Залякування, приниження, штовхання чи навіть крадіжки - усе це може бути проявом булінгу. Закон визначає його як будь-які дії, що завдають шкоди дитині або вчиняються нею щодо інших учасників освітнього процесу. Окремо виділяють кібербулінг – цькування через соцмережі та месенджери, яке не менш травматичне та вимагає уваги батьків і педагогів. Куди звертатися по допомогу та як діяти, якщо дитина стала жертвою булінгу - читайте у статті.
Закон визначає булінг як дії, що вчиняються стосовно дитини або дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу і полягають у:
- психологічному (погрози, шантаж, принизливі погляди)
- фізичному (штовхання, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень)
- економічному (крадіжки, пошкодження одягу чи особистих речей)
- сексуальному насильстві (образливі рухи тіла, зйомки в роздягальнях, образи сексуального характеру).
Розрізняють також кібербулінг - цькування із застосуванням електронних комунікацій (залякування та шантаж через повідомлення в соцмережах, публікація фото та відео принизливого змісту).
Куди звертатися по допомогу?
Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу або ви стали свідком ситуації:
- повідомте керівника закладу освіти (він зобов’язаний реагувати);
- зверніться до поліції (особливо, якщо є загроза життю чи здоров’ю)
Дитяча лінія: 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу: 116 000;
Гаряча лінія з питань запобігання насильству: 116 123 або 800 500 335;
Центр надання безоплатної правової допомоги: 0 800 213 103;
Національна поліція України: 102;
«Гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей: 1547.
Як підтримати дитину та діяти ефективно: поради для батьків
Коли ваша дитина стикається з булінгом, ваша роль є вирішальною. Важливо не просто реагувати, а діяти усвідомлено, зважаючи на емоційний стан дитини та можливі наслідки. Ось кілька важливих порад, розроблених психологами та педагогами, щоб ви могли підтримати свою дитину та ефективно вирішити проблему.
1. Навчіть дитину розпізнавати булінг і захищатися
Булінг - це не просто "дитячі сварки". Поясніть дитині різницю: сварка — це одноразовий конфлікт між рівними, тоді як булінг - це систематична агресія з боку сильнішого до слабшого. Це може бути фізичне, психологічне, вербальне або кіберзалякування.
Важливо пояснити дитині, що вона має повне право на безпеку та повагу. Розкажіть, що мовчати не можна, і що повідомити про булінг дорослому - це прояв сміливості, а не слабкості. Цей крок є основою для формування у дитини почуття власної гідності та впевненості у своїх силах.
2. Створіть атмосферу довіри
Багато дітей, які стикаються з булінгом, соромляться або бояться розповісти про це батькам. Вони можуть думати, що їх вважатимуть "слабаками" або що батьки розсердяться.
Ваше завдання - забезпечити повну довіру. Слухайте дитину уважно, не перебиваючи та не оцінюючи її почуття. Замість "Та це ж дурниця!" скажіть "Я розумію, як тобі важко. Дякую, що розповів мені про це". Покажіть, що ви на її боці, і що разом ви знайдете вихід.
3. Збирайте докази
Щоб ефективно протидіяти булінгу, потрібні факти. Документуйте все. Зробіть скріншоти образливих повідомлень чи коментарів у соцмережах, збережіть листи чи аудіозаписи, які можуть підтвердити цькування. Якщо є свідки, запишіть їхні імена.
Ці докази стануть вагомим аргументом під час спілкування зі шкільною адміністрацією та, у разі потреби, з правоохоронними органами. Вони перетворять ваші слова з "моя дитина каже..." на "ось факти, що це відбувається".
4. Не вирішуйте проблему самостійно з батьками кривдника
Хоча ваше бажання захистити дитину цілком природне, прямий контакт з батьками кривдника може призвести до непередбачуваних наслідків:
-
Конфлікт може загостритися: батьки агресора можуть зайняти захисну позицію і звинуватити вашу дитину.
-
Ситуація може погіршитися: це може стати причиною ще більшого цькування з боку кривдника.
Пам’ятайте: ваша емоційна стійкість та зважені дії — це головний ресурс, який допоможе дитині подолати цю складну ситуацію.
