У перший понеділок жовтня уся світова спільнота відзначає Міжнародний день лікаря. З нагоди цього свята журналісти ФастівNews.City поспілкувались з лікаркою, робота якої з настанням осені стає надзвичайно актуальною, адже саме з початком навчальних занять діти, повертаючись у шкільні стіни, починають масово хворіти. Надія Володимирівна Жук, педіатр, медична директорка Фастівського міського центру первинної медичної допомоги розповіла про свій професійний шлях, роботу в умовах війни, найпоширеніші звернення її маленьких пацієнтів, нинішній стан педіатрії в громаді та багато іншого.
Вони щоденно стоять на варті здоров’я, а інколи й життя, кожної людини. Вони не мають встановленого робочого графіку, адже часто їхня робота необхідна поза робочими графіками, навіть вночі. Відданість і жертовність, людяність і доброта, високе почуття відповідальності, а деколи і ризиковість – всі ці риси притаманні людям, які поєднали своє життя з медициною, ставши лікарями. Їх щоденну працю часом важко переоцінити, особливо в часі війни, коли часто вони працюють понад свої можливості, рятуючи життя і здоров’я людей. З метою вшанування цієї важливої професії та висловлення вдячності лікарям у світі встановлено чимало святкових дат, однією з яких є перший понеділок жовтня, коли уся світова спільнота відзначає Міжнародний день лікаря.
«В 10 років я вже чітко знала і розуміла, що буду лікарем, - зізнається Надія Володимирівна. – Лікаркою була моя бабуся, вона приїжджала дуже рідко, але кожного разу, коли вона приїжджала, я захоплювалася різними історіями з її медичної практики, які вона розповідала. І я мріяла, що також колись буду лікарем. Я часто ставила себе на її місце, думала як би вчинила в тій чи іншій ситуації, як вирішувала б якесь питання, я завжди себе уособлювала десь там, в тих бабусиних історіях. До того ж, я дуже люблю дітей, а тому і мови не було про те, що я буду не педіатром. Вже на сьогодні я чесно можу сказати, що більш нічого не вмію, окрім як бути лікарем і дуже сподіваюся, що вмію бути лікарем. Не можу навіть уявити, що би я робила, якби не була лікарем. Тому, закінчивши в 2006 році 11 клас, я вступила на навчання до Харківського національного медичного університету за спеціальністю «Педіатрія», де успішно навчалась впродовж 6 років».
В 2012 році майбутня лікарка вступила до інтернатури, яку проходила спершу очно в Національному університеті охорони здоров’я імені П.Л. Шупика, а потім заочно в Фастівській центральній районній лікарні (нині Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування – примітка редакції). Після закінчення інтернатури Надія Жук залишилась працювати в цій же лікарні ще на рік, після чого пішла в декретну відпустку.
Розповідає, що їй дуже подобалась робота в стаціонарі, вона нею жила, оскільки завжди бажала надавати дітям невідкладну допомогу. Але після декретної відпустки Надія Володимирівна з жовтня 2018 року розпочала свою роботу лікарем-педіатром в Амбулаторії загальної практики сімейної медицини Фастівського міського центру первинної медичної допомоги, а вже за рік стала медичним директором Центру.
Нежить, температура, кашель, розлади шлунково-кишкового тракту, різноманітні висипання на тілі… саме з такими скаргами найчастіше звертаються до лікарки її маленькі пацієнти та їх батьки. Звісно, зазначає, пані Надія, ніхто не відміняв сезонність, яка для кожної хвороби є різною. Так, наприклад, гострі респіраторні вірусні інфекції виникають і розвиваються хвилеподібно. Зазвичай коли діти у вересні йдуть до школи, то через два тижні очікується пік захворюваності. Наступна хвиля вірусних захворювань припадає на середину жовтня і грудня. Потім очікується невеличкий спад захворюваності, оскільки наступають морози і віруси стають менш активними. Проте, як тільки температура повітря знову піднімається, а діти після канікул повертаються до школи, знову спостерігається збільшення випадків захворюваності. Тобто, середина осені і весни – це завжди масові захворювання на різні гострі респіраторні вірусні інфекції. Розлади шлунково-кишкового тракту зазвичай виникають у дітей влітку, з настанням спеки. В цей же період частими є висипання на тілі. А от вітряна віспа не має сезонності і поширюється серед дітей постійно.
При цьому, слід зазначити, що в роботі лікаря-педіатра важливо також встановити контакт з дитиною, адже часто це є запорукою успішного лікування.
«У більшості випадків мені вдається встановлювати контакт з дітьми, - говорить
Надія Жук. – В моєму кабінеті знаходиться велика кількість різних іграшок на
будь-який смак, книжечки, розвивашки. Якщо дитина приходить до мене в
поганому настрої, прийом ми починаємо з гри. До того ж, я вважаю, що у мене
найкраща медична сестра. Поки я зайнята справами на кшталт перевірки аналізів
чи консультування батьків, Світлана Юріївна завжди розважить дитину, відволіче
її грою. Проблем з комунікацією з дітками в нашому кабінеті майже немає. Звісно,
бувають різні випадки, різні ситуації, але коли дитина до мене потрапляє після
якихось медичних маніпуляцій, тоді завжди доводиться починати з гри. Проте ми з
моєю медичною сестрою в команді справляємось».
Надія Володимирівна зізнається, що з початку повномасштабного вторгнення її робота змінилася. Безумовно, робота лікарки змінилася ще під час пандемії COVID-19, коли доводилося працювати понад свої можливості, поза своїм робочим часом, вдень і вночі, по телефону і всіх існуючих месенджерах. З початком повномасштабного вторгнення, за словами пані Надії, ситуація лише загострилась. Лікарка почала надавати медичну допомогу дітям дистанційно, оскільки дехто з них виїхав за кордон. Медичний заклад пустував, лікарі не проводили прийоми, все перейшло в режим телефонних консультацій. Найбільше в той час Надії Жук запам’ятались випадки, коли жінки, які народжували в Києві під обстрілами, приїжджали до Фастова для подальшого медичного спостереження. Пригадує, перші три місяці було надзвичайно важко морально, оскільки вдома знаходилась власна дитина, яка чекала маму. А мама в той час була на роботі, бо знала, що її допомоги потребують діти, деякі з яких переміщені із зон бойових дій.
Слід додати, що задля якісного й успішного лікування своїх маленьких пацієнтів лікарка постійно підвищує свій професійний рівень, беручи участь в найрізноманітніших майстер-класах, семінарах, воркшопах. Говорить, що на сьогодні з безперервним професійним розвитком для лікаря не виникає ніяких проблем, адже є надзвичайно багато можливостей для навчання як очно, так і дистанційно, до того ж, на різні теми. Пані Надія впевнена, що розвиватись і підвищувати свій професійний рівень лікарям дуже легко, дешево, а головне – корисно.
Водночас, Надія Володимирівна відзначає високий рівень професіоналізму лікарів-педіатрів Фастівської громади, а також позитивний розвиток педіатрії на території міста в цілому:
«Якщо говорити конкретно про нашу громаду, то на мою думку, в нашій громаді дуже професійні і висококваліфіковані саме педіатри. Дитяче населення повністю охоплене педіатричною службою, тобто майже 98 відсотків дітей мають укладену декларацію з лікарем і, відповідно, повний доступ до медичних послуг. Враховуючи досвід участі нашого Фастівського міського центру первинної медичної допомоги в грантових угодах, у нас присутнє все обладнання, яке необхідне для надання якісної й ефективної медичної допомоги дитячому населенню громади. Всі кабінети медичного закладу облаштовані новими меблями й необхідним обладнанням, маніпуляційні кабінети оснащені абсолютно усіма новими холодовим обладнаннями й елементами. Крім того, всі вакцини завжди є в наявності, дуже рідко спостерігається відсутність певних вакцин, і то, зазвичай це через воєнний стан. Всі педіатри міста мають відповідну спеціалізацію, кваліфікаційну категорію і абсолютно всі проходять безперервний професійний розвиток. Тому мені здається, що саме зараз педіатрія досягла високого професійного рівня в нашій громаді. Варто також додати, що в нашій громаді, зокрема в Фастівській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування, є дитяче відділення, чим може похвалитися далеко не кожна українська громада».
Наостанок, лікарка Надія Жук зазначає про важливі аспекти своєї професії:
«Я впевнено можу сказати, що педіатрія – це не професія, це – покликання. Педіатром не кожен може бути, адже для того, щоб ним бути, потрібно не лише любити своїх дітей, а потрібно любити всіх дітей, чистих, брудних, хворих, здорових, всіх, тому що для педіатра чужих дітей не буває. Педіатру потрібно бути ніжним та співчутливим до всіх дітей. Ділити дітей за будь-якими ознаками не можна, кричати на дітей і сварити їх також не можна. Для мене терапія,кардіологія, інші сфери медицини – це свідомий вибір професії, але педіатрія – це покликання».
Нагадаємо, що варто знати, перед тим як відправити дитину до садочка або школи: розмова з педіатром Надією Жук.
