Незважаючи на значний науковий прогрес та розвиток раціонального мислення, сучасне суспільство залишається вплетеним у мережу забобонів та народних прикмет. Від нехтування "чорною кішкою на вулиці" до уникання "розсипаної солі", забобони продовжують існувати у нашому повсякденному житті. Чому, не зважаючи на науковий прогрес, ми все-таки продовжуємо вірити у ці "забобонні" погляди?
Сучасні забобони та народні прикмети можуть здаватися архаїчними або навіть абсурдними у світлі сучасних наукових знань. Проте, вони залишаються не тільки популярними, але й активно використовуються у повсякденному житті. Серед найпоширеніших сучасних забобонів можна відзначити такі, як "Потрібно подивитися у дзеркало, якщо щось забув" або "Поплювати через плече, щоб не наврочити".
Давайте для початку розберемося, як взагалі виникли прикмети?
Виникнення вірувань є складним і багатогранним явищем, яке має коріння як у психологічних, так і в культурних аспектах людської історії. Вірування мають глибокі корені у розвитку людської свідомості та способів сприйняття навколишнього світу.
Одним з ранніх факторів, які сприяли виникненню вірувань, була людська потреба пояснити природні явища, які вони спостерігали, а також контролювати їх. Відсутність наукових знань у давні часи призвела до виникнення міфів, легенд та релігійних переказів, які стали основою для формування вірувань. Наприклад, вірування в духів природи або вищих сил, які керують навколишнім світом, могли бути спробою пояснити природні катаклізми або невизначені події.
Крім того, людський мозок має тенденцію до виявлення патернів та установки візуальних зв'язків, навіть там, де вони не існують. Це може призвести до виникнення забобонів, які базуються на припущеннях або навіть випадкових співпадіннях подій. Наприклад, якщо під час спекотного літа відбувається черговий пожежа, люди можуть почати вірити, що спека призводить до пожеж.
Культурні аспекти також мають велике значення у формуванні вірувань. Традиції, обряди та релігійні практики, які передаються з покоління в покоління, можуть поглиблювати віру в певні аспекти світу та впливати на формування нових вірувань. Крім того, вплив групової динаміки може змушувати людей приймати певні вірування, навіть якщо вони особисто не переконані в їх правдивості.
Отже, вірування виникають зі складної взаємодії психологічних, культурних та соціальних чинників. Вони можуть виражати наші спроби розуміти світ навколо нас, контролювати невизначеність та зберігати традиції та соціальні зв'язки.
17 популярних забобонів та їхні значення
Чорна кішка перебігла дорогу – трапиться нещастя
Таке вірування не є унікально українським явищем. Зародилося воно ще в часи Середньовіччя, а до наших предків прийшло приблизно у 20 столітті. За цим віруванням закріплений образ відьми, яку за переказами часто супроводжували чорні коти. Крім того, коти відрізнялися від інших тварин, оскільки мали особливий доступ до людської оселі. Тому люди і досі вірять, якщо дорогу перебігла чорна кішка, то ймовірно, що це й була відьма в подобі тварини.
Посидіти перед дорогою
Зазвичай, цей обряд проводиться напередодні довгої подорожі – людина сідає перед виходом з дому і хвилину проводить у тиші. Вважалося, що це вбереже від чогось поганого в дорозі, і людина зможе щасливо повернутися додому. Сенс вірування криється у протистоянні "свого" та "чужого" світу. Адже поріг дому – це символічна межа переходу від свого, рідного до чужого та небезпечного. А для кожного з нас будинок є територією, яку ми добре знаємо, а поза ним – вже щось невідоме.
Ввечері не можна виносити з дому сміття чи щось позичати
Вважалося, що у вечірній час людина не захищена і може піддаватися впливу нечистої сили. «Все, що відбувається ввечері, коли вже стемніє – це не людська пора часу». Адже згідно багатьох релігій період від заходу сонця до перших півнів – період активності нечистої, потойбічної сили. Тому, коли людина щось виносить з дому ввечері, то ніби віддає це на поталу потойбічних сил.
Не свистіти у хаті, бо не буде грошей
У переказах та легендах свист часто супроводжує негативних міфологічних героїв, як чорт або біс. Начебто свист – це неприродний звук, який пов'язаний з нечистою силою. Для людей природно говорити звичайним голосом, а якщо ми починаємо його змінювати, шепотіти чи свистіти, то вступаємо в сферу потойбічних ритуалів. Саме тому у традиційній культурі свист здебільшого має певну демонічну природу.
Не можна передавати речі через поріг
Наші предки вважали, що поріг у хаті – це межа не лише між своїм і чужим світом, а й між реальним і потойбічним. За дуже давньою традицією колись ховали під порогом. Передавання речей через поріг табуювалося, бо поріг сприймався як межовий простір. Натомість таке передавання могло відбуватися в лікувально-магічних ритуалах, коли учасники якраз і хотіли встановити зв'язок із потойбічними силами". Зазвичай під порогом ховали нехрещених дітей, а в дуже старих хатах й до нині можна зустріти пороги, подібні на маленькі труни. Тому на порозі не дозволялося сидіти. Його потрібно переступати.
Потрібно подивитися у дзеркало, якщо щось забув вдома та довелось повернутися
Згідно з давніми віруваннями, це потрібно було зробити для того, щоб вберегти свій дім від чогось лихого, що може трапитися за відсутності господаря. Дзеркало здавна вважалося своєрідним порталом між світами, який йде в паралельний потойбічний світ. Тому дзеркала завішують на всі 9 днів, коли в домі помирає людина.
Не можна дивитися у розбите дзеркало
Вважалося, що в цьому випадку дзеркало продовжує зберігати свої властивості порталу, але зламаного. Тому дивитися у нього було до невдачі, начебто вона прийде до людини з іншого світу. Існувало навіть повір'я, що негаразди будуть переслідувати людину, яка глянула у розбите люстерце, протягом 7 років.
Поплювати через плече, щоб не наврочити, або схрестити пальці
Цю дію виконували, щоб відвернути щось лихе або не наврочити. Слина першочергово виконувала захисну функцію, оскільки мала властивості цілющої води. Частіше за все плювали тричі через ліве плече, бо в народній уяві ліва сторона відповідає за те, що йде від лукавого.
Постукати по чомусь дерев'яному
Властивості цього вірування у тому, щоб попередити якесь лихо або не наврочити. Дерево має захисний ефект, бо дерев'яна поверхня – це як щось стабільне. І коли ми стукаємо по ній, то ніби звертаємося до наших предків, щоб вони нас захистили. Раніше інших поверхонь в принципі не було, тому дерево було актуальним ще й з побутової причини. По поверхнях стукали, коли звучало щось погане – щоб цього не збулося. І коли говорили про щось дуже хороше, майбутні плани – щоб не втратити успіху.
Не переступати через людину, яка лежить, адже вона не виросте
У дитинстві часто говорили, що не можна переступати через когось, бо ця людина не виросте, особливо дитина. А щоб скасувати дію, потрібно переступити назад. У давнину в основі цього вірування був зв’язок з потойбічним світом. Людина начебто не виросте, бо її переступили, символічно поставивши на ній хрест.
Впало столове приладдя – значить поспішають гості
Це вірування було пов'язане з культом предків. Наприклад, на Різдво чи Великдень на столі залишали ложки для тих родичів, які вже померли. Тому коли падало столове приладдя, то вважалося, що це попередження, начебто хтось має прийти у дім. Проте було й побутове пояснення, бо раніше у кожного була своя ложка. Раніше всі мали власні ложки, а їли із загального мисника. Тому ложка сприймалася як символічний субститут (замінник) людини. Звідси уявляення, що якщо падає ложка, то хтось спішить у гості. Загалом столове приладдя символізувало людину, тому ложки використовували навіть у ворожіннях. Крім того, якщо падала ложка, то вважалося, що йде жінка, а якщо ніж – чоловік.
Не можна облизувати ножа
В давнину це пояснювалося тим, що людина буде «гострою на язик». Ніж – це гострий предмет, який часто використовується для захисту. І тут спрацьовує раціональна сторона, що облизувати ножа означає наразити себе на небезпеку.
Розсипана сіль – до сварки
Найперше пояснення такого вислову було побутовим. Сіль дуже дорого коштувала, тому коли хтось в домі її розсипав, могла виникнути сварка. Також вважалося, що сіль має магічні властивості. В традиційних обрядах сіль використовують як захист. Тому розсипати сіль – це як розпорошити свій захист. Крім того, сіль перебирає на себе все зло, тому можна трактувати, що розсипається щось негативне.
Незаміжнім не можна сидіти на куті стола
Це вірування дуже спірне, бо у деяких регіонах існує повір'я, що така дія навпаки стимулюватиме одруження. Загалом до кутів ставилися з особливою обережністю, бо вони вважалися однією з меж між реальним і потойбічним. "Є три етапи нашого життя – народження, одруження і смерть. Це три перехідних періоди. Народження – коли ми приходимо з того світу в цей світ, одруження – коли ми йдемо від свого дому до іншого, смерть – йдемо від цього світу в потойбічний. Це три етапи, коли ніби відкриваються портали між світами. Коли ми ще на переході між періодами, то є менш захищеними. А кут – це межа, тому до нього ставилися з обережністю".
Птах врізався у вікно або залетів у кімнату – до нещастя
Зазвичай, пташка була вісником смерті, коли вона влітає у будинок. Начебто це з потойбічного світу хтось прийшов у цей світ попередити про смерть. Це надзвичайно давній символ, пов'язаний з тим, що пташки, які відлітають у вирій, знаходяться в потойбіччі. Вони можуть символізувати або душі померлих, або переносити від них якусь інформацію. Тому вважається, що пташка, яка залітає додому – це послання з того світу. Раніше вікна у будинках були дуже маленькими, тому птахи залітали у будівлю дуже рідко.
Святкування та привітання з народженням людини заздалегідь
Вважається, що привітати когось із днем народження раніше за визначену дату, це на нещастя. Невдача загрожує не тільки імениннику, якого ви привітали, а й вітаючому. Забувши або змінивши дати, людина мимоволі втручається в хід Долі. А цього робити не можна в жодному разі. Вищі Сили не вибачають такого самочинства. Така прикмета прив'язується до того, що ніхто з людей не може знати, скільки йому відведено Долею, і коли йому судилося покинути цей світ. З цієї причини помилка в даті може призвести до хвороб, невдач або серйозних труднощів. Таким чином, людина має розплачуватися за помилку.
Не можна забирати з цвинтаря додому речі, квіти, поминальні частування
Вважається, що небіжчик може роздратуватися на людину і з'явитися за своїми речами. На покарання він забере живого із собою на той світ. За іншою з версій, цвинтарне приладдя, яке знаходиться на цвинтарях, накопичує мертву енергетику, яка не обіцяє людині нічого доброго, забираючи здоров'я, щастя, життєву енергію.
