Йому всього 22 роки, а він вже відчув на собі всі жахи війни та став її Героєм. Розвідник ЗСУ Дмитро Василенко з позивним Каховка захищає Україну у складі спецпідрозділу «Стугна». Під час операції на Авдіївському напрямку, в ніч на 30 жовтня 2023 року, він отримав поранення. Дивом залишився у живих, проте лікарям довелося ампутувати захиснику ліву руку і частину стопи. Коли Дмитро відійшов від наркозу, зі сльозами на очах побачив, що разом з рукою він втратив і своє тату, яке для нього було символічним і приносило удачу: «Живи - по честі, бийся - хоробро, помри - достойно!»
Не чекаючи на повістку, добровольцем вступив до лав ЗСУ
«У мене було дуже цікаве і різноманітне життя, найкращі друзі і найкраща робота у світі!» - розповідає журналістам ФастівNews.City воїн Каховка.
Він жив у м.Каховка, що на Херсонщині, любив його краєвиди, водосховище і пишався тим, що українець. Після успішного завершення навчання у місцевому коледжі, де він вчився на агронома, за результатами навчань Дмитра зарахували на бюджетне місце на 3 курс у профільний вуз у Києві. І він майже одразу знайшов роботу за фахом у сучасній компанії. Проте повномасштабне вторгнення зруйнувало всі плани. Коли російський ворог напав на Україну, Дмитро Василенко вирішив піти добровольцем в ЗСУ. До укладання контракту ретельно готувався: активніше займався спортом, дотримувався здорового харчування, гартував своє тіло і дух навантаженнями. Його друзі розповідають, що Дмитро завжди вирізнявся серед однолітків почуттям гумору, добрим серцем та шаленим патріотизмом. Тому ніхто не здивувався, коли він вирішив не чекати повістки і добровільно вступити до лав Збройних сил України.
На захисті країни у складі батальйону «Стугна»
«Навесні цього року Дмитро приєднався до нашого підрозділу як доброволець, пройшовши відбір та підготовку. Після вишколу Каховка брав участь у штурмових та розвідувальних місіях на півдні та сході України, проявивши себе впевненим та вмілим солдатом. Цей лев хоробро бився у важкому нічному бою біля Авдіївки. Зокрема Каховка виявив піхотну групу противника, яка рухалась з наміром захопити наші позиції. Він вступив у бій і знищив декілька одиниць непотребу», - розповідають про Дмитра Василенка бойові побратими зі спецпідрозділу «Стугна».
Позивний Каховка - мужній захисник України
«Хлопці на Авдіївському напрямку потребували посилення та допомоги, тому нас відправили туди. Ворожі дрони, їх самохідні вогнемети "Солнцепек", група російських найманців бурятської зовнішності були від нас зовсім недалеко. Ми чули їх розмови, з яких зрозуміли, що це зеки. Вони наближалися до наших позицій під прикриттям артилерії. Ми захищалися і прийняли бій. І тут я відчув, що у мене під ногою щось вибухає - це ворог атакував з дронів. Пальці на нозі оніміли, я їх перестав відчувати. Контузія, травматичний шок. Аптечка десь відлетіла і я не міг собі накласти турнікет. Ліг на ліву руку, щоб зупинити кровотечу, виявилося, що рука теж пошкоджена. Тут чую, що хтось кричить: «Каховка 200!» Я почав кричати, що я «300», тобто поранений. Я був у броні, а у моєму наплічнику було повно гранат і це просто диво, що вони не здетонували. Бо зараз я би вам не давав інтерв’ю», - розповідає Дмитро.
«У мене прокинулася така жага до життя, що я забув про біль і кров, яка текла з моєї ноги та руки, і вирішив повзти до своїх у бліндаж. Повз на колінах, хапався однією рукою за коріння рослин. І умовляв себе: «Ще трішки… треба триматися, повзи, Каховка, повзи! Ще кілька ривків і там вже свої. Якщо помирати, то біля своїх, а не ворогів», - ділиться спогадами Герой.
І він таки доповз! Медик сумісного підрозділу надав першу допомогу, наклав 2 турнікети на ногу, один на руку та зафіксував час. Антибіотики, знеболювальні та побратими, що були поруч, мотивували 22-річного розвідника триматися за життя.
Через 8 годин після поранення Дмитра Василенка разом з іншими захисниками броньованою автівкою вдалося вивезти з поля бою. Проте шлях до евакуаційного авто теж був дуже небезпечний. Над ними висів ворожий дрон, який скидав бомби. Треба було пройти заміноване танкове поле. Захисники дуже обережно проносили поранених, не раз падали, вставали і йшли, повзли. Дмитро вважає, що під час евакуації доля була до них дуже прихильною. Так, ворожа граната прилетіла прямо у шолом командира, який допомагав пораненим, і вона не вибухнула. А коли треба було перейти залізничні колії, які були під спостереженням росіян, воронка від вибуху та земляні насипи біля залізниці стали для Дмитра сховищем під час чергового обстрілу. «Мене знову контузило, але вже було не страшно. Я дуже хотів дістатися до евакуаційної машини. Наші прикривали вогнем поки ми долали цей шлях. І ось нарешті нас буквально на ходу закинули в авто і швидко повезли. На мені вже не було ні броні, ні шолома, штани розірвані, я був наче в шортах. Було дуже холодно. Минув травматичний шок і почало приходити усвідомлення того, що з нами сталося…», - згадує Каховка.
Незламний дух захисника України
Мужньому захиснику Дмитру Василенку зробили кілька операцій. Через численні інфекції довелося ампутувати частину стопи та ліву руку вище ліктя. З ваги 90 кг воїн тепер важить 70. Але найбільше шкодує про те, що зараз нічим не може допомогти своїм побратимам. І якщо можна було б повернути час назад, він вчинив би так само – пішов добровольцем і виконував би всі задачі, які потрібні для того, щоб вигнати російських окупантів з української землі.
Зараз наш Герой проходить лікування у Феофанії в Києві. Поряд з ним немає його батьків (з об’єктивних причин, які журналісти пообіцяли не озвучувати). Проте є ті, хто дають сили пережити все це. Підтримує любов та турбота його коханої дівчини Ольги, якій свого часу вдалося виїхати з окупованої Каховки. Поряд з ним друзі і сестра Тетяна Пінчук, фастівчанка, яка дбає про свого рідного захисника.
Дмитро Василенко показує свою дошку шевронів та розповідає, що у кожного з них є своя невелика історія.
Як і належить незламному воїну, Каховка нині зберігає свій дух на високому рівні і постійно жартує. Він мріє швидше встановити протези, навчитися ними користуватися і бути хоч чимось корисним для своїх побратимів. «У мене є одна рука і вона може тримати зброю», - каже захисник.
Якщо ви хочете допомогти та підтримати того, хто захищаючи нашу спільну країну від ворога, втратив на фронті здоров’я, надаємо реквізити картки сестри Тетяни Пінчук.
Посилання на монобанкуанку
https://send.monobank.ua/jar/8EFc44NC5E
Номер картки банки 5375 4112 1009 6397
