В урочищі Унава Фастівського лісництва, неподалік від центру Фастова, росте дуб, який за легендою висадив сам козацький полковник Семен Палій. Саме тому дуб і названий на честь нього.
Пішовши з життя Семен Палій залишив про себе на згадку дуб, який за легендою і висадив сам Фастівський полковник. Обхват дуба близько 4 м. Висота 25 м. Вік - понад 350 років. Як свідчить напис на табличці, дерево родом із 50-х років XVII століття. У 1972 р. дерево отримало охоронний статус.
Також Фастівська Покровська церква, яка розташована на Заріччі, у ті часи в народі звалась церквою Семена Палія.
Покровська церква у Фастові
А тепер давайте заглибимося в історію та пригадаємо, хто ж такий Семен Палій, як він пов'язаний з Фастівщиною та який слід він залишив після себе для України.
Темною фарбою залиті сторінки української історії з середини 17 століття. Помер славетний гетьман Богдан Хмельницький і настали часи розколу, що і прозвали їх Руїною. Але навіть серед найнепрогляднішого мороку можна розгледіти промінь надії. Вільна душа козацького народу була жива і чекала лише поштовху, щоб піднятися.
Так, одного дня, тікав козак від дум тяжких про неволю рідного краю, про загарбників лютих та панів безчесних. Тікав світ за очі і молив Бога про допомогу, про силу побороти зло. Втома скосила вояка й заснув він під деревом міцним сном. Увісні прийшов ангел розпитувати, що мучить козака і чого прагне він. Відповідь була проста, що мордують його землю рідну і бажає він шаблю могутню, щоб сікти та різати ворогів, а Україну очистити від хробаків. Почувши ці слова янгол сказав: «Дарує тобі Бог шаблю й вогонь, а люди зватимуть тебе Палієм!». Прокинувся козак, здригнувся і випала шабля з його рук. Це був Семен Гурко, який став згодом отаманом війська власного і за любов до підпалів ворожих укріплень отримав прізвисько Палій.
Портрет Семена Палія
Семен Гурко (Палій) народився у 40-х роках 17 століття у місті Борзна, що на Чернігівщині, у козацькій родині, що була поріднена з дрібними польсько-білоруськими шляхтичами. Семен вчився в Києво-Братській колегії. Він розпочав свою військову кар’єру за часів гетьмана Дорошенка, бував на Запоріжжі, де й отримав прізвисько «Палій», брав участь у поході проти турків під Відень, яким керував Ян Собеський.
Ще юнаком Семен прибув на Січ. Брав участь у кількох походах проти татар і турків. Проте вибитись в отамани на Січі не спромігся, але він удався до неординарного вчинку: сформував власну ватагу, до якої, крім запорожців, увійшло чимало українців, що походили з Подністров'я, молдаван і волохів, та й отаборився з ними на околицях Фастова.
Ставши королем Польщі, Ян Собеський не забув послуг Гурка. У 1684 р. Палій на основі королівського універсалу одержав «приповідний лист» на формування козацького полку і дозвіл оселитися у Фастові, зробивши це місто штаб-квартирою полку, тобто полковим містом.
«Я знайшов цей край пустелею й працював коло Хвастова, як коло свого хазяйства. Широкі поля засіялись збіжжям, число мешканців зросло… й церкви Божі я побудував,і прибрав на славу Божу», - писав Семен Палій в одному з листів до Івана Мазепи.
Але політичні ігри завжди брудні і не мають нічого спільного з честю. У момент, коли Вільна козацька область Палія боролись за свободу і незалежність, Польща мала проблеми із Шведським королем Карлом ХІІ. Саме цей фактор використали поляки у боротьбі з українськими бунтівниками. Август ІІІ попросив Петра І допомогти знищити прихильників Швеції, які заважають мирному існуванню польської шляхти на Правобережній Україні. Вирішальним кроком у цій партії став лист Івана Мазепи до Московського Царя, в якому він звинувачував Семена Палія у листуванні з Карлом ХІІ. Усі ходи були зроблені і Москва завдала вирішального удару – відправила Гетьмана із 40 тисячним військом врегулювати конфлікт і покарати шведських прибічників. Мазепа не гаяв часу і майже одразу віддав наказ про арешт Палія як зрадника. Так, у липні 1704 року видатний український воєначальник був заарештований і відправлений до Сибіру.
До весни 1708 року перебував у Тобольську. Повернутись додому Семену Палію допоміг київський полковник Антін Танський. На батьківщині козак відсиджуватись не збирався, тому у 1709 році під проводом гетьмана Івана Скоропадського прийняв участь у Полтавській битві на стороні Москви. Після перемоги повернувся на Київщину і очолив Фастівський полк.
На жаль, довгі роки заслання підірвали здоров’я могутнього воїна і у січні 1710 року Семен Пилипович Палій пішов із життя. Фастівський полковник був похований на кладовищі Києво-Межигірського монастиря.
