У час, коли ворог переступив не лише кордони нашої держави, але й кордони людяності, фронт пролягає усюди. На вулицях наших міст, на сторінках соцмереж, у наших душах. Хтось бере у руки зброю, щоб боронити рідну землю, хтось працює чарівником і знаходить найнеобхідніше для наших військових, а поети знаходять слова, щоб описати наше горе і біль, підтримати у цей складний час, розрадити та підняти бойовий дух наших героїв. Ми зібрали останні вірші авторів з Фастівської громади, які були написані після 24 лютого.
У віршах збережена авторська лексика, орфографія та пунктуація.
Олександр Пермін (Плачущий Паяц)
***
В порожніх вікнах ваших ницих душ
Мерзенний, голий, безпросвітний морок,
П'єте культуру - з нужників й калюж,
Замість розп'яття - вам стакан і корок
Стирати все, до чого дотяглись,
Плювати, плюндрувати і топтати.
На ваших лицях - не буває лиць,
Жага наживи - ваш найперший статок.
НедОлюдки, проклята сарана,
Усе людське - вам дике й незнайоме.
Прийде й на нашу вулицю весна,
Коли рашизму знищимо симптоми.
Хай газу мало - то вже не біда,
Не пошкодуєм любому не-брату:
Хай в пекло йде непрохана орда,
І без сліда тіла з'їдає ватра.
03.04.2022 р.
***
Комусь сіяти, комусь жати,
Пожинаємо кров і піт.
Лиш приблизно рахуєм втрати,
Коли людяність йде під лід
Не загадуємо далеко
Тут і зараз - межа і час
Ворог стрімко прямує в пекло,
Що його готував для нас
І його ми туди ласкаво
(Бо уже з нетерпінням ждем)
Проведемо разом на славу
І у землю свою вкладем.
Пожинаєм такі врожаї,
Засіваєм у грунт - приблуд.
Ціла нація поруч - Каїн
І іуда і підлий Брут
Не загадуємо далеко
Тут і зараз - межа і час
Ворог стрімко прямує в пекло,
Що його готував для нас
10.03.2022 р.
Наталя Соловйова
Ніколи й не відала навіть
Ніколи й не відала навіть,
Що я так люблю Україну.
Що біль її так мене ранить
В скрутну, небезпечну годину.
Не думала я, що умію
Так пристрасно Богу молитись
За рідних, за край свій, за мрію,
За те, щоб повік не скоритись.
Ніколи не знала, що можу
Всю ненависть в серце ввібрати
В годину тяжку і тривожну,
Коли пролунають гармати.
Люблю, і молюся, і вірю,
Тримаюся, хоч мені страшно.
Плекаю у серці надію
Й ненавиджу путінську рашу!
13.03.2022 р.
Ми є різні
Ми є різні. Й такими були ми завжди:
І у давні часи, і в радянську епоху.
Бо ми – нація вільна. Ви ж – нащадки орди,
І ординське нутро не змінилось нітрохи.
Тож коріння в нас різне. Ми – безмежно чужі.
В нас відкриті серця, наше кредо – свобода.
Ви ж – зомбована маса без думок і душі.
Вас три чверті таких – для кремля нагорода.
Вам би цар був на місці, щоб за ним сліпо йти
« русских освобождать», а насправді, вбивати.
Пропаганда брехлива вам заткнула роти,
А хто рота відкрив, той потрапить за грати.
Довго монстра плекали – в цьому ваша вина,
Ви мовчанням своїм підбадьорили вбивцю.
В Україні сьогодні йде жорстока війна,
Вдерлись ваші сини в рідний дім українців.
Ви – імперія лиха. Тож тернистий в нас шлях:
Ви в тридцяті нас голодом штучним морили,
Мордували незгодних на страшних Соловках.
Україна ж трималась, знаходячи сили.
Вам історія наша все минуле псує.
Певно, заздрите нам, нашій стійкості й волі.
Кожен нелюд одержить в Україні своє,
І постане з руїн наша Ненька поволі!
Перемогу здобути нам гуртом до снаги!
Україна відтак стане кращою навіть!
Ми є різні. Чужі. Ми тепер вороги.
І повік збереже біль війни наша пам’ять.
02.04.2022 р.
Анастасія Олійник
***
Весна почалася зі снігу, і це на краще:
Нехай вкриє мітки ворожих, чужих ДРГ,
Присипле могили і попіл, і стане важче
Зламати наш опір. Вкраїно, ми любим тебе!
Нехай заморозяться орки у ржавих їх танках,
І їх літаки увійдуть у останнє піке.
Схолонуть ракети. І завтра, із самого ранку
На снІгу напишем: "Вкраїно, звільнили тебе"!
01.03.2022 р.
***
Собаки, гієни, підступні пси!
Ви, мабуть, забули "ломать - не строить"?
Ви хто завгодно, та не брати,
Бо брат для брата таке не скоїть
Яка ж то чорна у вас душа:
На Охмадит піднімати руку,
Стріляти в мирних, що вже без сна,
Що котру ніч проклинають: "Суки"!
Де розум ваш? Не брешіть, ви знали!
Не смійте брали пальне і гас!
Спалили Мрію, та не забрали,
Бо мрія в мир ще живе у нас.
Ми разом - сила, нас не зламати!
Ви ж йдіть на три і помріть в Сибіру!
Бо переможе Вкраїна-мати,
І ця весна стане символом миру!!!
28.02.2022 р.
Альона Куценко
Оксана Конопацька
Замовляння..
(Магічне звертання України до російського солдата перед вирішальною битвою)
Не розстріляй моє право на ранок.
Зустрінь людиною свій світанок.
Скинь з себе одяг скаженого звіра.
В тебе є серце, і я у це вірю.
Не вбий. Не вкради. Не торкнися зброї.
Я Україна. Я сильний воїн.
Залиш українців у спокої й мирі.
В тебе є розум, і я у це вірю.
Солдат Росії - це назва жертви.
У тебе лиш вибір: як краще вмерти.
Я пропоную померти гідно,
Очистити карму заради рідних.
Залиш мені право на мирний ранок.
Зустрінь людиною свій світанок.
15.03.2022 р.
***
Я буду плакати від щастя.
Ніхто з нас ворогу не здасться.
Я буду дякувати рідним,
Колегам, друзям та сусідам:
Усім, хто любить Україну;
Усім, хто вижив чи загинув;
Усім, хто рятував державу.
День Перемоги буде славним.
День Перемоги буде світлим.
Знов Дерево Життя розквітне.
15.03.2022 р.
Дороги без слідів
Засніжені дороги без слідів.
Напружено живе у тиші місто.
Машин не видно. Ні людей, ні слів.
Лиш вибухи у небі близько-близько.
І я не сплю від завивань сирен.
Заснути важко, а сирени будять.
Німіють спалахи освітлених арен.
Чекають площі - ніг, а миру - люди.
12.03.2022 р.
Олена Трушковська
***
Не покидай мене!
Чотирилапий друг з мольбою дивитися в вікно.
Холодний, вогкий ніс розплющився,
від марних спроб, розбити
непроглядне скло.
Гучний, собачий гавкіт заглушає
рев гармат,
за ним виття протяжне, нескінченне…
І так триває двадцять днів підряд.
Не покидай мене!
В очах завмерли карі сльози бурштину,
з надією виблискують вдивляючись
у непроникну млу.
Собаче серце не від страху тріпотить,
а плаче, бо кохає, тужить за тобою,
бо йому болить.
Не покидай мене!
Любов і вірність не пусті слова.
Це про довіру, дружбу, поміч -
про високі почуття.
Хто зрадив хоч один єдиний раз
смішного, відданого гавкуна,
той втратив чисту душу, став Іудою,
і потребує каяття.
01.04.2022 р.
***
Наснилося…
Це знов мені наснилося…
Уже і в снах приходить клята ця війна.
Залебедівше серце слізьми мертвих вмилося,
крізь гостру біль піднеслася душа.
Взмолилася…
Вже вкотре я взмолилася…
Благають день і ніч німі вуста.
Сумні, безслізні очі в небо дивляться,
коли покровою закриті будуть небеса.
Радітися…
Я хочу знов радітися…
З усмішкою стрічати новий день.
А не шукати, де від вбивчих градів дітися,
як врятувати українських всіх дітей.
27.03.2022 р.
Ольга Свиридович
***
Я кожному воїну низько вклоняюся,
за те, що я вдома, за те, що я сплю.
За те, що лише від сирени ховаюся,
а не утікаю від куль та вогню.
- Спасибі, - усе я життя говоритиму, -
за вашу хоробрість, відвагу і честь.
Шкода, що не всі ви живими залишились,
багато вас вбила російська нашесть.
Ці смерті - назавжди у пам'яті лишаться,
всі жертви... Невинні дитячі серця...
Життя ж ворогів - на пісчинки розкришиться,
І ми не пробачимо їм до кінця.
18.03.2022 р.
Сергій Гордєєв
***
Нас усіх об'єднала війна,
Ми не можемо більше сваритись,
Батьківщина у всіх нас одна -
Не дамо ворогам їй скоритись!
Проросійських політиків гнати!
Україну любить, а не владу,
І на виборах тих обирати,
Хто життя не жалів за громаду.
Поважаймо героїв своїх!
Віру нашу і мову співочу
Для нащадків немов оберіг
Збережемо як вроду дівочу.
Буде тиха українська ніч,
Будуть зорі і сонце блищати,
І козацька нескорена Січ
Буде волю в віках захищати!
03.04.2022 р.
***
Добрий ранок, бо ти не в завалах,
Хмарне небо, але не в диму,
Ти новий зустрічаєш світанок,
Тож подякуй за це ЗСУ!
В магазинах смачні паляниці,
Спокій в людях, хоч очі сумні.
- В нас немає пакетів великих,
- Каже каса, - вони для русні.
На дорозі підбита колона,
Ні початку не видно, ні хвіст.
- Ти куди? - Йду до церкви молитись,
- Стиснув свічку в руці атеїст.
Тиша в місті, а вдалеку бахка...
Вікна вибиті мов кричать жах,
І не гавкає жодна собака,
Не цвірінькає будь-який птах.
Це моя Україна сьогодні,
Яка квітнути мала щодня.
Світ побачив відкриту безодню,
Що створила московська орда.
Але скоро від Сяну до Дону
Перемога життя пролуна,
Й немовля перше слово промовить,
- Руський "мир", іди на... іди на..!
03.03.2022 р.
Тарас Тимошенко
Грім тяжкий сьогодні вранці...
Не весни, війни це грім.
Кляті ті ідуть засланці
Руйнувати рідний дім.
Я бажаю їм в могилі,
В пеклі спокій не знайти.
Щоб довіку ви горіли,
Смажили всіх вас чорти.
26.02.2022 р.
Олена Бурачок
Сприймаю інформацію дозовано -
Поміж рядків застрягла десь душа...
Мою країну нищено й ґвалтовано
Ордою, що не варта і гроша...
Знекровлена, потомлена, змордована
Все ж чинить опір всім наперекір!
Стрічку новин шукаю я оновлену,
Де вже покарано ненависних катів.
Сприймаю все потроху і дозовано,
Бо ще краплина і волаю: "Ні"!
Нема жалю... його на дні поховано
Разом з дітьми, що гинуть на війні.
Чи буде край цій божевільний повені?!
Це - геноцид, це - зовсім не війна!!!
Хай тіло бите, та душа - не скорена!!!
Не корабель, тут вся країна "на ..."!!!
04.04.2022 р.
