У жовтні 2024 року у Фастові відкрили Будинок підтриманого проживання «Оселя родини». Як зізнаються в закладі, його створення дозволило втілити давню мрію батьків дітей та молоді з інвалідністю, які постійно тривожаться за майбутнє своїх дітей. Що буде з дитиною, коли нас не стане поруч, де вона житиме, хто її підтримає, як вона впорається з буденними справами, чи зможе про себе подбати… ці питання батьків дали поштовх до пошуку відповіді, а саме – створення простору, де молодь з інвалідністю зможе жити самостійно, але з необхідною підтримкою.
Приготувати їсти, сходити в магазин, застелити ліжко, прибрати в кімнаті, полити квіти…такі буденні справи кожного дорослого, які годі й перелічити. Але для когось навіть щоденні звичні справи можуть видаватися складними та потребувати допомоги сторонніх. Так, дітям та молоді з інвалідністю часто необхідна підтримка й допомога навіть у задоволені своїх базових потреб, у забезпеченні своєї життєдіяльності. Вони не завжди можуть самостійно вирішувати будь-які життєві питання, подбати про себе, облаштувати свій побут. Саме тому з метою підтримки молоді з інвалідністю в Україні реалізовується послуга підтриманого проживання, яка є комплексом заходів від надання місця для проживання до підтримки навичок самообслуговування та допомоги у веденні господарства. Ця послуга в певній мірі є інноваційною, дозволяючи людині з інвалідністю жити в громаді замість психіатричних лікарень, інтернатів та інших подібних закладів.
Безперечно, створення такого простору не було справою кількох днів чи навіть місяців. Цьому передувала багаторічна діяльність громадської організації «Родина для осіб з інвалідністю». Спочатку організацією було створено Центр денного догляду та інклюзивні майстерні, де молоді люди розвивали свої навички, навчалися готувати, вести господарство, комунікувати між собою. Однак, поступово команді організації стало очевидно, що це лише підготовка до чогось більшого, адже молодь з інвалідністю потребує місця, яке стане для них справжнім домом, де вони зможуть застосовувати набуті вміння у щоденному житті. Згодом ініціатива громадської організації «Родина для осіб з інвалідністю» знайшла підтримку для своєї реалізації в рамках діяльності українсько-швейцарського проєкту Психічне здоров’я для України» (MH4U).
«Оселя родини» стала логічним продовженням шляху, який команда «Родина осіб з інвалідністю» долала разом з молоддю з інвалідністю та їх батьками. Це не просто будинок, а простір безпеки, тепла і розвитку, в якому хлопці та дівчата навчаються жити самостійно, але не самотньо, бо завжди мають підтримку наставників, можливість спробувати нове, відчути себе дорослими та потрібними суспільству. Для батьків – це спокій за майбутнє їхніх дітей, а для самих мешканців – шанс на гідне та повноцінне життя», - зазначає координатор закладу Віта Єрмоліна.
Нині в Будинку підтриманого проживання «Оселя родини» проживає семеро хлопців, хоча заклад розрахований для проживання у ньому 8 осіб з інвалідністю. Двоє мешканців мають статус внутрішньо переміщених осіб. Один з них був евакуйований з окупованої території та потрапив у будинок з пакетом російських документів, однак команді закладу вдалося відновити частину документів, оформити статус та виплати внутрішньо переміщеної особи. Наразі залишилось лише відновити посвідчення інвалідності та відповідні виплати.
Забезпечує безперервну роботу закладу та надає усю необхідну допомогу і підтримку його мешканцям координатор та соціальні робітники (асистенти). Саме вони роблять можливим надання комплексної підтримки мешканцям закладу відповідно до державного стандарту соціальної послуги підтриманого проживання. Це, насамперед, соціально-побутовий супровід, що полягає в допомозі у веденні домашнього господарства, приготуванні їжі, догляді за одягом та побутом. Велику увагу колектив Будинку підтриманого проживання приділяє розвитку навичок самостійного життя молоді з інвалідністю, зокрема плануванню бюджету, користуванню банківською карткою, орієнтуванню в просторі, використанню транспорту. Також мешканці отримують психологічну підтримку, консультації соціального педагога, ерготерапевта, які забезпечуються фахівцями ГО «Родина для осіб з інвалідністю». Крім того, усі мешканці мають декларації з сімейними лікарями, перебувають на обліку в психіатра, отримують обов’язкову медичну допомогу за потреби.
Важливим напрямом діяльності «Оселя родини» є соціалізація. Так, колектив закладу допомагає молоді з інвалідністю виходити за межі будинку, відвідувати культурні події, взаємодіяти з громадою. Деякі мешканці вже самостійно їздять до Києва на навчання чи заняття у клубах. Слід додати, що в Будинку підтриманого проживання кожен мешканець має індивідуальний план, щоб підтримка відповідала саме його потребам. Тому і кожен день у кожного проходить по-різному. Так, серед мешканців є студенти, які зранку їдуть на навчання, а після повернення займаються виконанням домашніх завдань, побутовими справами, приготуванням страв. Є мешканці, які систематично відвідують церкву, спілкуються зі священиком та прихожанами, допомагають у благоустрої церкви, доглядають за квітами. Є і ті, хто ще не готовий їхати в місто самостійно, але вільно пересувається по мікрорайону, в якому знаходиться будинок, ходять на спортивний майданчик, футбольне поле, відвідують магазин, в якому закуповують необхідне, спілкуються з сусідами. Побутові обов’язки зазвичай розподілені між мешканцями будинку, вони самостійно складають графік чергувань на кухні, коридорі та поливання городини.
До того ж, певний час мешканці «Оселі родини» працювали на місцевому швейному підприємстві «КОЗАК». Проте наразі термін дії трудових договорів закінчився, тому хлопці мають відпустки. Однак, в Будинку підтриманого проживання планують згодом знову працевлаштовувати хлопців на цю ж швейну фабрику, але вже в меншій кількості, оскільки мають цього року двох студентів. Так, один з хлопців вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Садово-паркове господарство», а інший – до Фастівського центру професійно-технічної освіти за спеціальністю «Кухар-офіціант». За рік функціонування Будинку підтриманого проживання вже є мешканці, які його покинули, проте вже здобули певні успіхи.
«Це природний процес – адже мета будинку підтриманого проживання полягає не лише у створенні комфортних умов тут і зараз, а й у підготовці молоді до ще більшої самостійності. Наприклад, Віктор та Олексій після перебування в «Оселі родини» змогли зробити крок уперед у своєму житті. Віктор перейшов до іншого реабілітаційного центру, який більше відповідав його потребам, а Олексій повернувся до родини, оскільки будинок – це була лише спроба проживати без матері та бабусі. Зараз Олексій отримує послуги в центрі для молоді в нашій організації», - розповідає Віта Єрмоліна.
Загалом же, щоб потрапити до «Оселі родини» людина з інвалідністю віком від 18 років або її родина можуть звернутися безпосередньо до громадської організації «Родина осіб з інвалідністю». Однак, варто враховувати, що даний Будинок підтриманого проживання призначений для молоді з інвалідністю, яка вже має певні базові навички самообслуговування, але прагне навчитися жити більш самостійно. В своїй діяльності колектив «Оселі родини» орієнтується на тих, хто готовий розвиватися, вчитися новому і приймати підтримку наставників. Важливим є і готовність молоді з інвалідністю, що звертається до закладу, проживати спільно з іншими мешканцями. До того ж, перед поселенням відбувається індивідуальна зустріч з потенційним мешканцем та оцінка потреб, аби зрозуміти, чи зможе
«Оселя родини» забезпечити саме той рівень підтримки, який потрібен конкретній людині.
Як зізнаються в закладі, нині основна проблема в забезпеченні роботи закладу — це стабільне фінансування. Загалом Будинок підтриманого проживання функціонує за фінансової підтримки українсько-швейцарського проєкту «Психічне здоров’я для України». Мешканці також віддають 25 % своїх доходів на утримання будинку, також інколи надходить допомога від благодійників. Проте утримання будинку, оплата комунальних послуг, заробітна плата фахівців та забезпечення мешканців усім необхідним потребує постійних, до того ж значних, ресурсів. Держава поки що не має достатньої системи підтримки таких ініціатив, тому велика частина витрат лягає на плечі громадської організації, благодійників та партнерів.
Ще одним викликом в діяльності «Оселі родини» є кадрове забезпечення. Адже для якісного супроводу мешканців потрібні фахівці різних напрямів: соціальні працівники, психологи, асистенти. А залучити та утримати професійних спеціалістів у сфері соціальних послуг непросто, оскільки ця робота вимагає максимальної відданості, проте фінансова винагорода часто є невисокою. До того ж, в «Оселі родини» відзначають, що на сьогодні в Україні ще недостатньо подібних закладів для людей з інвалідністю та наголошують на необхідності розвивати послугу підтриманого проживання за місцем проживання молоді з інвалідністю та введенні послуги персонального асистента.
Однак, колектив закладу переконаний, що вирішити ці проблеми можливо, насамперед, за допомогою системної підтримки з боку держави, зокрема включення будинків підтриманого проживання у мережу соціальних послуг із відповідним фінансуванням. Суттєву роль також може відігравати підтримка бізнесу, міжнародних організацій та громади. Безумовно, важливим є і поширення інформації про такі ініціативи, адже тільки спільними зусиллями можливо забезпечити молодим людям з інвалідністю гідні умови життя.
Тому, певно, кожен може долучитись до підтримки подібних ініціатив задля того, щоб кожна дитина і людина з інвалідністю відчувала себе потрібною в суспільстві, була огорнута теплом і турботою, маючи широкі можливості для повноцінного життя.
Нагадаємо, Фастівська станція юних натуралістів розпочала благодійну акцію «Каштанчик». Школярі збирають каштани, а виручені кошти від їх здачі передадуть громадській організації «Щасливі Волохаті Фастів» на підтримку безпритульних тварин.
