«Люблю їх, бо вони красиві» - саме так про своє захоплення кактусами розповідає фастівчанин, відомий не лише в Україні, а й у світі колекціонер, кактусовод Юрій Сушак. Його ще школярське хобі з часом переросло у справу життя, і зараз має Юрій Павлович багатотисячну колекцію, яка постійно поповнюється новими екзотичними екземплярами.
Скільки кактусів має, навіть не знає. Зізнається: часу рахувати у нього немає, адже кожного дня догляд за рослинами займає по декілька годин. Процес цей досить кропіткий: для отримання посадкового матеріалу потрібно посіяти, прищепити, розмножити, перезапилити, посадити, за потреби підживити, зволожити…
Першим кактусом, який оселився у домі колекціонера, був Ехінопсис. Це дуже популярний різновид, який є на багатьох підвіконнях. «Я його дуже хотів! Коли на нашій Укрпошті побачив на вікні цей кактус, відламав пару «діток», посадив удома, і саме з них почалася моя любов до цих квітів, - пригадує Юрій Сушак. – Вчився за ними доглядати, шукаючи потрібну інформацію в книжках і журналах. Це зараз простіше: є мережа Інтернет, де сформувалася кактусова спільнота. Так відбувається обмін рослинами, продаж і покупки».
Завдяки Інтернету дізнається Юрій Павлович про новинки на ринку кактусів. Насіння досить часто доводиться замовляти за кордоном, адже, приміром, у чехів, німців вони з’являються раніше, ніж в Україні. «Вартість посадкового матеріалу там значно вища, - зауважує колекціонер. – Якщо, приміром, одна насінинка в Україні коштує 1 гривню, то там 1 долар. Але ці витрати окупаються».
Розповідати про своїх «колючих» вихованців Юрій Сушак може годинами. «Лафофори родом із Мексики, у мене їх майже вся колекція, - проводячи екскурсію оранжереєю, розповідає колекціонер. - А ось Літопси, так звані живі камені, належать до різних родів, починають цвісти восени. У Південній Африці зараз весна, тому кактусовий сезон розпочинається саме зараз. Кожен вид має свій колір, малюнок, форму, риси… А ось виткий кактус із Мексики - лісовий Селеніцеріус. Квіти Селеніцеріусу є найбільшими у сімействі кактусів, деякі з них досягають до сорока п’яти сантиметрів у діаметрі. Примітно, що ці масивні квіти залишаються відкритими всього кілька годин на одну ніч. Таке поєднання великого розміру і короткої тривалості життя робить споглядання розкриття квітки справжнім задоволенням. У європейських ботанічних садах, де росте цей кактус, навіть оголошують для відвідувачів час, коли можна подивитися і сфотографувати цвітіння Селеніцеріусу. Здебільшого він розкривається о 8-30 вечора, а закривається о 5-30 ранку. Це суто нічне любування».
Практикує колекціонер не лише розведення кактусів, а й виведення сортів. Відтак, у колекції Астрофітумів є сорт, названий Фастовом - на честь рідного міста.
Досвід і знання передає Юрій Сушак молодому поколінню. З 80-х років він вів кактусний гурток на Станції юних натуралістів, що у парку «Молодіжний». «Цей гурток проіснував двадцять років, - розповідає колекціонер. – Дуже багато юних фастівчан цікавилися розведенням кактусів. Знаю, що і зараз багато хто у нашому місті має ці рослини вдома. Готовий допомогти тим, хто хоче придбати ці квіти, і посадковим матеріалом, і порадами».
Крім естетичного задоволення, користі від кактусів не так багато. Те, що кактуси запобігають негативному впливу, приміром, від комп’ютера – це, переконує колекціонер, міф. Та це не заважає бути кактусам досить коштовними і бажаними квітами як для українців, так і для закордонних любителів і професіоналів. Їхня вартість може коливатися від кількох сотень гривень до кількох сотень доларів за одну поділочку!
До війни, попри високу вартість кактусів, попит на них був шалений. Після повномасштабного вторгнення продажі, зізнається колекціонер, значно впали. «У мене до війни було дуже багато покупців, переважно дівчат, - розповідає він. - Вони постійно купували у мене рослини, але більшість із них зараз за кордоном. Проте я вірю, що це тимчасово, ми переможемо і все повернеться на круги своя».
Запитуємо у Юрія Павловича, чи є куди далі рости? На що він впевнено відповідає: звісно! «У природі існує певна кількість видів кактусів, а ось сортів, виведених на їх основі, у тисячі разів більше, - запевняє кактусовод. - Приміром Астрофітума астеріаса у мене сортів сім, а в Японії їх уже більше ста. Звісно, що я не зможу мати всі ці сорти, адже на це потрібен час, місце, де їх ставити, і гроші».
Юрій Сушак зізнається, що його захоплення кактусами приносить йому велике задоволення, і він жодного разу в житті не пошкодував, що має таке хобі. Головний недолік «колючих» - вони дуже повільно ростуть, але, в той же час, вони є хорошою інвестицією в майбутнє.
Нагадаємо, як працює квітковий бізнес на Фастівщині під час повномасштабної війни: розповіла власниця "Дріади".
