Вони першими приїжджають на місце злочину, мають найшвидше реагувати на порушення закону, слідкувати за порядком у місті та районі. Вони – патрульні поліцейські. Їхня праця здається непомітною, поки виконується вчасно. У лютому я провела частину дня, спостерігаючи за роботою поліцейського сектору реагування патрульної поліції Фастівського районного управління поліції Євгенія Дунасі. Розпитала його, з яких причин люди найчастіше телефонують у поліцію, як порушники реагують на поліцейську форму та що роблять патрульні, коли немає викликів.
Євгеній Дунасі працює у поліції 7 років
Євгеній Дунасі живе у Великій Снітинці. Працює у поліції 7 років. Хоча до цього був електромонтером. Але у 2014 році пішов добровольцем у батальйон МВС. Брав участь в АТО. Був там з 2014 по 2018 рік. Потім вирішив перевестися ближче до дому. У 2018 році написав рапорт і став співробітником Фастівського відділення, а тепер – управління поліції. Під час служби вчився у Національній академії внутрішніх справ, яку закінчив у минулому році.
Зміна патрульного розпочинається о 8:00 (працює він добу через дві). Але на роботу має прийти о 7:45. Спочатку прослуховує інструктаж, під час якого колеги розказують, що відбулося за минулу добу: чи були крадіжки, безвісти зниклі люди і інше. Потім поліцейський отримує зброю. За неї відповідає головою. Адже якщо пістолет загубиться чи його вкрадуть, призначають службове розслідування і правоохоронцю може загрожувати тюрма.
- Поліцейський повинен постійно контролювати, щоб пістолет був у кобурі, - пояснює Євгеній. - Щоб ніхто його не вихопив. Без потреби зброю витягувати не можна.
Після цього він приймає службовий автомобіль і перевіряє його технічний стан. Реєструється в планшеті. На цей гаджет приходять повідомлення про виклики, де зазначена адреса і коротко описано, що трапилося. На виклик треба реагувати відразу, тому що час, витрачений на дорогу, ретельно контролюється. Тож планшет поліцейський майже не випускає з рук, не залишає його ні на хвилину, поки не прийме виклик. За добу їх буває в середньому 10-12.
Я дізналася, що відповідно до законодавства поліція змушена виїжджати на всі виклики. Навіть якщо вони зовсім несуттєві. Наприклад, в город залізли чужі кури, чи комусь заважає гавкотом сусідський собака. Буває, правоохоронці їдуть через весь район, а потім виявляється, що чоловіку напідпитку не було чого робити, і він викликав поліцію. Таким чином безцінний час вартових порядку витрачається намарно. І такі прикрі випадки трапляються ледь не щодня. Адже за неправдивий виклик поліції немає серйозного покарання. Лише штраф - 51-119 гривень. Хоча незабаром його планують збільшити. Відповідно до нового законопроєкту, який вже пройшов перше читання, за свідомо неправдиві виклики служб і правоохоронців зможуть штрафувати на 3400-10200 грн.
Але найчастіше поліцію викликають через сімейні сварки і домашнє насильство. При чому, часто доводиться чути, як люди обурюються, що у таких ситуаціях правоохоронці нічого не роблять. Знову ж таки – все через недосконале законодавство. Це раніше чоловіка, що кидався з кулаками на дружину, можна було посадити на 15 діб. Зараз, після змін у законодавстві, поліція може лише провести з агресором профілактичну бесіду і скласти протокол про домашнє насильство (тоді справа направляється до суду). Буває, що постраждала чи постраждалий не хоче писати навіть заяву, і тоді правоохоронцям залишається лише переконувати нападника не повторювати своїх насильницьких дій.
З сімейною сваркою пов'язаний і найстрашніший виклик, який Євгеній може згадати за час своєї роботи у фастівській поліції. Це сталося кілька років тому. Не зовсім тверезі чоловік з дружиною побилися. А на завершення конфлікту він штрикнув її ножем у шию. Свідками жахливої сутички стали двоє дітей пари: малюкам було 3 роки і 8 місяців. Кров жінки була скрізь, згадує Євгеній. Його жахає думка, що діти все бачили, і якої шкоди це видовище могло нанести їхньому здоров’ю. Поліцейські винесли дітей з будинку. Жінку медики відвезли в реанімацію. До слова, вона залишилася жива.
Взагалі побачивши людину у поліцейській формі, як правило, кривдники швидко заспокоюються, каже Євгеній. Але не всі. Деякі стають ще більш агресивними. Особливо люди, які вже мали проблеми із законом і відбували строк у тюрмі.
Якщо до правоохоронця лізуть битися, він має спочатку попередити нападника. Якщо це не подіяло, може застосувати фізичну силу для самозахисту. У таких випадках дозволено використовувати прийоми рукопашного бою і навіть спецзасоби.
- Але ми намагаємося нанести найменшу шкоду, тому що здоров’я людини для нас найцінніше, - зауважує Євгеній.
Коли викликів немає, поліцейські патрулюють вулиці. Їздять там, де найбільше людей. Шукають місця, де можуть збиратися наркозалежні. Виявляють водіїв, які неправильно паркуються, і порушників, які розпивають алкогольні напої чи курять у громадських місцях. На них складають адмінпротоколи.
Якщо екіпаж патрульної поліції (разом з Євгенієм їздить його напарник-водій) бачить, що комусь потрібна допомога, то зупиняється, щоб її надати. От і цього разу під час патрулювання околиць Фастова, поліцейські помітили водія легкового автомобіля, якого занесло на узбіччя. Колеса автівки буксували в снігу. Поліцейські штовхнули машину, допомогли водію виїхати на дорогу.
Виклику так і не було, злісних порушників правил дорожнього руху не зустріли, тому Євгеній з напарником, поки був час, поїхали у мікрорайон Мехколона, щоб допомогти подружжю пенсіонерів. Вони живуть самі і через стан здоров’я не справляються з усіма домашніми справами. Про таких людей патрульним розповідають дільничні та комітети самоорганізації населення. За можливості, поліцейські привозять їм найнеобхідніші продукти, носять воду, рубають дрова, відкидають сніг. Цього разу літній дідусь надзвичайно зрадів несподіваним гостям. Довго дякував Євгенію, пропонував гроші і зі сльозами на очах проводжав патрульного, не вірячи, що йому допомогли просто так, безкоштовно.
Тим часом на планшет надходить виклик – крадіжка у Кожанці. Дорогою Євгеній дзвонить заявниці, щоб уточнити деталі. Виявляється, будинок, де живе стара жінка, вночі обікрали. Вона нічого не чула і у цей час спала в своїй кімнаті. Крім того, має проблеми зі слухом.
У веранді розбили вікно, яке розташоване зовсім поруч з вхідними дверима, і таким чином відкрили й двері. Забрали всі продукти з холодильника. Дещо їстівне поцупили зі столів. Двері з веранди у дім були зачинені на замок, тож далі крадії не потрапили. Хоча, напевно, хотіли, тому що на снігу під вікнами залишили сліди. Ходили навколо будинку, проте їх зупинили грати на вікнах.
У поліцію подзвонила дочка бабусі. Вона живе у столиці і по черзі з сестрою приїжджає до матері на вихідні. Каже, сусідів у них майже немає, тому злодії навідувалися до них і в минулі роки. Але тоді забирали речі з господарських приміщень. До будинку полізли вперше.
Патрульні уважно оглядають подвір’я і будинок. Опитують дочку постраждалої і її саму. Усі факти ретельно задокументовують.
Ці документи вони передадуть у чергову частину. А начальник слідчого відділу розподілить справи між своїми підлеглими.
Робота з часом накладає свій відбиток на сприйняття незнайомих людей, розповідає далі Євгеній. Вчишся за зовнішнім виглядом, одягом і діями визначати, хто серед них можливий порушник закону. Відразу впадає в око, хто поводиться підозріло.
Я питаю патрульного, що йому найбільше подобається у цій роботі. Євгеній каже, поліцейському немає коли нудьгувати: кожен день готує нові ситуації та знайомить з новими людьми. Але найбільше його радує, що він може допомогти людям, бути корисним суспільству, своїми вчинками змінювати ставлення людей до поліції і завойовувати їхню довіру.
- Коли вдається допомогти людям, чи затримати злочинця, який викрав телефон, за гарячими слідами, це дуже приємно, – посміхається Євгеній. – Розумієш, що ти допоміг, що ти потрібен. Це, мабуть, і є найголовнішим у цій роботі.
