«Під кінець третього року жахливого пекла ми знаємо – всюди боротьба є запекла. Там вибухи мін, скиди з дронів, та не залишимо свої ми кордони. За кожен клаптик землі і кожного брата ми на шматки будемо рвати супостата… ми не забудемо ніколи, ми не пробачимо. Перемога за нами, скоро побачимо, що на болотах цвістиме калина і довіку буле вільна наша Україна», - рядки написані військовим з Фастова Віталієм Проніним на війні і про війну. Бо він точно знає, якою є нинішня боротьба за нашу країну, адже три роки життя віддав задля її захисту.
«Вірші я почав писати під час війни. Перший вірш написав після розлучення з дружиною. А всі подальші вірші я писав тоді, коли мав занадто сильні емоції і мені потрібно було їх десь висловити», - говорить Захисник.
Віталій вступив до лав Збройних Сил України вже на четвертий день повномасштабного вторгнення – 27 лютого 2022 року. Свою військову службу почав з Горлівки, що на Донеччині. В подальшому брав активну участь у бойових завданнях на всіх направленнях від Горлівки до Ізюму в складі зенітно-ракетного взводу 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
Зізнається, що як і в кожному військовому підрозділі спочатку були певні непорозуміння з командуванням, але з часом вони знайшли спільну мову, спосіб співпрацювати і злагоджено виконувати бойові завдання. Адже мали єдину мету – прогнати ворога з рідної землі. Віталій же, в свою чергу, намагався якнайкраще виконувати поставлені завдання, тому за три роки отримав два військових звання і зараз перебуває у званні сержанта.
Військовий розповідає, що на війні були як важкі, так і приємні миті: «Важкі періоди пов’язані, мабуть як і у всіх, із втратою побратимів. Але найбільше мені запам’ятався момент, коли ми їхали ставати на оборону Бахмута і проїжджали через Костянтинівку. Ми їхали колоною з декількох десятків БТРів, сиділи зверху на них, а люди, які нас зустрічали там – посміхались, кричали, аплодували, дехто плакав, дехто ставав на коліна, нас зустрічали з відкритими обіймами».
Однак 10 січня цього року Віталій отримав поранення під час оборони Бахмута. Будучи старшим на певній ділянці оборони, яку їхній підрозділ успішно тримав протягом півроку, він здійснював заміну людей на позиції. Проте переміщаючись в темну пору доби, наступив на вибуховий пристрій «Пелюстка» і підірвався.
Військовий говорить, що після поранення його досить швидко евакуювали із зони бойових дій до найближчого медичного закладу. Там йому провели операцію, виправивши зламані кістки, зашивши уражену кінцівку та наклавши апарат зовнішньої фіксації. В той же день хлопця направили до Дніпра для подальшого лікування, яке тривало 7 днів і було потрібне для стабілізації стану. Потім –Київська міська клінічна лікарня №8, де перебував півтора місяці. Лише після цього Захисника направили додому для реабілітації, адже згодом його чекала чергова операція. І після спливу двомісячного терміну Віталію провели кісткову пластику правої п’яткової кістки в ДУ Інституті травматології та ортопедії НАМН України. Хлопець говорить, що п’яткову кістку він втратив на 80 відсотків, але лише за рахунок того, що певний відсоток кістки залишився, вдалося провести таку операцію.
Нині Захисник проходить реабілітаційний курс з відновлення. «Займаюсь з реабілітологом в «Родині 4.5.0.» (Центр медичної та соціально-психологічної підтримки для ветеранів та їх родин «Родина 4.5.0» міста Фастова). Стараюсь їздити на відновлюючі кемпи для військових та ветеранів. Є певна команда спеціалістів серед яких два психологи, психотерапевт, спеціаліст з фізичної підготовки, які контактують з різним ветеранськими організаціями, запрошуючи військових до відвідування таких кемпів. Вони організовують в якомусь населеному пункті приміщення, розробляють розклад занять на чотири-п’ять днів і проводять заходи. Я приїжджаю на такі кількаденні курси, беру активну участь в життєдіяльності цього кемпа і таким чином намагаюсь більш активно відновлюватись», - розповідає військовий.
Водночас, Віталій досі є діючим військовослужбовцем, оскільки ще перебуває на лікуванні та реабілітації, чекаючи наступної операції, яка запланована через півроку. Лише після закінчення лікування він може пройти військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби.
Проте, лікування та післяопераційне відновлення – не єдине, чим зараз займається Захисник. Так, не дивлячись на травму, Віталій веде активний спосіб життя - тренує в плані фізичної підготовки баскетбольну команду молодих фастівчан.
Також Захисник вступив на навчання до Національного транспортного університету для здобуття вищої освіти за спеціальністю «Бізнес-логістика». Адже до війни він був машиністом автокрану, закінчивши навчання в 2016 році і впродовж наступних шести років вдосконалюючи своє вміння управляти таким автотранспортом.
Крім того, зараз Віталій проходить навчання, щоб стати одним із тих, хто розуміє та підтримує військових. Розповідає, що прагне отримати необхідні знання й навички, а також сертифікат, необхідний для того, щоб в подальшому збирати групи військових та ветеранів для спілкування та реабілітації їх фізичного та морального стану.
Захисник Віталій Пронін своїм прикладом доводить силу й незламність українських військових, які навіть після складних поранень не опускають руки, а навпаки – намагаються допомагати іншим та підтримувати їх.
