30-го червня випускники Фастівської громади отримали свідоцтва про загальну середню освіту. Цей навчальний рік для учнів та вчителів був особливо складним, проте учням, батькам та вчителям, доклавши надзвичайних зусиль, вдалося вистояти в ім’я нашої перемоги.
Про освітній процес до повномасштабного вторгнення та після розповіла вчителька математики та класний керівник 11-А класу Фастівського академічного ліцею №9 Галина Іванівна Нечай.
Розкажіть про свій клас. Скільки років ви були класним керівником цього класу?
Протягом семи років, тобто з 5 по 11 клас, я була класним керівником цього класу. З початкової школи діти прийшли добре організовані та вмотивовані на навчання, зокрема четверо учнів з високим рівнем знань – це відмінники. Ми, педагоги старшої школи, зберегли та примножили цей результат, адже випустили вісім медалістів, двоє випускників – відмінники за 11 клас, троє склали НМТ на 200 балів.
Скільки класів ви випустили? Яка роль класного керівника в житті класу?
Цього року в мене був четвертий випускний одинадцятий клас. Кожен із цих класів по-своєму особливий, але спільним для них усіх є ініціативність, цілеспрямованість та наполегливість.
На мою думку, від класного керівника багато що залежить. Він може створити у класі атмосферу позитиву та взаєморозуміння, скерувати напрямок стратегії розвитку дітей, орієнтуючись на результат. Уже з п’ятого класу позашкільне життя у нашому колективі вирувало в повній мірі: змагання, конкурси, шкільні свята, екскурсії рідним краєм, зокрема, вересень - подорож до Кам’янця-Подільського, травень - відвідали Львів. І так протягом наступних п’яти років.
Розкажіть, яким було навчання до повномасштабного вторгнення?
Освітній процес був дещо іншим. По-перше, це був офлайн-формат. Я скеровувала навчання учнів таким чином, щоб результати виправдали сподівання, адже кожен учень є талановитим. По-друге, навчальний процес мого класу був завжди насиченим: предметні вікторини, конкурси, олімпіади, науково-дослідницька діяльність учнів членів МАН. А ще учні багато спілкувалися один з одним та з вчителями.
Як змінився освітній процес від 24-го лютого? Чи вплинуло це на рівень знань учнів?
Повномасштабне вторгнення спричинило надзвичайний стрес для дітей. Повітряні тривоги, недоспані ночі, хвилювання за рідних – усе це, на жаль, негативно впливає на нервову систему дітей і відповідно на освітній процес.
Перейти на дистанційну форму навчання було не складно, адже такий формат проведення уроків ми опанували під час пандемії, але повномасштабна війна – це зовсім новий виклик, до якого ми були не готові.
До онлайн навчання в умовах війни потрібно було адаптуватися. На щастя, мої учні вмотивовані, знають чого хочуть, уміють знайти вихід із скрутних ситуацій. Проте це не означає, що їм було легко. Важко було усім учасникам освітнього процесу. Учителі намагалися підтримати кожного, допомогти та зрозуміти. Війна вплинула на дітей - вони раптово подорослішали.
Школа - це не лише про знання, а й про спільноту. Як під час дистанційного навчання підтримати дух учнів та втримати в них почуття єдності?
Фундамент для злагодженої, конструктивної роботи було закладено ще в середній школі. Так у 6 класі ми вирішили разом намалювати карту світу, яка донині знаходиться в нашій класній кімнаті. У 7 класі до Дня матері учні написали оповідання про своїх мам, а згодом подарували мамам збірку «Історії про мам», куди увійшли ці оповідання-зізнання у великій дитячій любові маленьких сердець.
Отже, досвід мирного шкільного життя було перенесено в онлайн-формат. Учні згуртувалися навколо цікавих ідей щодо проведення онлайн-вікторин, конкурсів, віртуальних мандрівок та подорожей, фото та відео презентацій, продовжували готувати свята онлайн. Так нам і вдалося залишитися об’єднаним, дружним колективом.
Чи мав ваш клас можливість вчитися змішано? Як це відбувалося? Чи проходили уроки у сховищах?
Так, у нас була змішана форма навчання: тиждень - дистанційно, тиждень – у школі. Часто учні навчалися і у сховищі. Виконувати тести, готуватися до екзаменів, грали в ігри та спілкуватися. Діти раціонально використовували можливості навчання навіть під час повітряних тривог.
Цього року випускники складали НМТ. Як ви вважаєте, чи є цей тест повноцінною заміною ЗНО? Чи є він легшим або складнішим? Чи можливо в умовах онлайн/змішаного формату навчання підготуватися до НМТ так, аби скласти його на високому рівні?
Я не вважаю, що НМТ – повноцінна заміна ЗНО. По-перше, у ЗНО система оцінювання була більш лояльною, оскільки співвідношення між допущеною помилкою та тестовим балом було не таким високим, як у НМТ. По-друге, виконати завдання з трьох предметів упродовж трьох годин – це психологічно важко. Не варто забувати про те, що всі діти перебувають у стресовому стані, адже вони живуть у час війни. По-третє, технічне забезпечення екзамену інколи створювало певні перешкоди. Я маю учня, кякий кожну контрольну роботу писав набагато швидше за всіх інших у класі, проте під час НМТ він був єдиним, кому не вистачило часу. Це свідчить про те, в якій напрузі деколи проходило тестування. Незважаючи на це, він склав екзамен з математики на 200 балів.
На мою думку, скласти НМТ на високому рівні під час дистанційного навчання дещо складніше, але можливо.
Випускний клас - це пора прощання зі школою. Як підготовка до такого визначного моменту проходила до вторгнення і як після?
Ми довго вагалися щодо того, який формат святкування обрати у зв’язку з воєнним станом. Частина учнів була проти будь-якого святкування, проте згодом їх погляди дещо змінилися.
Ми вирішили створити святкову частину: діти підготували вітання батькам, а батьки - вітання дітям. Випускний вечір пройшов у затишному родинному колі. Всі ми були вдячні ЗСУ за можливість разом з випускниками розділити радість випускного вечора. Батьки та діти зібрали кошти, за які купили два генератори та передали їх одній із військових частин. Випускний буває лише один раз в житті, тому він має бути незабутнім.
На Вашу думку, традиція із пошиттям святкового одягу для Останнього дзвоника потрібна? Чи продовжили традицію ваші учні?
Щодо традиції із пошиттям святкового одягу для Останнього дзвоника, то тут усе залежить від конкретних обставин.
Ми маємо традицію – танцювати прощальний вальс на Святі останнього дзвоника. Більшість учнів відвідували тренування та готувалися до цього заходу. А вишуканий образ дівчат-випускниць доповнили елегантні сукні, які створили неперевершений колорит випускного вальсу.
Два роки поспіль золота медаль не дає учням жодних бонусів при вступі до університету. Як ви вважаєте, для чого вона потрібна?
Золота медаль – це показник успішного навчання протягом 11 років. Я переконалася в тому, що якщо підтримувати дітей, то вони здатні реалізувати себе у повній мірі. Тому медаль – це винагорода за кропітку працю протягом навчання у школі, яка підтверджує, що учень зміг подолати усі труднощі та піднятися на найвищий щабель успіху. Вважаю, що вона потрібна, бо заохочує на навчання.
13-го січня 2022 року минулий міністр освіти та науки Сергій Шкарлет повідомив, що в Україні дозволили працювати учителями в школах без педагогічної освіти, за умови проходження інтернатури. Як ви до цього ставитеся? Чи вважаєте ви, що педагогічна освіта необхідна для роботи вчителя?
Так. Педагогічна освіта необхідна для роботи вчителя. Викладання більшості шкільних предметів вимагає не лише людину обізнану академічно, а й таку, яка володіє основами психології і педагогіки, володіє методикою викладання певного предмета. До прикладу, бухгалтер може розв’язувати складні математичні задачі, проте пояснити дітям, як саме це зробити, може не кожен. Учитель працює на результат, тому до його обов’язків належить подати навчальний матеріал у такій формі, щоб учні могли засвоїти його та навчилися доцільно використовувати.
Чи відомо, який формат освітнього процесу буде цього року?
Попередньо було повідомлено, що з першого вересня всі учні виходять на очне навчання.
Чим ваш клас та школа особливі?
Мій клас особливий, тому що він – мій! Розумні, веселі, талановиті, творчі, активні, амбітні, цілеспрямовані – це все про моїх учнів! Я намагалася зробити їхнє шкільне життя цікавим та яскравим, адже оцінки з часом забуваються, а спогади та позитивні емоції залишаться з ними назавжди.
У нашому ліцеї панує атмосфера доброзичливості, взаєморозуміння, де кожна дитина знаходить підтримку учителів. У школі працюють педагоги, які самі перебувають у постійному творчому пошуку, ведуть за собою учнів до вершини знань. Наші педагоги крокують в ногу з часом, постійно опановуючи новітні освітні технології. Незважаючи на складні обставини, ми продовжували працювати, а учні навчалися.
Яка, на вашу думку, роль школи у житті людини?
У моєму розумінні школа – це неоціненний досвід. Вона закладає в кожній людині основу для подальшої реалізації. Якщо школа посіє зерно знань у дитині, то воно обов’язково проросте та дасть рясний урожай. Школа рухає вперед! Школа об’єднує! Школа дає можливість знаходити відповіді на питання.
