6 жовтня у Фастівській громаді оголошено Днем жалоби у зв’язку з церемонією прощання із Захисником Вадимом ГОРШКОВИМ. Прощання з Героєм відбудеться о 10:00 біля будинку вул.Я.Мудрого, 41, о 12:00 біля Храму Св. Миколая, пл.Перемоги. Поховають Воїна на Алеї Слави, що на Інтернаціональному кладовищі.
Горшков Вадим Миколайович народився 29 грудня 1979 року. Провів дитинство в селі Лизогубова Слобода, Згурівського району. З дитинства мріяв бути військовим. 1998 року закінчив Правожовтневську загальноосвітню школу, вступив до Національного педагогічного університету імені Драгоманова та в 2003 році здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури, керівника спортивних секцій .
Працював в Києві вчителем фізичної культури, де і познайомився з майбутньою дружиною. В 2005 році в молодій сім'ї народився син Денис. Працював на заводі Pepsico і в 2014 році мобілізований на військову службу. Вадим Горшков був членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону "Самооборона Фастівщини".
З 2018 року підписав контракт з Міністерством оборони України про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України.
Пройшов різноманітні курси з топографії, мінної безпеки, саперної справи, медицини. Брав участь у двох ювілейних парадах на Хрещатику до 25 та 30 річниці Незалежності України, за що був нагороджений грамотами та медалями від президентів України.
Герой Вадим Горшков
11.01.2022 року підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України до місцевого тербату. З перших хвилин «великої війни» став на захист нашої держави. Пройшовши відбір на інструктора та відповідні курси, отримав свідоцтво Інструктора базового рівня, після чого був переведений на службу до 150 навчального центру на посаду інструктора. Навчав майбутніх командирів відділення військової справи. І паралельно сам проходив різні курси та отримав безліч сертифікатів та подяк. Проходив навчання у Польщі та Чехії. Був інструктором від Бога, про що зазначали завжди вдячні курсанти.
Отримавши звання сержанта, Вадим знову повернувся у свій рідний 208 батальйон 8.03.2024 на посаду командира відділення розвідки. А вже з травня ніс військову службу на Куп'янському напрямку, де і загинув 1 жовтня.
Вадим Миколайович був надзвичайно розумною, начитаною, привітною, чуйною людиною, завжди приходив на допомогу.
В глибокій скорботі залишилась дружина Вікторія, син Денис, мама Галина, сестра Наталія з родиною, сестра дружини Дарія та вся її родина, мама- теща Олена, батько- тесть Леонід, тітки Ольга , Марина , Тетяна та Ольга. Кум Павло, двоюрідний брат Олексій та двоюрідні сестри Тетяна та Олена, улюблені племінники Катерина, Максим, Богдан, Даша, Андрій, всі куми, друзі, рідні та близькі.
Розділяємо з сім'єю біль втрати.
Вічна пам'ять та вічна слава Герою.
Нагадаємо, 2 жовтня від отриманого поранення у бою з ворогом помер захисник України Сергій Коваленко.
