У селі Мала Снітинка, що на Фастівщині, знаходиться квітковий розсадник «Дріада», власницею якого є привітна пані Олена Тичінська. Людина, яка все своє життя мріяла займатися квітами, створила власний бізнес, який приносить задоволення не лише для неї, а й для оточуючих. У цьому розсаднику забуваєш про всі свої проблеми та поринаєш у світ краси. А різні види квітів, які переливаються всіма кольорами веселки, надовго запам’ятаються та залишать приємні емоції.
Зараз, не зважаючи на війну, квітковий розсадник продовжує свою роботу та дарує людям свято у такі важкі часи. Журналісти ФастівNews.City поцікавилися у Олени Тичінської про історію виникнення «Дріади» та дізналися як вплинула війна на її бізнес.
Пані Олено, розкажіть як давно існує ваш бізнес та чому ви обрали саме таку назву - «Дріада»?
Це було моєю мрією ще з дитинства. Моя мама дуже любила квіти. Наш величезний двір був повністю засаджений різноманітними квітами. Тому все своє життя я мріяла займатись саме ними. Але починали ми свій бізнес з овочів. Квіти вимагають великих вкладень, а на ті часи, це були 90-ті роки, у нас були малі діти і тому було дуже складно у фінансовому плані. Через це не було можливості займатись квітами у великих об’ємах.
Спочатку у нас були маленькі присадибні ділянки з овочами. Потім, коли розпався радгосп, в якому я працювала, залишилась територія з теплицями. Вона була занедбана та поросла бур’яном. І я вирішила орендувати цю територію. Пізніше, коли почалось розпаювання, чоловік отримав цю територію на пай. Ми почали серйозно займатися овочами та поступово перейшли на квіти. Так згодом і розгорнули своє господарство.
Розповім цікаву історію. Колись приїжджав до мене голландець. Він був технологом. Одного разу він мені сказав: «Не можна, щоб було все і одразу. Потрібно спеціалізуватися на одній справі». У їх країні така система: якщо хтось один вирощує петунію синю, то інший вирощує червону. Бо там на 3 дні різниця в зацвітанні. Через це у них така вузька спеціалізація. Вони виростили, все здали гуртом на базу, яка торгує, та й далі вони вільні. Тому вони не розуміють нас, як ми вирощуємо майже все та одразу.
Ми назвали наше господарство «Дріадою» на честь назви квітки. Вона є дуже живучою та вічнозеленою, з невеличкою білою квіточкою, схожу на ромашку. Тому ми для себе вирішили, що оберемо таку назву. А взагалі Дріада — це китайська мафія. А ми навіть цього і не знали.
Які квіти з вашої колекції вам подобаються найбільше?
Мабуть, це сурфінії. Їх у світі існує близько 200 видів. На мою думку, це найбільші та найяскравіші квіти. Вони цікаві, бо всі різні та по різному ростуть. Потрібно знати та вивчати, як правильно їх вирощувати. Для мене це цікава та об’ємна робота, від якої йде швидка віддача. Ще пеларгонії дуже красиві, їх існує велике розмаїття. Також є бігонія вічноквітуча. Цікава тим, що має різний окрас листя та широку кольорову гамму. За допомогою цієї квітки можна робити картинки.
У нас з’явилася новинка - це шотландський дельфініум. Зараз розцвів перший сорт, вони прекрасні! А загалом ми маємо понад 10 сортів. До кінця місяця отримаємо ще три сорти цих квітів. Їх єдиний недолік – висока вартість.
Чи вплинула війна на ваш бізнес?
Звичайно, вплинула. По-перше, були перебої з доставкою розсади. А по-друге, був такий період, що людям взагалі було не до квітів. І це зрозуміло. Минулого року не лише у нас, а й у багатьох інших не продавався зріст тюльпанів на 8 березня. Це був початок війни та не було можливості у людей купувати квіти. Тому ми дарували й роздавали тюльпани просто так. Це був також і психологічний удар. Багато хто з виробників квітів після цього не зміг далі працювати у цій сфері.
Але найважче було взимку, коли не було світла. Для своїх рослин ми підключати генератори. Фізично теж було важко, бо працювали навіть вночі.
Ми дуже вдячні всім клієнтам, які шукають хоча б якусь відраду в квітах у ці важкі часи. Адже квіти – це завжди позитивні емоції. Неочікуваним для нас стало, що в цьому році попит на квіти значно зріс.
Скільки людей допомагає вам у роботі та чи є зараз вільні робочі місця?
На жаль, зараз працівників у нас мало. Немає можливості наймати нових, тому що це великі затрати. Все подорожчало: розсади, горщики, добрива. А на квіти поки що не можемо підняти ціну, бо у людей низька купівельна спроможність. Мені допомагає дочка та є пару чоловік, які працюють у нас тимчасово. Тому ми намагаємося триматися та віримо, що перемога настане вже зовсім скоро. Дуже віримо у наші Збройні сили та знаємо, що після нашої перемоги живі квіти прикрашатимуть оселі кожного українця.
