23 жовтня 2025 року на запорізькому напрямку загинув Артем Луценко - мужній воїн, люблячий батько, син і друг. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України, служив оператором безпілотників у складі 65-ї окремої механізованої бригади. За мужність і вірність присязі нагороджений відзнаками Президента України «За оборону України» та «Козацький хрест за бойові заслуги». Інформація про дату та час прощання з Героєм буде оприлюднена додатково.
Повідомляє Фастівська міська рада.
Луценко Артем Михайлович народився 3 грудня 1989 року у місті Фастів. Навчався у школі №5. З дитинства був активним, життєрадісним і товариським хлопцем, займався футболом, мав багато друзів, любив риболовлю та відпочинок на природі.
Був сумлінним і цілеспрямованим, успішно займався приватним підприємництвом. Відзначався винятковою відповідальністю, щирістю та добрим ставленням до кожного. Для своєї родини він залишився турботливим сином і братом, а для дітей - прикладом люблячого батька.
З перших днів повномасштабного вторгнення Артем став на захист України. Служив оператором безпілотних літальних апаратів у складі 65-ї окремої механізованої бригади, 2-го механізованого батальйону, де проявив відвагу, рішучість і професіоналізм. Постійно вдосконалював свої навички, навчав побратимів і був для них прикладом мужності та відповідальності.
За відвагу та сумлінне виконання військового обов’язку нагороджений:
- Відзнакою Президента України «За оборону України»,
- Відзнакою «Козацький хрест за бойові заслуги»,
- Пам’ятним знаком 65 окремої механізованої бригади — за зразкове виконання обов’язку із захисту України, її цілісності та недоторканності.
- Та звичайно мав статус учасника бойових дій та ветерана війни.
У скорботі залишилися батьки Світлана та Сергій, сестра Анастасія та родина, яку він щиро любив - двоє маленьких дітей Валерія та Назар, для яких назавжди залишиться прикладом сили та доброти.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Дату та час церемонії прощання з Героєм буде повідомлено пізніше.
Нагадаємо, додому на щиті повертається наш земляк, житель села Мотовилівка, Захисник Олег Пономаренко. Він служив стрільцем-снайпером аеромобільного відділення і героїчно загинув на полі бою на Запорізькому напрямку 13 січня 2024 року.
