7 вересня, на 35-му році життя, помер наш земляк, військовослужбовець Збройних Сил України Дмитро Кучерявий. Його серце зупинилося після тяжкого поранення, отриманого під час виконання бойового завдання. 9 вересня у Фастівській громаді оголошено Днем жалоби у зв’язку з церемонією прощання із Захисником.
Повідомляє Фастівська міська рада.
Дмитро народився 12 квітня 1990 року у місті Фастів. У п’ятирічному віці він втратив батька і разом із мамою та сестрами переїхав до села Мотовилівська Слобідка, де й пройшло його дитинство. Змалку він відчув відповідальність за рідних, рано подорослішав, став для мами і сестер справжньою опорою.
У 2005 році Дмитро закінчив місцеву школу, а у 2008 році здобув фах помічника машиніста у Київському вищому професійному училищі залізничного транспорту. Того ж року розпочав строкову службу у 40-й бригаді тактичної авіації (м. Васильків), де зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний воїн, отримавши звання старшого солдата. Після служби працював на 410-му авіаційному заводі, де його руки й уважність допомагали ремонтувати літаки. Він був скромним і працьовитим, завжди чесним у своїй справі.
У 2016 році Дмитро створив сім’ю, одружившись із коханою Дашею. У подружжя народилися двоє дітей — син Дмитрик та донька Полінка. Дмитро був люблячим і турботливим чоловіком та батьком, для якого родина була найбільшим щастям і сенсом життя. З дитинства Дмитро захоплювався футболом, був капітаном команди, яка здобула перше місце у районному чемпіонаті. Він завжди умів вести за собою і на полі, і в житті.
Мобілізований 18 червня 2024 року, він одразу проявив себе як відданий захисник. Уже 6 серпня Дмитро взяв участь у своєму першому штурмі під час Курської операції, а 16 вересня був удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Попри численні бойові поранення та контузії, Дмитро завжди повертався до побратимів. Однак серпень 2025 року став для нього фатальним. 13 серпня, під час повернення з бойового завдання, його автомобіль атакував ворожий дрон. Важко пораненого бійця було евакуйовано послідовно до Сум, Чернігова та Києва. Дванадцять днів лікарі та рідні боролися за його життя, а десятки людей здавали кров, молячись за його одужання. Та, попри всі зусилля, 7 вересня серце Героя зупинилося.
У скорботі залишилися мама Тетяна Володимирівна, дружина Даша, син Дмитрик, донька Полінка, сестри Валентина та Катерина, уся рідня, друзі, куми та хрещеники.
Вічна пам’ять Герою!
Церемонія прощання з Героєм відбудеться у вівторок 9 вересня о 11.00 біля Мотовилівськослобідської гімназії та о 11.30 у сільському храмі.
Поховають Воїна на Алеї Слави на сільському цвинтарі.
Нагадаємо, 28 серпня перестало битися серце Воїна Віктора Володимировича Папіша, який з перших днів широкомасштабного вторгнення боронив Україну.
