Він завжди був іншим. Вирізнявся з-поміж людей. І це не лише про його зовнішність – великий та статний, а й про ту доброту, яка повсякчас відчувалася навіть чужими людьми. Такими знали його ми, звичайні цивільні люди. Але він був ще й Воїном, кимось іншим. Тим, до кого жодному з нас, окрім побратимів, не досягнути…
Тимофій Рудяк став до лав Небесного Воїнства 3 березня 2022 року під Макаровом, обороняючи підступи до рідного Фастова. Він загинув у бою як справжній Захисник, як людина, яка вважала своєю задачею стояти на варті спокою тих, кого любив та цінував.
Версій загибелі Тимофія Рудяка було чимало. Тривалий час дружина Людмила шукала тих, хто міг розповісти правду, адже збирати інформацію було нелегко. Чи то бажаючи вберегти її від шокуючих фактів, чи з інших об’єктивних причин, але Істина їй стала відомою зовсім нещодавно, у день 2 річниці звільнення Макарова від ворогів.
Як загинув захисник України Тимофій Рудяк
…Господь, Всесвіт чи якісь інші сили щось знали. Дорогою до Макарова, після короткого навчання та формування бойової команди у Житомирі, БМП, на якій рвалися до бою чоловіки, що прагнули захистити Україну від ворога, зламався. Короткий ремонт і знову в дорогу, до пекла, де чорти намагалися влаштувати своє криваве свято.
Третього березня 2022 року, ближче до полудня, захисники прибули до Макарова. Тимофій, командир, отримав завдання та вирушив до місця призначення.
Він завжди турбувався про тих, хто був з ним поряд. Так сталося і цього разу. Прийнявши вірне для команди рішення, розмістив їх всередині так, що в результаті зберіг сім життів. Сам сидів зверху на БМП. І тому, при влучанні по ньому з ворожого танку, вижити у нього не було шансів.
БМП, розстріляний ворожим танком, на якому ринувся в бій Тимофій Рудяк
«Я його просив! Кажу, командир, давай ми сядемо так, щоб і ти був всередині», - розповів Людмилі Рудяк побратим «Буча», який був з Тимофієм в момент його загибелі. Якби «Палій» (позивний Тимофія Рудяка ще з часів АТО) пристав на пропозицію бойового товариша, смертей було б значно більше.
«Він тоді якось так зробив, що ми залишилися живі. Особисто я йому вдячний, що він не послухав мене та інших хлопців і не посадив нас з правої сторони. Якби ми там сиділи, з команди не залишилося б нікого. Він як відчував, що зробити треба було саме так», - вів далі «Буча».
Від удару танкового снаряду по БМП 3 березня 2022 року загинув Тимофій Рудяк, навідник та ще один побратим. Четверо захисників отримали поранення різного ступеню тяжкості, троє – контузії.
Часу не було, ворог наступав. Ті, хто вижили, одразу відправилися далі, отримавши чергове бойове завдання. А про загиблих потурбувалися місцеві. Прості люди, серед яких Оксана, яка стала з перших днів широкомасштабного вторгнення до лав Тербату, «Дід», інші. Звичайні українці робили те, що важко уявити та усвідомити – віддавали належну шану Захисникам, збираючи їх речі та … тіла.
Пані Оксана, Людмила Рудяк, "Буча" під час відзначення 2-ї річниці звільнення Макарова
Зараз на місці загибелі Тимофія Рудяка та побратимів невеликий меморіальний знак – місцеві бережуть пам'ять про тих, хто віддав за Україну життя. І там завжди квіти, не зважаючи на пору року…
«На місці бою буде облаштовано пам'ятний знак - для збереження пам'яті про тих, хто перший і з перших днів повномасштабної... Бо це мій обов'язок - берегти світлу пам'ять про ВОЇНА, чоловіка, батька, друга...», - написала Людмила Рудяк.
30 березня, у день звільнення Макарова, дружині «Палія» вручили нагороду. Тоді ж вона усе і дізналася від очевидців тих подій. Від тих, хто не полишив Макарів, а став, не маючи нічого, окрім залізної сили волі, безмежної сміливості та незміримої любові до України, голіруч проти ворога. Тоді, в боях за Макарівщину, полягло багато людей, в тому числі і цивільних. Але тоді й стався поворотний момент наступу, коли ворог зупинився та був змушений тікати, підібгавши свої мерзенні хвости.
Відзначення 2-ї річниці звільнення Макарова
Тимофій Рудяк був одним із тих, хто зупинив ворога на підступах до Фастова і серця України - Києва. Він поклав своє життя, щоб ми могли жити.
І ми маємо гідно пройти це життя. Адже лише так ми можемо віддати честь усім, кого досі зустрічаємо на щиті…
