Чи хочу я повернутись? Таке питання мені задають мої близькі і друзі досить часто. Щоб відповісти на нього, маю розповісти про побут і життя в Іспанії, як воно є.
Перше, що впадає в око по приїзду, це аеропорт Барахас. Те, що я читав про Іспанію, що це одна із бідних країн ЄС, побачене, м’яко кажучи, не відповідало нашому розумінню бідності. Аеропорт був настільки великий, що ми з великим досвідом подорожей, в ньому заблукали :). Потім, побачивши куди люди йдуть за валізами, ми пішли за ними, спустились на 1-й поверх, і моєму здивуванню не було меж - за валізами треба було їхати ПОТЯГОМ! Так, там була зупинка, схожа на метро, і потяг через 3 зупинки довіз нас до зали отримання багажу. Це було грандіозно і трохи кумедно - їхати потягом по валізи:)
Мадрид був прекрасний, сонячний, привітний
Вразило те, що дуже багато людей, і не тільки молодих, говорить англійською. Нам завжди підказували те, що ми хотіли дізнатись. Конфузом стало спілкування з водієм Уберу, якого я викликав у аеропорт. Ми прийшли на точку, яка стояла в додатку, і очікували на нього, але автівки не було. Коли я переписувався з водієм, він казав, що стоїть на цій точці і машина в додатку дійсно відображалась тут. А машини фізично біля нас не було:)) Коли водій поїхав, з’ясувалося, що він стояв на цій точці, але на 3-му поверсі дороги. Я і здогадатися не міг що їх там декілька:)
Іспанці поважають всіх і люблять робити компліменти
Ми почали все більше знайомитися з іспанцями і звертали увагу на те, що ці люди дуже спокійні і завжди намагаються тобі допомогти. В усіх сферах життя вони велику увагу приділяють розбудові фундаментів будь-якої справи. Продумують дуже багато дрібних деталей, які нам здавалися смішними, щоб їм приділяти стільки часу і уваги. Для цього іноді є спеціальні робітники. І потім ти не дивуєшся чому подальші процеси у них йдуть дуже добре і злагоджено, і на них не треба витрачати додаткові ресурси.
Цікава розмова на цю тему в мене відбулась із моїм викладачем іспанської Мігелем. Ми говорили про серіал «Чорнобиль». Я розповів, що це місто недалеко від мого будинку і багато мешканців нашого міста працювали під час ліквідації цієї катастрофи. Він помітно посумнішав і запитав, чи держава виплатила нам за це компенсацію? Я відповів, що ні, а тільки окремим категоріям ліквідаторів. Тоді він спитав: «Ну а держава хоч вибачилась перед вами?» Що взагалі чомусь прозвучало для мене смішно :)). Я згадав, що наша держава взагалі не вибачалась перед людьми ніколи. Мені сподобалось, як вони думають про людей.
Кожен працівник, будь-якої професії, має повагу в суспільстві. Всі поважають всіх, роблять компліменти. Наші доньки не можуть пройти 3 метри, щоб їм не сказали, як вони гарно виглядають і що вони красуні! Слово Guapa (красуня) використовується численну кількість разів на день. І я згадую продавчинь в магазині Фастова, як до них звертаються часто деякі люди, принизливо, ніби вона повинна тут служити їм: «Эй ты, что не понятно, дай это».
Тут не качають права. Наші люди закінчують українське качання прав в літаку, на цю територію вони вже ступають без претензій :) як справжні європейці. Іспанці взагалі не люблять тих, хто качає права. Якщо ти з ними, навіть з чиновниками, спілкуєшся дружньо, з посмішкою, у тебе буде більше, ніж тобі потрібно. Якщо людина починає качати права, з нею будуть поступати жорстко, по закону. І іноді такі люди потім не розуміють, чому вони отримали менше чогось, ніж їх колеги, які вели себе чемно.
Вражає їх доброта і тотальна довірливість. Я дуже поважаю такі риси в людях. Одного разу ми їхали в село дивитись квартиру і назад не змогли викликати автівку типу Убера. Водій, не зважаючи на нашу ще недосконалу іспанську, все зрозумів, запитав що ми будемо робити. І сказав, що нема проблем, і він може тут почекати нас, бо сервіс тут не працює. Після того як він довіз нас, і в нього, як у всіх таксистів світу, не було решти, він взяв з мене 4 євро при вартості 11 євро. І сказав: «Не хвилюйся, друже, сьогодні я тобі допоміг, а завтра ти». І я одразу уявив собі таку розмову в нашому таксі :))
Про села, чисту воду і прибирання на вулицях
Села тут - це така ж розвинута місцевість, як і місто. І жити в селі за багатьма критеріям краще. Холодніше влітку, в школі з дітьми будуть навчатись іспанці, і школи не заповнені. Дешевша нерухомість, як на оренду, так і на купівлю. Тиша і спокій, але важлива наявність автівки.
Ще одна річ, яка до сьогодні мене вражає, і я цим насолоджуюсь, це чиста питна вода і чисте повітря. Я не можу звикнути, що так є тепер кожного дня. Я дихав за звичкою уривчасто приблизно півроку, а не на повні груди. Тепер звикаю робити це так, як треба. Хоча іспанці часто жаліються на якість своєї води.
На вулицях немає неприємних запахів. Є маса служб, які приділяють цьому процесу увагу. У них маса всякого приладдя для підтримки порядку на вулицях, спеціальні маленькі автівки для сміття, яке забирають зі смітників на тротуарах. Є навіть моторолери з кузовом, на яких приїздить двірник для обрізки кущів і дерев. Але я одного разу дивився за процесом ремонту чи то труби під землею, чи то кабелю. То люди привезли побутівки, туалети, техніку, щоб копати траншею, а там було від сили метрів 40. Розкопали вони загалом цю траншею, обгородили звісно і зникли :)) Закопали її майже через місяць, ну майже як у нас.
Держава в Іспанії дбає про людей
Зарплати тут відносно низькі щодо центральної чи північної Європи. Наша 2-га вчителька мови казала, що заробляє набагато менше, ніж 900 євро на місяць. Але кожна людина, яка заробляє навіть мінімум, може купити собі пристойне житло і автівку. Тут не страшно брати кредит, бо людина знає, що цей процес контролюється державою. А Іспанія - це соціалістична країна. Наприклад, першу квартиру і першу автівку тобі допомагає купити держава. Також людям, які залишились на вулиці, держава знімає житло і реабілітує.
Чиновники діють достатньо швидко, при всій нелюбові іспанців до швидкості. Їм подобається відпочивати і нікуди не поспішати.
Наприклад, свій соціальний номер я оформив за 10 хвилин. А коли нам треба було оформити багатодітну родину, це таке посвідчення у вигляді пластикової картки для кожного члена родини окремо, то дівчина-чиновник їздила зі мною на автобусі у 2 установи, щоб допомогти мені все це зробити. У мене було природнє «отторженіє» цього факту. Всю дорогу я просив її залишитись у себе в офісі, бо думав, що вона або звалює зараз з роботи, або десь у процесі попросить у мене грошей:). Молода дівчина впоралась з усім, навіть стояла за мене в черзі. Посвідчення дає багато знижок і пільг, наприклад, знижку на купівлю першого автомобілю, і навіть знижку в Макдоналдс, Бургеркінг. Ми його отримали через 3 тижні поштою.
Якась невідома сила тут витягує дітей грати на вулиці, а не вдома, як нас колись. Маса майданчиків, парків і решти розваг для дітей. Вони грають у футбол, в теніс, в піа-піа (наш квач) цілий день. Ти виходиш тільки їх звати додому їсти або спати. Бо уроки наш Тимофій всі робить у школі. Майданчики часто біля кафе і барів, де сидять їх батьки. А батьки сидять без телефонів, вони більше спілкуються, сміються, радіють. Це теж виглядає парадоксально. І десь о 23.00 із напівсонними дітьми, які вдосталь нагулялися, йдуть разом додому веселі батьки, де вони швиденько засинають. Це круто!) Моя Даша відкрила для себе ролики, тепер вона з них не вилазить, до неї приєдналась вже менша Ліна, влаштовують гонки, покатушки.
Тут не гавкають собаки. Не знаю, що вони їм дають :) Власники кафе і барів біля себе на вулиці миють шваброю тротуар.
Є й недоліки, коли люди іноді забувають свої обіцянки, чи те, про що говорили вчора. Це типу необов’язково, якщо це не закон, ну і щоб себе не напружувати багато. А навіщо? Один з найулюбленіших виразів іспанців це "Tranquila і No pasa nada" - спокійно, нічого страшного. Це як гасло.
Тут, на відміну від України, люди не скаржаться, вони більше уваги приділяють побудові гарної атмосфери навколо себе. Вони не виводять себе до ідіотизму, доводячи щось. Якщо щось не подобається, іспанець тихенько вчиняє за законом, або не буде спілкуватись з цією людиною.
Тут люди об’єднуються навколо хороших ідей
Також мене вразила кількість українців в Іспанії. Як в жодній країні Європи я зустрічав тут українську мову на вулицях частіше за російську. Тільки у нас в місті є дві українські церкви. Також прекрасна наша українська церква, яку ми відвідували в Мадриді, в якій, до речі, є й наші фастівчани :)
Мені розповідали, що в Європі християнство утискають і не дають проповідувати. Це не так для цієї країни. Коли ми приїхали, нас зустріла масштабна євангелізація в Мадриді на вулиці Гран віа, на яку вийшло майже 40000 людей! Маса церков проводять спокійно свою діяльність, проповідують, допомагають людям. Що приємно вразило.
Тут люди об’єднуються навколо гарних ідей, обговорюють їх, дискутують, але ніколи не образять тебе за це. Бо з цього може вийти щось добре. Тут більше успішних бізнесів, які починають вперше. Я згадую ту ідею, з якою я хотів об'єднати якомога більше людей над ментальною і фізичною розбудовою Фастова і його позитивної атмосфери. Що «Фастів - це найкраще місто для життя, роботи і бізнесу". Натомість отримав масу не те що незгоди, а агресії, презирства. Коли я робив щось добре і результативне, наражався на критику, яка вбивала мою мотивацію. А врешті ще отримав жахливі переслідування і рік боротьби за доньку. І що соромно, що деяким людям це ще й подобалось.
Я дякую всім тим, хто вмів мислити і підтримав тоді мене. Завдяки вам Фастів зараз стає гарнішим. Врешті я отримав те, що я проголошував у цьому гаслі, а ті, хто проголошували що "Фастів - це гівно", як не дивно, теж отримали те що хотіли:(
Я бачу, що Україна рухається у вірному напрямку в ЄС і у нас дуже схожі закони, але чомусь в Україні вони погано працюють.
Тому питання чи хочу я повернутись, є риторичним.
