні добрива. Тому на площі 250 гектарів внесли свою органіку».
Пощастило закупити й дизпаливо, яке не просто піднялося в ціні, але після початку війни його ще довелося пошукати.
У перші дні війни молоко роздавали людям
СТОВ «Відродження» має свою тваринницьку ферму. Там живе 420 одиниць великої рогатої худоби, з них 176 корів.
«Перші дні війни було дуже страшно за людей, тварин і поля», - згадує Лариса Майсак.
Коли полиці магазинів швидко спорожніли, вирішили молоко роздавати людям безкоштовно. Написали про це оголошення в соцмережі. Вимушені переселенці і місцеві жителі приходили на територію підприємства у селі Малополовецьке і отримували молоко. Таким чином видали 3,5 тонни. У той же час люди могли купити на підприємстві й муку за ціною 18 грн за кг.
Зараз підприємство продовжує забезпечувати місцевих мешканців молоком, але вже продає його три рази на тиждень за символічну плату – 12 грн за літр.
«Хоча поставки молока в Київ, на столичний завод «Фавор» (з ним СТОВ «Відродження» співпрацює не перший рік - ред.), не припинялися навіть у перші дні війни, - каже Лариса Майсак. - Підприємство відправляє туди в середньому 2,5 тонни молока через день».
Єдине - спочатку водії боялися їхати в Київ. Тому керівниця заводу «Фавор» знайшла водія аж у Каневі, який забрав продукцію на Фастівщині і відвіз у столицю.
Також підприємство «Відродження» неодноразово передавало крупу, муку, олію і яловичину волонтерам. Допомагають бензином і своїй громаді.
Раніше велику частину продукції експортували. Як буде тепер - ще невідомо
Під час війни на СТОВ «Відродження» не скоротили ні одного працівника. Навпаки, взяли на роботу ще двох. Тепер на підприємстві працює 52 людини. Працівників, як і раніше, забезпечують дворазовим харчуванням, адже мають власну їдальню. Зараз там невеликий ремонт, але вже менше ніж через тиждень вона запрацює.
До слова, 7 квітня СТОВ «Відродження» мало святкувати день народження – 22 роки від дня створення. Раніше цю дату дуже чекали і відзначали. Але цей рік, звісно, буде іншим.
Війна зруйнувала й всі налагоджені роками логістичні маршрути збуту продукції.
«80 відсотків продукції йшло на експорт. Як буде у цьому році - ще невідомо, - каже керівниця підприємства. - Будемо сподіватися, що війна скоро закінчиться. А аграрії свою країну не підведуть».
