Отець Михайло Романів, настоятель Фастівського костелу... У цьому імені стільки щирості, добра, любові та тепла, що мимоволі посміхаєшся, коли згадуєш отця Мішу, чуєш про нього, чи говориш. А ще це людина-титан, котра вміє організувати, надихнути, підтримати, вчасно прийти на допомогу. Неймовірної сили руку підтримки римо-католицької церкви фастівчани і сусідні громади відчули після 24 лютого. Однак масштаби важко навіть уявити собі. Журналісти ФастівNews.City вирішили вам про це розповісти.
Кожен, мабуть, пам’ятає той чорний для країни день – 24 лютого. Коли ворог вирішив нас, українців, завоювати. Тоді кожен повстав – хтось взявся до зброї, хтось копав траншеї, а хтось - відкрив фронт допомоги.
Перший пост 24 лютого у отця Михайла був тривожним «Вибухи! 5.30 і 5.54. Чути у Фастові. Хто щось знає? Господи помилуй! Служба Божа о 7.30 і 10.00. Молимось!», але й відразу закликав – молитися. І вже того дня на повну запрацював Центр Святого Мартіна, де у найближчі дні закрутилася така важлива, така потрібна нужденним робота.
Даруємо вам ПРИХИСТОК
У Християнському Центрі Святого Мартіна з перших днів широкомасштабного вторгнення діяв мобільний прихисток. Туди зверталися вимушено переселені українці, ті, хто постраждав від ракетних ударів, усі, хто шукав безпечне місце.
В перший же день там оселилося 30 осіб – переселенців. Далі центр називали «мобільний табір», оскільки люди частіше за усе або ж ночували, або ж отримували харчування та їхали далі, на захід країни. За увесь час, за понад 200 днів великої війни, прихисток у Центрі св.Мартіна знайшли 2000 осіб. Люди отримували першу екстрену допомогу у складних життєвих обставинах, комплексне харчування, медичний супровід, інформаційну підтримку та у разі потреби їм допомагали з евакуацією.
Це страшне слово - ЕВАКУАЦІЯ
З початку широкомасштабного вторгнення костел розпочав евакуацію до безпечної Польщі. 1 березня на мирні території сусідів-поляків відправилися 50 мам з дітками. Трохи пізніше, 3 березня, отцець Михайло написав: «Вранці ми евакуювали 116 осіб до Сандом’єжа і Любліна. І боляче, і радісно одночасно, що відважилися на поїздку матері з дітьми з інвалідністю».
Страшні та болючі згадки… «11 березня Центр прийняв 30 осіб з Гостомеля, людей, які бачили ворога, які тікали з дітьми на руках, залишивши усе. А 15 березня, о 20:50, до Центру Мартіна під’їхали буси, в яких було понад 50 осіб евакуйованих з Чернігова, фактично всі діти, просять про нічліг, приймаємо, після важкого дня намагаємося подарувати посмішку».
Неймовірні цифри - за понад 200 днів послуги евакуації отримали 1710 осіб. Це врятовані долі дітей, мирні душі матерів та спокійні серця татусів, котрі залишилися боронити Україну. Евакуйовані отримували повний пансіон у Республіці Польща та соціальний супровід.
Окрім фастівчан, через костел евакуйовувалися мешканці Білої Церкви, Миронівки, Богуслава, Києва, Чернігова, Миколаєва, Кривого Рогу, мешканці сусідніх з Фастівською громад.
Військові рейки улюбленої кав’ярні "SAN ANGELO"
26 лютого, вже через два дні, роботу переформатувала улюблена фастівчанами кав’ярня "Сан Анжело", що діє при костелі.
«Кав’ярня San Angelo змінює формат праці згідно з військовими потребами. Будемо випікати хліб для чоловіків з територіальної оборони, а також для одиноких громадян похилого віку та за списками, які отримаємо від Територіального центру соціального обслуговування. Ми плануємо випікати щоденно 200 бухенців хлібу, якщо хтось може допомогти з мукою будемо вдячні!» - писав отець Михайло.
1 березня випекли та передали 100 буханців хліба, а вже за 13-15 березня Кав’ярня San Angelo з пекарями, які працювали цілодобово у 2 зміни, випекла і роздала волонтерами понад 2 тис. буханок хліба.
Сухі статистичні цифри та за ними – врятовані життя людей. За цей нелегкий період римо-католицька громада випекла та роздала безоплатно для потребуючих у Фастові та на деокупованих територіях 37 709 буханців хліба.
ДОПОМОГА НУЖДЕННИМ
З перших днів війни значну допомогу отримували ті мешканці громади, які її потребували. Особливо в той час, коли полиці магазинів спустошилися – підвозити товари на Київщину було майже неможливо. Однак, окрім цього, волонтери костелу допомагали навколишнім громадам та, мабуть, усім, хто потребував допомоги.
Підтримували літніх людей – їх забезпечували продуктами харчування, ліками, опікувалися лежачими хворими, самотніми людьми. Цільову адресну допомогу отримало 17 000 осіб похилого віку.
Надавалася допомога старечому будинку в Мархалівці – забезпечували продуктами харчування та ліками. Виїжджали з гуманітарною допомогою до Василькова, Бишева, сіл Макарівщини та інших прилеглих населених пунктів. Також надали 60 453 наборів адресної допомоги, роздали 53 510 кг одягу для вимушено переселених одиноких та багатодітних родин, 8000 кг дитячого харчування, 2500 кг корму для тварин, провели 12 благодійних свят для 4200 дітей на деокупованих територіях.
ДОПОМОГА НЕ ЛИШЕ ДУШАМ, А Й ТІЛАМ
Коли у лютому стався логістичний колапс, у Християнському Центрі Святого Мартіна почав працювати аптечний пункт, де ліки, які реалізуються без рецептів, могли отримати ті, хто їх потребував. Вже 12 березня Фастівська центральна міська лікарня отримала різного типу медичні препарати - інфузійні системи, кровоспинні, протиепілептичні та противірусні препарати, а також стерильні перев’язувальні матеріали, антибіотики та інші препарати європейських виробників. Допомагали також лікарні Охматдит, Харківському військовому госпіталю, медичним лабораторіям старостинських округів, лікарні у Дідівщині. В загальному, роздали 10 100 одиниць медичних препаратів.
Окрім цього, наприкінці лютого, розуміючи усі виклики реальності, у Центрі св.Мартіна розпочали надавати безкоштовну інформаційну та психологічну допомогу, а також послуги реабілітолога.
«Ми хочемо бути оазисом миру та лагідності для біженців, які прибувають у важкому стані здоров’я, щоб допомогти їм повірити, що завтра буде краще, що Бог нас не покине...», - писав отець Михайло.
ВІДНОВЛЕННЯ ТА ВІДБУДОВА
Окрім усього, парафія костелу взялася за відновлення будинків сусідніх громад, які постраждали під час окупації або ж ракетних обстрілів. Вдалося відновити 150 будинків, для покрівель яких використали 7610кв.м покрівельних матеріалів. А це велика кількість людей, які мають щастя зараз жити у власних домівках. Також встановили 20 модульних будинків для мешканців деокупованих територій.
І ЦЕ ЩЕ НЕ ВСЕ…
Сльози на очах та радість у душі – скільки всього зробили для людей. Але і це ще не все. Для потреб захисників шили розгрузки, з дітками працювали вихователі та психологи, навіть у найтяжчі дні влаштовували дітлахам свято. Ще місту Фастову подарували 2 пожежні машини. Надали понад 20 соціальних послуг.
Допомога ж військовим триває на регулярній основі.
Це все робилося силами отця Михайла, доброчинників та 110 волонтерів Фастівського костелу.
Замість висновку…
«Цього тижня значна частина наших гуманітарних вантажів була відправлена на Схід. Ми розуміємо, що наступні місяці Схід буде основним напрямком нашого служіння», - йдеться в останньому на сьогодні пості отця Михайла. Додати нічого, окрім безмежної вдячності. Вдячності за все!
*Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
