Ми відповідальні за тих, кого приручили. Певно, кожен неодноразово чув ці слова Маленького принца з однойменної казки Антуана де Сент-Екзюпері. І стосуються вони, перш за все, тварин, яких ми, люди, беремо в свій дім, в свою родину. Вони стають нашими кращими друзями, які ніколи не зрадять і до останніх днів будуть вірними своїм господарям. Вони дарують нам свою любов і ласку, змушують посміхнутись навіть в найпохмуріший день та приємно дивують своїми кумедними витівками. Водночас, вони досить залежні від людини, потребують уваги й піклування. Тому, беручи в свою родину домашнього улюбленця, кожен бере на себе і відповідальність за нього. Однак, на жаль, не всі це розуміють, що часто призводить до появи безпритульних тварин, які через безвідповідальність своїх господарів опиняються на вулиці.
З метою привернення уваги до проблеми відповідальності людей за домашніх тварин у 1931 році на Міжнародному конгресі прихильників захисту тварин у Флоренції було офіційно затверджено свято – Міжнародний день домашніх тварин, який відзначається щорічно 30 листопада.
Саме з нагоди цього свята журналісти ФастівNews.City поспілкувалися з Мариною Кулинич, відомою в місті зооволонтеркою та зоозахисницею, власницею притулку «Щасливі волохаті».
Марина пригадує, що все почалося з безкоштовної стерилізації безпритульних тварин в місті, яку тоді забезпечував у своїй клініці «Zoolekar» ветеринарний лікар Володимир Гортовлюк – людина з великим серцем і невимовною любов’ю до тварин, якого вже, на жаль, немає серед живих. Спочатку таких собак і котів часто залишали на перетримку в клініці, ними опікувалась лікарка Тетяна Буцька, яка лікує тварин в клініці і нині. Марина ж, в свою чергу, прилаштовувала волохатих по домівках.
Притулок, який працює вже 7 років, здійснює свою діяльність за багатьма напрямками. Це і проживання й годування тварин, їх вакцинація, обов’язкова стерилізація, і, звісно ж, прилаштування.
«У нас зараз в притулку 221 собака та 80 котів. Більшість ми все ж плануємо прилаштовувати, сподіваємось, що вони знайдуть своїх нових господарів. Але є тварини, яких ми вже не сподіваємось прилаштувати в родину. Це старенькі собаки і коти, деякі з них хворіють, тому просто доживають в нашому притулку», - розповідає Марина.
Роботу притулку на постійній основі забезпечує троє людей, серед яких зоозахисниця Алла Кушнір та ветлікарка Тетяна Буцька, а також близько 15 волонтерів, які за кожної можливості усіляко намагаються допомагати. Одним із найактивніших зооволонтерів є Олексій Стуленко, який завжди допомагає з тваринами та прибирає за «хвостиками».
Команда двічі на рік забезпечує вакцинацію безпритульних тварин. Але своїм основним завданням вони вважають стерилізацію, яка запобігає збільшенню кількості покинутих собак та котів на вулицях міста. «Якщо я прилаштовую тварину в родину, то обов’язково пропоную стерилізацію, - говорить зооволонтерка. – Якщо від нас собачка йде і вона стерилізована, то я спокійна, що навіть якщо люди її викинуть на вулицю, вона не буде приводити потомство і збільшувати кількість безпритульних тварин. До того ж, я завжди намагаюсь бути присутньою при стерилізації, або прошу, щоб хтось із членів команди був присутній. Так ми можемо бути впевнені, що тварину дійсно стерилізують, а не зроблять їй укол якимось іншим лікарським засобом і вона, по суті, буде нестерилізована. Шукаю безкоштовні програми стерилізації в нашому місті, в Києві, в Білій Церкві. У Фастові міська влада виділяє безкоштовні місця на стерилізацію в клініці «Zoolekar». Однак цих місць дуже мало, всього 140 на рік. Водночас, в Білій Церкві таких місць 450 на рік, що втричі більше».
З початком війни, зізнається Марина, значно додалось роботи. Адже кількість тварин в притулку довоєнного часу була близько 40, а зараз це вже 300 собак та котів. Нині багато звірят у притулку – це евакуйовані з небезпечних районів, де велись бойові дії. Зооволонтерка згадує, що багато врятованих тварин були заляканими, не сприймали людей, їх довго доводилось адаптувати до нового життя в безпеці.
Команда притулку самостійно проводила евакуацію тварин після підриву росіянами Каховської ГЕС в червні 2023 року, нещодавно евакуювали собак і котів з Покровського напрямку, зараз планують їхати рятувати волохатих до Краматорська. Часто евакуйованих тварин передають до «Щасливих волохатих» різні зоозахисні організації і навіть військові, які вже неодноразово рятували і вивозили із зон бойових дій врятованих котів і собак.
Нерідко військові потім навідують своїх врятованих маленьких друзів у притулку. «Хлопці гуляють з собачками, котиками, спілкуються з ними. У них є свої психологи, які уважно вислухають і нікому нічого не розкажуть. Така собі реабілітація для військових. Але і хлопцям добре, і тваринам добре, і я від того щаслива», - ділиться зоозахисниця.
Також команда притулку щиро радіє, коли вдається успішно прилаштувати безпритульну тварину з притулку в родину. Марина пригадує чимало історій щасливої адопції волохатих, а інколи і зовсім неочікуваних розв’язок життєвих історій тварин. «До нашого притулку потрапив чорний лабрадор Соля, її викинули люди. Ми її оглянули і виявилось, що вона вже стерилізована, при цьому стерилізована нами, бо шви такі як робив наш лікар. Здивувались, але ніяк не могли пригадати цю собаку і коли вона до нас потрапляла раніше. Спробували прилаштувати, перший раз її повернули, бо вона багато їла, вдруге повернули, бо заважала сусідам. Я лишила тварину у себе. І от прийшла до мене кума по котика, а я їй показую Солю і кажу, що це така сама як була в неї, бо пам’ятаю стерилізували її собаку. А кума каже: «Це не така сама, це і є моя собака!» Виявилось, що її сестра прилаштувала собаку далі, а ті люди просто її викинули. Але після всіх невдалих мандрів Соля нарешті повернулась до своєї власниці».
Також згадує зооволонтерка історію порятунку собаки Щасливчика. Команда притулку самостійно вилучила його у господарів, які жорстоко поводились з твариною. Вся шия собаки була в ранах, які утворювались роками через постійне перебування на короткому і жорсткому повідку. Зоозахисники віддали волохатого на лікування в клініку, з якої його забрала родина. І, як розповідає Марина, «з собаки, яка десять років жила на жорсткому метровому повідку Щасливчик перетворився на диванну собаку».
«Люди безвідповідально залишають і викидають тварин, бо їм так зручно. Стерилізувати – треба заморочитись, вибрати дату, заплатити кошти, потім такі котик чи собачка потребують особливого догляду. Комусь потрібно виїхати за кордон – те ж саме, варто подбати про документи на перевезення тварини. А так викинув, відповідальність з себе зняв, і нехай волонтери займаються», - ділиться наболілим зоозахисниця.
Марина вважає, що ситуацію з безвідповідальним відношенням до тварин можливо вирішити за допомогою законодавчого закріплення зобов’язання власників домашніх тварин стерилізувати їх, а за порушення – штрафувати. Адже, зізнається, лише за рахунок роботи притулків розв’язати проблему великої кількості безпритульних волохатих просто неможливо.
Однак, тішиться, що завдяки роботі її команди, зокрема інформаційній її складовій, люди в місті вже вивчили слово «стерилізація» і поступово починають переходити до більш відповідального ставлення до своїх домашніх улюбленців. Тому планує і надалі доносити людям важливість проведення стерилізації. А ще – прилаштувати якомога більше безпритульних тварин, яких нині віддають у родини по всій Київській області, а інколи і в населені пункти інших областей.
Проте, додає, що окрім проблеми постійного забезпечення стерилізації для тварин у притулку є й інші, які потребують негайного вирішення. Це, перш за все, забезпечення харчування для тварин та вільних рук для допомоги. Адже в середньому для харчування собак і котів в притулку нині необхідно по дві тони корму на місяць, які команда збирає мало не по всьому місту. Також, зізнається Марина, у них не вистачає людей, готових самовіддано допомагати з тваринами, доглядати їх у притулку, прибирати за ними, за необхідності вигулювати. Дехто, хто спочатку звертається з пропозицією допомоги, нерідко просить оплатити його працю, на що у притулку зовсім немає коштів, адже зоозахисники працюють на волонтерських засадах, інші виявляються неготовими до такої важкої повсякденної праці.
Крім того, команда зооволонтерів мріє про розширення території притулку, адже тієї, що є наразі, недостатньо для тієї кількості тварин, що зараз перебувають на утриманні. Марина розповідає, що є люди, готові профінансувати та побудувати притулок, однак земля, на якій це можливо зробити, перебуває у комунальній власності міста, тому потенційні спонсори відкладають процес розбудови притулку до моменту вирішення питання з землею. А органи місцевої влади, до яких вже неодноразово звертались зоозахисники, не поспішають вирішувати це питання, адже вважають, що побудова в місті притулку для тварин більшого за той, який працює зараз, нині не на часі.
Тому Марина з командою однодумців та небайдужих продовжує своїми силами опікуватись покинутими тваринами та сподівається, що в майбутньому ми все ж станемо пет-френдлі-країною – країною, в якій кожен власник домашньої тварини відчуватиме відповідальність за свого улюбленця, а держава надаватиме безвідмовну підтримку й допомогу притулкам для тварин, яких з кожним роком ставатиме все менше, адже кожна тваринка знаходитиме своїх щасливих господарів.
А нині ж кожен може долучитись до допомоги команді зооволонтерів притулку «Щасливі волохаті» - фінансово, фізичною допомогою або ж забрати тварину у свою родину. Всі питання з приводу допомоги притулку ви можете з’ясувати за номером телефону 0975888298, Марина Кулинич.
Нагадаємо, У Фастові є сильні духом зооволонтери та ветеринари, які власними силами допомагають безпритульним тваринам, лікують їх та стерилізують. Завдяки таким людям віра в добро та людяність ще не зникла.
