“Пропозицію стати прийомною матір’ю отримала після візиту… до стоматолога!” - мама-вихователька Інна Гнатюк із Фастівського району розказує про те, як зважилася взяти дітей у сім’ю та про життя великої родини у воєнний час.
Інно Василівно, коли ви зрозуміли, що хочете стати прийомною матір’ю?
- Я - людина віруюча, і бажання взяти дитину в родину було давно. Та до активних дій перейшла у 2010-ому. На той момент уже мала двох дорослих дітей, але не була заміжня. Довго оббивала пороги усіх соціальних служб, просила врахувати мою кандидатуру. Утім, тривалий час мені відмовляли. Та одного дня, відкриваючи двері до кабінету стоматолога, почула, що мене кличуть. У черзі була начальниця місцевої служби у справах дітей. Сказала, що мене шукає і хоче поговорити. І виявилося, що служба намагається знайти родину для хлопців - підлітків. Одному було 14, іншому - 15. Хлопці неодноразово переміщувалися із сім’ї в сім’ю і ніде не затрималися. Служба у справах дітей була в розпачі. І начальниця поставила питання руба: “Або ти береш їх у сім’ю, або вони потраплять до інтернату”.
І як ви відреагували на таку пропозицію?
- Була дуже розгублена. Причому на те, аби подумати, мала дві години. Першим, із ким захотілося порадитись, був пастор церкви, яку я відвідую. І він, і його дружина не вагаючись сказали: “Бери”. Я подумала і за дві години сказала “Так”. І дуже щаслива, що погодилася. Хлопці виросли прекрасними: один - професійний військовий, другий - майстер на всі руки. Та на фронті зараз усі мої сини: не можуть відсиджуватись вдома, поки у країні війна.
Ще одного хлопчика мені буквально підкинули, коли йому був рік - залишили на сходах будинку. Пізніше його усиновили і тепер він живе у люблячій родині. А вже після того, як соціальні служби побачили, що я впоралася з усіма дітьми - мені запропонували створити дитячий будинок сімейного типу і дали дім у селі. Зараз виховую сімох: п’ятьох хлопців та двох дівчат.
Як ви із дітьми переживаєте ці складні місяці війни?
- Якби не зима без опалення і місяць без води - нормально. Ми бачили ракети, літаки, чули вибухи. Але, на щастя, у нашому селі нічого не падало і ніхто не постраждав. Голодними не сиділи теж: раніше забили теля, тож маємо вдосталь м’яса. Морозилка забита овочами із власного городу, а у льосі - картопля і банки із закрутками. Над заготовками працюємо всі разом, роботи в домі та у дворі багато.
Як так вийшло, що у вас не було опалення і води?
- Будинок, який ми отримали, був не в дуже хорошому стані. Громада (родина проживає у Кожанській громаді - ред.) мала допомогти із його відновленням цього року, але завадила війна. Тож все намагалися поремонтувати власноруч. Чистили колодязь, котрий був геть засміченим. Зрештою, вдалося знайти спонсора, який допоміг пробурити свердловину. Але наша вода - із високим вмістом заліза, і бачок, куди вона закачувалася, заіржавів та лопнув. А із котлом у нас взагалі складна історія - у нього влучила блискавка. Ремонтували кілька разів, але не допомогло. Тож на певний час ми залишилися і без води, і без тепла. Тепер нарешті і фільтри заміним, і поставим котел. Вдалося отримати допомогу від фонду “Волонтер” та благодійної організації СОС Дитячі містечка за програмою екстреного реагування Cash Voucher Assistance. На кожного члена родини нам упродовж трьох місяців надаватимуть по 2200 грн. Нас восьмеро, а значить загалом це майже 53 000 грн. За ці кошти запланувала замінити фільтри, поставити котел і поремонтувати дах.
І запитання наостанок: як думаєте, у чому ваша сила? Як ви з усім цим впоралися одна?
- Я думаю, сила не моя - а наша спільна. І вона у взаємній любові. Бо люблю усіх своїх дітей. А вони - мене.
Довідка: Благодійна організація СОС Дитячі Містечка в Україні запровадила програму багатоцільової грошової допомоги Cash assistance. Програма націлена на допомогу прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та сім’ям опікунів, в яких виховуються троє та більше дітей. Розмір матеріальної допомоги в рамках програми на місяць становить 2200 грн на одного члена родини, а виплати здійснюються протягом трьох місяців. Програма Cash assistance діє наразі в 10 областях України.
СОС Дитячі Mістечка — недержавна благодійна організація, яка вже понад 18 років в Україні допомагає дітям-сиротам та сім'ям, що опинились у складних життєвих обставинах. За цей час більше 85 000 дітей та дорослих в Київській та Луганській областях отримали підтримку від фонду. Організація є частиною міжнародної федерації SOS Kinderdorf, яка представлена у 137 країнах світу та має 72-pічний досвід роботи з дітьми, позбавленими батьківського піклування, та родинами у кризі.
