Мобільний телефон став невід’ємною частиною нашого життя. А зроблені на нього фото можуть багато розказати про людину, її роботу, захоплення, оточення. ФастівNews.City попросили п'ятьох фастівчан показати останню світлину у галереї свого телефону. І пояснити, що на ній зображено.
Олеся Трушковська і її вихованці
Олеся - керівник гуртка, що працює на базі Станції юних натуралістів
– На нашій Фастівській станції юних натуралістів працює гурток «Я пізнаю світ». Станція знаходиться у парку «Молодіжний». Я викладаю тут з вересня 2019 року. Займаюся з дітками, які навчаються у 1-3 класах.
Гуртківці весело проводять час. Роблять цікаві поробки на різні тематики, до різних свят.
На фото - учні 2-А класу фастівської школи №4, мої вихованці, зі своїми виробами після заняття. На ньому вони виготовили скриньки для всіляких дрібничок.
Вихованці гуртка «Я пізнаю світ»
Наш гурток бере участь у різних конкурсах та олімпіадах. За короткий час існування має вже перші та другі місця в конкурсах на міському та обласному рівні.
Олександр Харченко і Молодіжний центр
Олександр - відомий на Фастівщині митець
– Сьогодні я зустрічався з Юлією Іванчук, директором Фастівського молодіжного центру. Він і зображений на фото. Зараз у приміщенні Центру роблять ремонт. До цих робіт має нагоду долучитися фастівська молодь. Я вважаю, що молоді люди можуть запропонувати і реалізувати цікаві рішення. Адже це буде місце для їхніх майбутніх зустрічей.
Фастівський молодіжний центр знаходиться біля міського Палацу культури
Молодіжний центр дуже потрібний. Там молодь зможе поспілкуватися з друзями, відпочити, познайомитися з новими людьми, надихнутися. У Центрі буде простір для музичних заходів, для літературних вечорів, зал для конференцій, місце, де можна пограти в настільні ігри.
Далі я буду розробляти ескізи для оформлення фасадів і інтер’єру Центру. І запрошую всіх охочих долучитися до його оформлення. Особливо тих людей, які мають відповідний досвід. Хоча Центр і знаходиться в підвальному приміщенні і має невеликі розміри, але ми хочемо зробити його комфортним для всіх.
Тільки нещодавно я зрозумів, що молодь – наше майбутнє. І нам треба інвестувати в неї, займатися розвитком молодих людей.
Лана Короленко і її пряники
Лана Короленко - прянична майстриня
– Моє хоббі – пряники. Вони і на останньому фото, якщо відкрити галерею, і на заставці телефону, і займають більшу частину його пам'яті.
Одного разу мене попросили допомогти в оздобленні стін дитячого відділення. Там розкрились мої перші таланти в малюванні. Потім, знаючи про ці неочікувано розкриті таланти, мене попросили допомогти в розписі пряників до Різдва. Перші були не такі вдалі. Але з них все і почалося. Вони були більше схожі на дитячу творчість. Такі варіанти тепер зустрічаю на майстер-класах, які проводжу для дітей. Часом дорослі також просять навчити їх. Думаю найближчим часом організую такі заняття.
Ці пряники були зроблені для Чаювання з нареченими
Пряники давно для мене перейшли з категорії їжі в творчість. Працюючи над їх створенням, відпочиваєш і ніби заряджаєшся енергією. Я творю навіть не пряники, а позитивні емоції. Так приємно спостерігати за першою реакцію тих, хто їх отримує. Або перечитувати відгуки про мої роботи. Щастя - в таких простих речах.
А на фото телефону - пряники, які я приготувала на Чаювання з нареченими. Це захід, організатором якого є прекрасна Наталя Семенюк.
Скажу по секрету, я завжди обожнювала малювання, ще з садочка. Нарешті я знайшла застосування своїм вмінням. Завжди потрібно йти за покликом серця і робити щось безкорисно. Це завжди повертається приємними життєвими сюрпризами. У моєму випадку так і сталося.
Ніна Ігнатенко і квіти, подаровані коханим
Ніна розповіла історію свого кохання
– На фото – орхідея, яку коханий подарував мені в липні. Ми разом з ним уже рік. Познайомилися на святі спільних друзів. Закохалися і з того часу не розлучалися. Ми вдячні Богу за цю зустріч і за наше кохання. Досить вже випробувань у житті. Ми готові бути щасливими разом і назавжди.
На останньому фото Ніни - орхідея
А орхідея влітку встигла відцвісти і ось у січні заквітла знову. Разом з іншими орхідеями, подарованими протягом останнього року. Щодня я милуюся цими квітами.
Михайло Лапшин і кішка Шуга
Михайло сфотографував свою кицьку, щоб вона завжди була з ним
– У мене Samsung з кнопками. І останнє фото на ньому - це одне з двох фото, які там існують. Перше - це просто знімок із закритим пальцем об'єктивом камери. Він потрібен, щоб зробити заставкою екрану чорний фон. Чорна статична заставка найменше садить батарею. І це ілюструє моє лаконічне ставлення до гаджетів. А на другій світлині - наша з Ольгою (дружиною – ред.) домашня киця на ім'я Шуга.
Улюблениця сім'ї Лапшиних - кішка Шуга
Я зробив це фото, коли ми з Ольгою нещодавно подорожували і нас не було вдома 10 днів. Ми знайшли годівничку, яка автоматично підсипає їжу. І попросили нашого друга Сашка провідувати кицьку, щоб Шуга не сумувала. А фото Шуги я вирішив зробити, щоб воно завжди було зі мною поруч. Адже вірю в те, що я - це не ім'я в паспорті і не моя фізична оболонка. І вже точно не потік думок в моїй голові. Я - це те, куди спрямована моя енергія. Або на що направлена моя увага. Коли я слухаю музику, я - музика. Коли в мене болить зуб, я - цей зуб. Коли я теревеню з друзями, я - мої друзі і наші з ними безглузді теревені. Коли я працюю, я – праця, яку я виконую. Принаймні намагаюся, щоб так було. А отже, якщо я зосереджую свою увагу на кицюні, навіть якщо вона за декілька сотень кілометрів і це лише її фото, цього достатньо, щоб поділитися з нею тим, що в мене на душі.
