Володимира Гортовлюка знали усі мешканці Фастова, які мали домашніх тварин. Водночас його діяльність виходила далеко за межі міста, адже встиг відкрити ветеринарну клініку в Брусилові Житомирської області. Він лікував тварин, дбав про них та, найголовніше, - любив їх і свою роботу. Але, на жаль, 24 грудня 2023 року життя Володимира Гортовлюка обірвалося. Сум і біль цієї трагедії з родиною розділив кожен, хто знав Володимира, адже він мав багато друзів, колег і користувався повагою серед господарів своїх пацієнтів.
З нагоди дня працівника ветеринарної медицини, що відзначається в Україні щорічно у другу неділю серпня, журналісти ФастівNews.City поспілкувались з дружиною Володимира Наталією, яка поділилась спогадами про чоловіка, його роботу та розповіла як зараз живе справа, якій лікар присвятив своє життя.
Зі своїм майбутнім чоловіком Наталія познайомилась в студентські роки, обоє навчалися у Білоцерківському національному аграрному університеті, однак на різних факультетах. Володимир ще з дитячих років проявляв любов до тварин та інтерес і хист до їх лікування. Тому з майбутньою професією визначився легко.
Вже після першого курсу навчання на літніх канікулах чоловік пішов здобувати практичні знання у Центрі ветеринарної медицини Сергія Орлюка «Айболить» в Бердичеві Житомирської області. Там згодом і залишився працювати заступником головного лікаря, а сам Сергій Орлюк (нині – мер міста Бердичев) став одним з його найкращих друзів та порадником. Приїжджаючи на вихідні з Бердичева до Фастова, Володимир не міг лишатися без улюбленої справи, тому на літній кухні батьків облаштував ветеринарний кабінет і навіть в свій вільний час приймав пацієнтів.
Згодом виникла ідея відкрити власну клініку в Фастові. Спершу це був невеликий кабінет, але згодом Володимир масштабував свої ідеї і свою діяльність - і у 2011 році відкрив приватну ветеринарну клініку «Zoolekar» на тому місці, де вона знаходиться і нині – вулиця Героїв Танкістів, буд. 8, м.Фастів.
Одразу ж навколо Володимира почала формуватися потужна команда ветеринарів-однодумців, об’єднаних спільними цінностями та бажаннями якісно й ефективно надавати ветеринарні послуги.
«Я тоді саме мала виходити з декрету після народження Богданчика (примітка редакції – у Володимира залишилось двоє дітей – син Богдан та дочка Софія) і почала шукати роботу. Але чоловік постійно був на роботі, тому вирішили, що у мене має бути неповна зайнятість, бо хтось же мав займатись домашніми справами і виховувати сина, - розповідає Наталія. – Тому Володимир запропонував мені йти в клініку, займатися ветеринарною аптекою, яка там була, та допомагати йому в деяких організаційних питаннях у клініці. Я погодилась. Одного дня прийшли запитати чи у нас не стрижуть котиків. А Володя каже: «Стрижуть» і дає мені машинку для стрижки. Так з легкої руки чоловіка я і стала грумером. У нього взагалі все робилось з легкої руки. Все, за що брався, що планував, завжди вдавалось. А коли виникали якісь труднощі чи проблеми, то казав, що це – досвід».
Дружина Володимира згадує як чоловік завжди приносив додому «домашні завдання». Це були тварини в дуже важкому стані, які потребували постійного нагляду. Тому Володимир забирав їх з клініки додому, щоб наглядати за ними і за потреби надавати невідкладну допомогу. «Хто у нашій ванні тільки не жив, - з усмішкою згадує Наталія, - І котики, і песики, і їжачки, і шиншили. У нас було двоє своїх собак породи спанієль, то кого вони тільки не бачили, проте дуже спокійно на всіх тварин реагували. Але згодом довелось лікувати і одного зі своїх домашніх улюбленців. Одному зі спаніелів Володя діагностував онкологію, досить довго лікували, але за пару місяців після смерті чоловіка пес також помер».
Лікував Володимир і своїх рідних. Дружина пригадує як чоловік завжди передивлявся рекомендації лікарів, щось звідти прибирав, щось додавав.
З початком повномасштабного вторгнення росії до України Володимир Гортовлюк почав їздити в населені пункти, які постраждали від ворожих дій. Був у Бородянці, Макарові, Чернігові. Там чоловік надавав ветеринарну допомогу на волонтерських засадах, а також допомагав з медикаментами та кормами для тварин. Коли деокуповані міста почали відновлюватись і ветеринарна допомога там вже була налагоджена, лікар зосередився на наданні допомоги людям і тваринам, які тікали від війни до Фастова.
Паралельно з цим, вступив до Добровольчого формування територіальної оборони, був готовий у будь-який момент взяти участь у підготовці та виконанні завдань.
Згодом Володимиру вдалося відкрити ветеринарну клініку в Брусилові Житомирської області. І оскільки знайти лікарів, які б змогли там працювати, йому тривалий час не вдавалось, то він самостійно щодня з Фастова їздив туди на роботу, щоб лікувати тварин. У клініці ж у Фастові він лишив команду фахівців, яким передав всі свої знання та навички, тому не боявся лишати клініку на них.
Команда клініки лишалась без нагляду Володимира і у короткі періоди його відпусток. «Ми дуже любили подорожувати, - розповідає дружина Володимира. - Повертались з однієї відпустки і вже дивилися квитки на наступну. Володя поспішав жити. Враховуючи його роботу, такі відпустки були досить короткими, часто лише три дні, але намагалися часто кудись їздити. За кілька місяців до смерті Володимира ми ходили на три дні в похід на Говерлу. А з початком зими поїхали на Драгобрат. Це була наша остання спільна поїздка».
Після смерті Володимира, зазначає Наталія, всі його друзі, колеги згуртувались і постійно допомагають як родині, так і клініці: «У Володі залишилось багато друзів, які теж мають ветеринарні клініки, працюють лікарями. Він і при житті завжди з усіма ними мав хороші дружні стосунки. Навіть не пригадую, щоб була якась конкуренція. З Людмилою Шутовою, яка приймає у ветеринарній клініці «Зооветсервіс» на вулиці Київській в Фастові, теж завжди підтримували дружній зв'язок, радились. Зараз всі телефонують, дають поради щодо нового обладнання, послуг. Ось днями у нас з’явився аналізатор крові для тварин, тому вже можемо самостійно зробити аналіз крові, бо раніше доводилось передавати в лабораторію. Всі дуже любили Володю, тому зараз допомагають. І команда залишилась в повному складі, ніхто з дівчат не пішов. Лише одна лікарка перейшла в клініку в Брусилові, бо там немає кому замінити Вову. Він всіх наших лікарів навчив, вони знають де і що замовляти, куди звертатися, якщо є якісь питання. Тому я спокійна, що справа чоловіка буде продовжуватись і процвітати з допомогою такої потужної команди. А я, в свою чергу, буду працювати над її масштабуванням».
Володимир Гортовлюк залишив після себе дві високопрофесійні ветеринарні клініки та команду досвідчених лікарів-ветеринарів, які з честю та неймовірною любов’ю до тварин продовжують його справу. Тому чекають на своїх відвідувачів у клініках в Фастові за адресою: вул. Героїв Танкістів, 8, та Брусилові за адресою: вул. Лесі Українки, 65. З більш детальною інформацією щодо графіку роботи можна ознайомитися на сторінці мережі клінік https://www.facebook.com/Zoolekar . До того ж, команда буде рада і новим колегам – ветеринарним лікарям, готовим долучитись до них.
Нагадаємо, у Фастові є сильні духом зооволонтери та ветеринари, які власними силами допомагають безпритульним тваринам, лікують їх та стерилізують. Про команду фастівських зооволонтерів читайте у статті.
