Де межа між давнім сакральним ритуалом та сучасним мистецтвом? Фастівчанка Олександра Калініченко доводить: мотати ляльки можна не лише за старовинними канонами, а й для душі. У кав’ярні «Dessert» відкрилася персональна виставка її робіт, які несуть у собі енергію роду, спокій та віру. ФастівNews.City поспілкувалися з майстринею про те, як звичайна нитка й клаптик тканини перетворюються на потужний оберіг, чому мотанки не мають обличчя та як цей процес рятує від стресу.
Глибокий символ української культури, духовності та зв’язку поколінь. Її значення виходить далеко за межі декоративного чи іграшкового предмету - це оберіг, символ жіночої сили, родинної пам’яті та прадавньої традиції.
Унікальна річ, створена вручну з натуральних матеріалів, яка несе в собі енергію та побажання майстрині. Все це про ляльку-мотанку, значення якої в українській культурі важко переоцінити. Адже, вважається, що вони мають сакральне коріння, оскільки були відомі ще з дохристиянських часів. Їх виготовляли без обличчя, бо вважалося, що душа оселяється саме через риси.
Натомість хрест на обличчі завжди символізував гармонію стихій і захист. Мотанки створювались із любов’ю, на добрі побажання, часто — на народження дитини, на одруження чи на захист дому. Вони «програмувалися» на благополуччя, здоров’я, мир. У багатьох українських родинах досі передаються техніки мотання від бабусі до онуки.
Це - знання у тканині, відчуття часу, коріння, нації. А сам процес створення традиційної ляльки мотанки для жінки — це сакральний і медитативний обряд наповнення оберега жіночою енергією, здоров'ям, добробутом та гармонією. І саме таким видом медитації він став і для фастівчанки Олександри Калініченко, виставку ляльок-мотанок якої відкрито у кав’ярні «Dessert» міста Фастова.
Про те, чим мистецтво створення таких оберегів стало для неї та чому вважає його таким важливим, як давно цим займається, а також особливості виготовлення та багато іншого про цей вид українського мистецтва пані Олександра розповіла журналістам ФастівNews.City.
Мисткиня пригадує, що ще давно зацікавилась мистецтвом створення ляльок-мотанок, а власні почала створювати приблизно півтора року тому.
Зізнається, вибір такої справи не був випадковим, адже для неї цей творчий процес схожий на медитацію:
«Коли я створюю ляльку, то повністю занурююся в роботу, відволікаюся від тривожних думок і заспокоююся. Тож кожен виріб народжується з певним настроєм, почуттями та частинкою моєї душі».
Опанувати мистецтво створення ляльок-мотанок жінці допомогли онлайн- уроки та відеомайстер-класи. Саме завдяки їм Олександра вирішила спробувати себе в ролі майстрині та згодом зрозуміла, що таке мистецтво їй гарно вдається, а сам процес приносить задоволення. Водночас, за словами мисткині, багато чого у створенні ляльок робилось інтуїтивно, адже у певний момент прокинулися фантазія, творчість і поклик душі. З кожною наступною роботою вона все більше експериментувала, шукала власні поєднання кольорів, тканин і деталей, поступово формуючи свій стиль.
Олександра розповідає, що час виготовлення однієї ляльки не завжди залежить від її розміру. Так, наприклад, велику ляльку заввишки 40 сантиметрів можливо створити приблизно за п’ять годин, але стільки ж часу іноді можна витратити і на маленьку 15-сантиметрову. Адже усе залежить від складності образу, стилю, одягу, аксесуарів та кількості деталей кожного виробу.
До того ж, часто вже в процесі створення ляльки її образ може змінюватись і ставати інакшим від того, який мисткиня уявляла на початку роботи. Тож у цій справі доводиться завжди експериментувати, добирати тканини, стрічки, прикраси та інші деталі.
Тому безпосередньо над кожною вузликовою лялькою жінка може працювати близько п’яти годин, але створення складного образу інколи триває цілий тиждень. Найшвидше, за її словами, вдається створювати традиційні ляльки в українському стилі. Але якщо задум потребує більше фантазії, пошуків та експериментів, відповідно, необхідно й більше часу.
Нині в творчому доробку майстрині вже понад сотні ляльок-мотанок, кожна з яких особлива, зі своїм образом, характером та історією. Цікаво, що у своїй творчості Олександра не обмежується якимось одним видом вузликових ляльок.
«Якщо подивитися на мою колекцію, представлену в кав’ярні «Dessert», можна побачити дуже різні образи. Серед моїх робіт є традиційні українські ляльки, військові та містичні образи, а також ніжні й романтичні панночки. Кожна лялька має свій характер, настрій та історію. Нещодавно я вперше створила тематичну ляльку на замовлення. Вона призначалася для десятирічної дівчинки, яка захоплюється серіалом «Величне століття». Саме тому основою для образу стала його головна героїня — Хюррем-султан. Я намагалася передати її характер і впізнаваний стиль через одяг, кольори та декоративні деталі, водночас зберігши традиційну форму ляльки-мотанки. Це був дуже цікавий і незвичайний для мене досвід», - розповідає мисткиня.
Слід зазначити, що такий вид мистецтва потребує великої кількості матеріалів, необхідних для виготовлення. Багато чого Олександра купує безпосередньо у Фастові: тканини, стрічки, нитки, декоративні квіти для віночків та інші дрібниці.
Частину матеріалів, зокрема дерев’яні заготовки та різноманітну фурнітуру, замовляє через інтернет. Проте нині через складну безпекову ситуацію в країні інколи доводиться досить довго очікувати посилки. До того ж, зізнається, що багато матеріалів вона отримує у вигляді теплих творчих подарунків, які для неї роблять друзі, знайомі та рідні.
Так нещодавно її сестра, повернувшись з Івано-Франківська, привезла багато нових стрічок. Одна хороша знайома, вчителька української мови, подарувала маленькі основи для ляльок і стрічки. Інші дівчата приносять намистини, підвіски, нитки для волосся та різноманітні тканини. Тож, безумовно, жінці надзвичайно приємно, що близькі та знайомі підтримують таке захоплення і, побачивши цікаву деталь, згадують про неї та її ляльок.
Тому не дивно, що частину своїх робіт мисткиня теж віддає у якості подарунків.
«Особливе місце у моїй творчості посідає тема війни та підтримки родин військовополонених, зниклих безвісти й загиблих захисників. Для мене ця тема дуже близька, складна і болюча, - говорить Олександра. – Деякі свої роботи я називаю «ляльками, які чекають» або «ляльками, які підтримують». Я створюю їх для жінок, котрі щодня живуть у невідомості, очікують на повернення рідної людини або переживають важку втрату. Даруючи таку ляльку, я вкладаю в неї найсвітліші думки, тепло, надію та щире бажання хоча б трішки підтримати жінку. Від них я отримую надзвичайно зворушливі відгуки. Дехто розповідає: «Уявляєш, я розмовляю з цією лялькою». І тоді я розумію, що вона справді стала для людини чимось більшим, ніж просто декоративним виробом, — тихою співрозмовницею та своєрідною емоційною опорою».
До того ж, творчість фастівчанки тісно пов’язана з темою війни, тому вона не змогла залишитися осторонь і волонтерських ініціатив. Побачивши одного разу оголошення жінки, яка збирала вироби ручної роботи для благодійного ярмарку на підтримку військових, Олександра передала їй власноруч створену ляльку-мотанку, яку згодом виставили на продаж, а отримані кошти спрямували на потреби українських захисників.
Майстриня підкреслює, що такі ініціативи для неї дуже важливі, оскільки таким чином її творчість може не лише дарувати людям красу й тепло, а й приносити реальну користь та допомагати тим, хто сьогодні боронить Україну.
Частину своїх робіт Олександра продає, а також створює їх для виставок. Так, однією з таких стала вже згадана виставка ляльок-мотанок у місцевій кав’ярні «Dessert». Ініціаторкою цієї події стала власниця закладу Мирослава Смірнова, яка, за словами майстрині, є людиною, здатною надихати, підтримувати й допомагати іншим повірити у власні сили, за що мисткиня безумовно їй вдячна.
Жінка відзначає, що нині ця кав’ярня стала не лише затишним закладом, але й особливим творчим простором нашого міста, адже нині там ще проходить виставка чудових картин. Також в організації виставки допомагала сестра Олександри, Марія Нащук, яка є співзасновницею громадської організації «НЕЗЛАМНА ФОРТЕЦЯ», та підтримку якої вона надзвичайно цінує. А поки проходить діюча виставка, в уяві майстрині вже народжуються нові образи та ідеї, які хочеться втілити й показати людям. Тож вона сподівається, що ця експозиція не буде останньою.
Під час акції на підтримку родин зниклих безвісти та полонених захисників України під назвою «Поле очікування», яку проводила ГО «Незламна фортеця»
Крім того, маючи багато друзів за кордоном, жінка планує найближчим часом відправити кілька своїх ляльок в інші країни. Адже, зазначає, для неї це ще одна можливість познайомити світ з українською культурою і традиціями.
До того ж, фастівчанка бере участь у проєкті «Берегиня подорожує», який об’єднує майстринь із різних міст України та дає їм можливість показувати одна одній свої роботи, спілкуватися, обмінюватися досвідом і знайомитися з новими творчими техніками.
А натхнення для усіх своїх витворів Олександра встигає знаходити усюди, навіть у звичайних буденних речах.
«Я можу зайти до магазину, побачити красиву тканину, стрічку чи прикрасу — і в моїй уяві відразу починає народжуватися образ майбутньої ляльки. Також я створюю персоналізовані мотанки для конкретних власниць. Мені надсилають фотографію жінки, коротко розповідають про її характер, захоплення та професію. Я уважно дивлюся на світлину, читаю опис і поступово уявляю, якою має бути саме її лялька: які кольори використати, який одяг створити та якими символічними деталями
доповнити образ. Це відносно новий, але надзвичайно цікавий напрям у моїй творчості. Чимало образів я довго зберігаю у своїй голові. Вони поступово доповнюються новими деталями, а коли приходить відповідний час, я втілюю їх у життя. Тому можу сказати, що натхнення не потрібно спеціально шукати - воно постійно живе поруч зі мною», - зауважує майстриня.
Водночас, Олександра вважає, що найважливішою умовою виготовлення вузликової ляльки, яка є оберегом, є добрі думки, чисті наміри та гарний настрій майстрині.
Дійсно, під час роботи мисткиня вкладає у ляльку свою енергію, тому не радить сідати до неї в роздратованому чи пригніченому стані. Жінка розповідає, що завжди думає про людину, для якої створює мотанку, і подумки бажає їй здоров’я, щастя, миру, захисту та добробуту.
Важливо також, за словами Олександра, правильно добирати кольори, одяг і прикраси відповідно до того, що повинна символізувати лялька. Проте, зазначає, для неї справжнім оберегом мотанку робить не просто дотримання традиційної техніки, а саме любов, щирість і добрі побажання, вкладені в неї під час створення. І тільки тоді цей вибір стає вже не просто декоративною лялькою, а особливою річчю із власним теплом та енергетикою.
«Для мене лялька-мотанка — це значно більше, ніж просто традиційний український виріб. Це символ нашого коріння, жіночої сили, родинної пам’яті та духовної єдності поколінь. У ній поєднані минуле й сучасність, адже давні традиції продовжують жити в нових образах. Коли я створюю мотанку, то відчуваю особливий зв’язок зі своєю культурою. Звичайні шматочки тканини, нитки та стрічки поступово перетворюються на ляльку, яка має власний характер і несе певний зміст. У кожну роботу я вкладаю частинку себе — свої думки, почуття, любов і побажання майбутній власниці. Сьогодні, під час війни, лялька-мотанка набула для мене ще глибшого значення. Вона стала символом незламності української жінки — тієї, яка чекає, вірить, підтримує, береже свою родину та знаходить у собі сили жити далі. Саме тому для мене мотанка — це не лише мистецтво, а й пам’ять, оберіг, підтримка та жива частинка України», - зізнається Олександра.
Слід додати, що талановита фастівчанка не лише створює ляльки- мотанки, але і охоче ділиться своїми знаннями та вміннями на майстер-класах для дорослих та дітей, оскільки вважає важливим для себе знайомити оточуючих із цим особливим українським мистецтвом. Тож нині вже планує наступні творчі зустрічі для різних вікових груп, на яких кожен бажаючий зможе створити надійний оберіг для себе чи своїх близьких та відкрити для себе нову сторінку української культури.
