Щоразу, коли я спускаюся у будь-який підземний перехід, я бачу ці дві куці безпорадні металеві рейки, приварені поверх сходів, то подумки бажаю авторам цього «геніального» рішення сісти у колісне крісло і з'їхати вниз без сторонньої допомоги. Або спустити важезну валізу. З дитячим візком цього зробити ніхто не ризикне, звісно. Насправді я не бажаю дивитися на страждання жадібного чиновника, я просто хочу жити у зручному місті, в якому весь простір буде доступний для мене і моїх сусідів — для тих, хто бігає марафони, і для тих, хто з візочками, валізами, ходунками, велосипедами чи у колісних кріслах.
За останні роки мільйони українців побачили стару багату Європу і помітили, що на вулицях багато людей з маломобільних груп — на колісних кріслах чи ходунках. Деякі наші співвітчизники навіть зробили з того хибні висновки — мовляв, у них набагато більше людей з інвалідністю.
Ні, їх не більше, просто у Європі ці люди просто живуть своє найкраще життя, бо мають для цього місце. Кафе, магазини, ТРЦ, кінотеатри, підземні переходи, вокзали — буквально все пристосовано для всіх.
Бігуни, велосипедисти, діти на роликах, малеча у візочках, туристи з валізами, люди на ходунках чи колісних кріслах — для всіх є зручні доріжки, з'їзди, пандуси, ліфти.
На всі ці дрібниці дуже швидко перестаєш звертати увагу, просто живеш собі, користуєшся містом і не думаєш про те, як подолати наступну перешкоду.
Перша наша думка, звісно — вау! Друга — чому у нас навіть навіть близько такого нема, а їм це вдалося?
Відповідь на питання, чому їм вдалося, насправді, проста. Будуючи нове і перебудовуючи старе, Європа десятиліттями керувалася такими принципами: повагою до людини, рівністю, доступністю і зручністю для всіх. Це називається Bauhaus.
Це такий принцип побудови міст, кварталів чи окремих будівель, при якому їх проєктують, щоб було зручно користуватися всім і щодня. Коли людина з дитячим візочком, на колісному кріслі, літня людина чи турист з валізою можуть пересуватися без зайвих труднощів. Коли будівлі не витрачають зайвої енергії, довше служать і залишаються красивими.
Саме ці три принципи — краса, турбота про довкілля та зручність для кожної людини — сьогодні лежать в основі New European Bauhaus. Якщо пояснити зовсім просто, то Баухаус — це коли по уму зроблено, як для людей. Так би це назвали українці.
Баухаус народився понад сто років тому у 1919 році в Німеччині — відкрилася школа архітектури, мистецтва й дизайну, яка сповідувала прості речі: повагу до людини, рівність, доступність і продуманий простір для всіх.
Не дивно, що такі ідеї зовсім не сподобалися нацистам. У 1933 році вони закрили школу, заарештували чи вислали всіх архітекторів, але закрити саму ідею не вдалося.
Через десятиліття Європа повернулася до неї, створивши New European Bauhaus — сучасний рух, який пропонує будувати міста красивими, екологічними та зручними для кожної людини.
Цікаво і показово, що улюблений Гітлером Рейхстаг, його неприступна святиня, нині перебудовано і тепер він доступний всім, з усіма пандусами, ліфтами, туристами і навіть прозорим куполом, через який кожен може спостерігати за роботою Бундестагу.
Настала нова епоха для європейських міст, тепер вони не тільки величні і історичні, а ще й зручні. А можна нам таке в Україні?
Саме в цей, найважчий період української новітньої історії, у нас, як не дивно, є шанс змінити багато чого на краще.
Так, Україна веде визвольну війну, бореться за своє виживання. І окрім смертей і руйнувань, ця війна принесла нам ще дещо — безкінечну віру в себе, і не тільки необхідність відновлювати країну, а й можливість відновити її якнайкраще.
Ми маємо шанс не повторювати помилок минулого: не відбудовувати міста такими, якими вони були, а одразу робити їх зручними для життя. Безбар'єрними, доступними, енергоефективними й красивими.
Саме тому Україна дедалі частіше звертається до принципів New European Bauhaus — щоб після війни відновлювати не лише міста, а й нову якість життя в цих містах.
Як виглядають такі простори? Простір, створений за принципами Баухаусу, — це місце, де все продумано для щоденного життя людини. Тут є зручні лавки, зелені насадження, місця для відпочинку і спілкування.
Лавки можуть мати вбудовані сонячні панелі, щоб людина могла зарядити телефон під час відпочинку. Поруч стоїть смітник, у який можна викинути обгортку від морозива.
Тут є безпечні велосипедні доріжки, якими комфортно пересуватися містом. Зупинки громадського транспорту обладнані так, щоб захистити від дощу чи сонця, мати достатньо простору для людини з дитячим візочком або на кріслі колісному.
Це простір, у якому кожен може почуватися вільно: пройтися, перепочити, скористатися необхідними зручностями, провести час на свіжому повітрі.
Ну тобто, по уму, як для людей. У такому просторі врахована кожна деталь. Висота бордюрів, ширина проходів, розташування лавок, доступність входів — усе це впливає на те, наскільки легко
людині користуватися містом.
Ми будуємо не стару Європу, а нову Україну. Українці, мабуть, найвитриваліша нація, яка вміє пристосовуватися до всього і впроваджувати нове і прогресивне на рівному місці. Дивіться — ми не мали сталої розвиненої економіки, надійних сусідів чи нафтових родовищ.
Але, навіть з тим, що і кого ми мали, ми зробили одну з найефективніших цифрових держав світу. У нас виробляються одні з найсмачніших продуктів в світі, наша кулінарка з супермаркету часто вишуканіша і смачніша за страви в ресторанах за кордоном, ми маємо найкращий інтернет і телефонний зв'язок, найлюдяніший сервіс, швидку пошту, неймовірну якість послуг індустрії краси. І це я вже не кажу про дрони, бо це — тема для іншої розмови.
Європа десятиліттями живе стабільно добре, натомість ми з вами вміємо заправляти генератори, знаємо важливість укриттів, вміємо ходити пішки на 15 поверх, виживаємо взимку без опалення і розуміємо природу волонтерства.
Ми з усіма нашими талантами зможемо не просто скопіювати щось, а побудувати нове і надсучасне — без приварених рейок.
Ні, ми ніколи не подякуємо нашим ворогам за те, що зруйнували наше. Але будемо пишатися самі собою, що навіть в найтемніші часи побачили надію на ще краще майбутнє. І втілимо це у життя.
Авторка - Ольга Бакова
*Цей матеріал підготовлений ГО "Агенція європейського розвитку та інновацій" у рамках проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю ГО "Агенція європейського розвитку та інновацій" і не обов’язково відображає позицію ІСАР Єднання та Європейського Союзу.
