У 30-ій пожежно-рятувальній частині міста Фастів кожен щохвилини – і вдень, і вночі – готовий кинутися на порятунок і на допомогу. Всі, хто тут працює, особливо гостро усвідомлюють ціну хвилини, бо не раз переконувалися, наскільки важливо встигнути вчасно. Тут тижні й місяці життя вимірюють не днями, а добовими чергуваннями. Найпам’ятніші з яких – ті, коли після важкої небезпечної роботи можна зітхнути з полегшенням від відчуття добре виконаного обов’язку, а найкращі – ті, коли взагалі не доводиться нікуди виїздити, бо скрізь все спокійно. Але і в ці найкращі добові чергування вони завжди напоготові.
Як швидко рятувальники збираються на виклик, чи сплять на роботі, скільки літрів води у пожежній машині, які основні причини пожеж на Фастівщині, в яку пору року трапляються найтрагічніші випадки - читайте у статті.
Щодня у 30-ій пожежно-рятувальній частині міста Фастів заступає на чергування один із чотирьох караулів у складі восьми осіб. Їхня варта триває рівно добу – з 8-ої ранку до 8-ої ранку наступного дня. Шикування, отримання вказівок від начальника частини стосовно розпорядку дня, прийом техніки від попереднього караулу з ретельною перевіркою, чи укомплектована вона всім необхідним. Це – обов’язкові складові початку несення чергування. А далі - службова підготовка, для якої відведено окреме приміщення, господарча робота у частині, практичні заняття, під час яких створюють умови, максимально наближені до реальної пожежі – із задимленням, при якому треба працювати у дихальному апараті, складною схемою руху і навіть макетом, що імітує форми і розміри дорослої людини, яку треба винести з пожежі…
Це – якщо не трапляється нічого такого, коли ці знання і навички доводиться використовувати на практиці. Про те, що щось таки десь трапилося, першими дізнаються диспетчери. Точніше, тепер їхня посада називається по-іншому – радіотелефоністи.
Радіотелефоністкам Тетяні Кучер і Віталіні Бабенко цього дня відповідати на дзвінки стаціонарного та мобільного телефонів доводилося нечасто. Але, як і завжди, вони щомиті були готові прийняти виклик і передати інформацію керівникові гасіння пожежі.
Якщо тривожний виклик є, караул вже за хвилину готовий виїздити на місце події. Байдуже, коли він надійде, всього лише за шістдесят секунд рятувальники мають одягнути свій бойовий одяг (він у них завжди напоготові), зайняти свої місця в автомобілі і мчати туди, де сталася пожежа і треба приборкати вогонь.
Автомобілів, якими виїздять на гасіння пожеж, у Фастівській пожежно-рятувальній частині - три. Найновіший заступив на бойове чергування у 2021 році. Це потужний сучасний МАЗ, цистерна якого вміщує аж вісім тонн води. «Аж» - бо у старішій техніці її вміщається вдвічі менше. До речі, саме поряд із цим автомобілем найбільше люблять фотографуватися діти, які час від часу приходять сюди на екскурсію і яким рятувальники розповідають не тільки про свою роботу, а й про правила безпеки. Розглядаючи, яка техніка потрібна для гасіння пожеж, малеча краще усвідомлює важливість цих правил.
Пожежі бувають різні. Іван Шульга, провідний інспектор відділу організації профілактичної роботи Фастівського районного управління ДСНС України в Київській області, старший лейтенант служби цивільного захисту, який ознайомлював мене з усіма нюансами роботи рятувальників, розповідає: навесні пожежі найчастіше виникають при спалюванні сухостою, коли люди прибирають свої ділянки і, замість компостувати рослинні залишки, спалюють їх, а вогонь перекидається далі й далі. Влітку неабияким фактором ризику є спалювання стерні або й незагашена цигарка, кинута в полі. Взимку нерідко надходять виклики на гасіння пожеж у приватному секторі – в будинках чи сараях. І майже щоразу причиною є нехтування правилами пожежної безпеки при пічному опаленні.
Значно рідше, але трапляються пожежі і в багатоквартирних будинках. Одна з недавніх найпам’ятніших – пожежа у дев’ятиповерхівці на вулиці Володимира Великого у Фастові у жовтні 2021 року. Тоді рятувальникам довелося не тільки гасити полум’я, а й заходити у задимлений під’їзд задля порятунку людей. Один із них, Андрій Смірнов, виніс на руках із наповненої димом квартири дівчину і передав її працівникам медицини катастроф. Порятована через кілька днів прийшла разом із мамою до пожежної частини, щоб подякувати тому, в чиїх руках було її життя.
Звичайно ж, буває й таке, що люди при пожежах гинуть. Але, каже Іван Шульга, здебільшого не через вогонь, а через те, що надихалися продуктів горіння. Найчастіше такі трагічні випадки стаються взимку у нічний час через несправне пічне опалення, яке спричинює зворотну тягу. Для того, щоб вчадіти, багато часу не треба. Інколи достатньо всього лише пів хвилини…
Іван Шульга згадує і таке: людина намагалася сама загасити вогонь, але надихалася диму і загинула, втративши свідомість, уже при виході з будинку. На щастя – і на похвалу вогнеборцям – смертельних випадків при пожежах трапляється небагато.
І повідомлення на лінію 101 надходять не тільки про пожежі. Рятувальники виїздять і туди, де у зачиненій зсередини квартирі стало погано хворій людині і без них до неї не дістатися. Або коли треба допомогти медикам, які не можуть підняти хворого з надмірною вагою. Або коли хтось провалився під кригу. Або коли автівка так загрузла у весняній багнюці, що інакше, як з їхньою допомогою, її не витягнути. Та й кішок із високих дерев їх також інколи просять зняти чи собаку з якоїсь глибокої ями витягти. Вони всіх рятувати готові – і людей, і тварин.
Часом доводиться чути жарт: «Спить, як пожежник». Натяк на те, що пожежі трапляються нечасто і від виклику до виклику пожежним тільки й роботи, що спати. Неправда все це. Як уже згадувалося, розпорядок дня у них заповнений. А вночі, до шостої ранку, вони таки сплять. Але й тоді несуть службу, один одного змінюючи. А їхня кімната відпочинку – за кільки метрів від пожежних автомобілів.
Мабуть, багато хто, пам’ятаючи старі фільми, думає, що до авто хлопці спускаються по трубі, яка веде зі спальні до гаража. Зовсім ні. Пожежна частина з таким облаштуванням є лише одна – в Києві, каже Іван Шульга. У нашій же (як, врешті, і всіх інших районних частинах) все на одному поверсі. А та вежа, що над будівлею, використовується для сушіння пожежних рукавів. Бо так само, як автомобілі мають бути завжди заправленими пальним і водою, так і пожежні рукави у той час, коли «вдома», в частині – мають бути сухими.
«Сухих рукавів!» - це найкраще побажання для пожежних. Це означає: нехай ваш день пройде без пожеж. Того дня, коли я гостювала у рятувальників, так і було. Черговий караул займався господарськими справами. Хлопці щось ремонтували, щось підфарбовували і давати інтерв’ю, а тим більше фотографуватися хотіли не надто – мовляв, не той мають вигляд. Але все ж не тільки Іван Шульга і начальник пожежно-рятувальної частини Євгеній Кулинич таки посміхнулися в об’єктив, а і ще троє рятувальників: Роман Савченко та Едуард Батуревич і Вячеслав Обертас.
Робота, кажуть, у них важка і складна, бо ніколи не знаєш, що тебе може чекати наступної хвилини. Але вона їм підходить. Бо вони оптимісти і ніякої роботи не бояться. І завжди готові рятувати й допомагати.
Сухих рукавів вам, хлопці!
Начальник пожежно-рятувальної частини Євгеній Кулинич та Іван Шульга, провідний інспектор відділу організації профілактичної роботи
Роман Савченко та Едуард Батуревич
Вячеслав Обертас
