Повітряні тривоги, вибухи, атаки дронів і ракет стали частиною життя українців. У такі моменти страх відчувають майже всі. Це природна реакція організму на небезпеку. Але нерідко поруч із нами опиняється людина, якій ще важче: маленька дитина, літній родич або людина, яка вже пережила травматичний досвід. У таких ситуаціях виникає внутрішній конфлікт: як допомогти іншому, якщо самому страшно?
Психологи наголошують: допомога іншій людині починається не з неї, а з вас.
Перше правило – допоможіть собі
У літаку пасажирам завжди пояснюють: спочатку надягніть кисневу маску на себе, а вже потім допомагайте дитині. Під час повітряної тривоги діє той самий принцип. Якщо вас охопила паніка, ви не зможете ефективно підтримати того, хто поруч. Тому перші кілька секунд варто присвятити власній стабілізації.
Зробіть повільний вдих через ніс і довший видих через рот. Повторіть кілька разів. Озирніться навколо й подумки назвіть кілька предметів, які бачите. Це допомагає мозку переключитися із панічної реакції на оцінку реальної ситуації.
Після цього поставте собі просте запитання:
«Що я можу зробити зараз?» Саме зараз. Не через годину і не завтра.
Зазвичай відповідь проста: пройти в укриття, допомогти сісти дитині або літній людині, перевірити воду, документи чи ліки. Чітка дія завжди знижує рівень тривоги краще, ніж безкінечне прокручування страшних сценаріїв.
Друге правило – люди заспокоюються не від слів, а від людини поруч
Особливо це стосується дітей. Якщо дорослий бігає, кричить, хаотично гортає новини або постійно повторює: «Що ж буде?», дитина сприймає це як сигнал, що ситуація повністю вийшла з-під контролю.
Те саме відбувається і з літніми людьми. Вони уважно спостерігають за поведінкою близьких і часто реагують саме на неї. Це не означає, що потрібно приховувати власні емоції або вдавати, ніби нічого не відбувається.
Достатньо говорити повільніше, не метушитися та пояснювати свої дії.
Наприклад:
- «Ми вже в безпечному місці.»
- «Я поруч.»
- «Зараз просто чекаємо.»
Третє правило – дайте мозку роботу
Під час сильного страху мозок ніби «зависає». Людині стає важко мислити логічно. Саме тому психологи радять перемикати увагу на прості дії.
- Дитині можна запропонувати знайти навколо предмети певного кольору, порахувати сходинки, пригадати улюблену казку або разом пограти у просту словесну гру.
- Літню людину можна попросити допомогти вам: потримати пляшку з водою, перевірити аптечку, згадати список необхідних речей або просто поговорити про знайому тему.
Четверте правило – не заперечуйте чужий страх
Фрази «не плач», «не бійся», «нічого страшного» або «візьми себе в руки» майже ніколи не допомагають. Для людини, яка зараз переживає сильний страх, вони звучать як нерозуміння її стану. Натомість значно ефективніше визнати її емоції.
- «Я бачу, що тобі страшно.»
- «Так, це справді непроста ситуація.»
- «Ми зараз разом.»
П'яте правило – дозуйте інформацію
Під час очікування багато хто починає безперервно читати новини або телеграм-канали. Якщо поруч дитина чи літня людина, постійні повідомлення про нові пуски чи вибухи лише підсилюють тривогу.
Краще домовитися: інформацію перевіряє одна людина і повідомляє лише те, що справді важливо для безпеки. Безперервний потік тривожних повідомлень не допомагає підготуватися. Він лише підтримує організм у стані постійної напруги.
Після відбою тривоги
Коли небезпека минула, нервова система не повертається до норми миттєво. Саме тому після виходу з укриття варто зробити кілька простих речей: випити води, трохи пройтися, поїсти, якщо є можливість, і не вимагати від себе або інших миттєво «повернутися до нормального життя».
Якщо поруч дитина, дозвольте їй погратися. Якщо літня людина хоче поговорити — вислухайте її. Так мозок отримує важливий сигнал: небезпека минула, життя триває.
Пам'ятайте
Бути опорою для іншої людини не означає не боятися. Бути опорою — означає, попри власний страх, зробити кілька простих і правильних кроків. Спочатку стабілізувати себе. Потім подбати про фізичну безпеку. І лише після цього — підтримати того, хто зараз потребує вас найбільше. Адже саме спокійні та послідовні дії допомагають пережити найважчі моменти. Заспокоює не відсутність страху, а відчуття, що поруч є людина, яка знає, що робити.
Матеріал підготовлено для проекту «Фастівська громада: шлях до успіху», який реалізує ГО «Фастів ТІМ»/Агенція європейського розвитку та інновацій» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Фастів ТІМ» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
