Леонід Балашкевич завоював повагу людей у Фастові і районі завдяки своїй відповідальності, небайдужості до чужих проблем, ініціативності та енергійності. 25 років він працює у Фастівській райдержадміністрації. Очолює дві ветеранські організації.
Має достатні знання, бажання, державницький і життєвий досвід, який хоче використати з користю для громади. На місцевих виборах у жовтні буде балотуватися в депутати від політичної сили «За майбутнє».
Якою «секретною» діяльністю він займається в райдержадміністрації, чому навчився у ветеранів Другої світової війни і навіщо балотується у депутати від партії «За майбутнє», Леонід Балашкевич розповів ФастівNews.City.
Леоніде Анатолійовичу, ви працюєте головним спеціалістом з питань режимно-секретної, оборонної та мобілізаційної роботи у Фастівській райдержадміністрації. У чому суть вашої роботи?
- Я займаюся тим, що забезпечую режим таємної діяльності, яка пов’язана з діловодством. Є речі, які не можна оприлюднювати, бо вони пов’язані з військовими чи бойовими діями. Також це інформація про мобілізаційні ресурси, можливості і плани. Ці дані таємні. Я їх сам готую і розраховую. І відповідаю за те, щоб не було витоку інформації.
У мої обов’язки входить допомога військкомату. Я контролюю відбір хлопців, яким не виповнилося 27 років, до лав Збройних сил України.
На превеликий жаль, у 2014 році нам довелося використати свій військовий досвід. Ми провели шість хвиль мобілізації.
Інколи чую, як люди говорять між собою, що тоді захищати нашу країну на Сході пішли трохи асоціальні люди. Але це неправда. Я і Юрій Волков, тоді ще заступник голови Фастівської райдержадміністрації, особисто відправляли кожну команду з військкомату. Це були справжні патріоти. Люди, у яких горіли очі, які пішли в армію добровольцями.
Через інтенсивні бойові дії багато хлопців з міста і району загинули чи були пораненими.
Коли наші воїни повертаються додому, ми намагаємося допомогти їм адаптуватися і соціально, і психологічно. Маємо можливості для їхньої реабілітації, лікування, підтримки здоров’я у спеціалізованих медичних закладах поза межами Фастова. Це дороговартісне лікування, яке для них безкоштовне. Потім вони живуть повноцінним життям.
Ви очолюєте дві ветеранські організації. Чим вони займаються?
- Мої бойові побратими, ветерани-афганці, запропонували мені у 2001 році очолити Фастівську міськрайонну організацію ветеранів Афганістану. До цього часу я її незмінний керівник, хоча переобрання відбувається кожні 5 років.
Зараз у Фастові і районі живе 362 афганця і воїна-інтернаціоналіста. Вісім наших земляків загинули на цій війні.
У 2001 році ми поставили пам’ятник ветеранам Афганістану у парку «Молодіжний».
За період роботи нашої організації нам вдалося об’єднати ветеранів-афганців, зібрати колектив однодумців. Зараз наша організація є флагманом ветеранської роботи. Ми дружні у проведенні заходів. Підтримуємо один одного. Всі знають, що афганця ніхто не залишить наодинці з його проблемами.
Співпрацюємо із владою всіх рівнів. Цей тандем дає нам можливість вирішувати проблемні питання ветеранів.
Раз на місяць проводимо зібрання ради або ветеранську президію. Але зараз через коронавірус не збираємося, адже у нас багато людей старшого віку.
До нашої організації ветеранів звертається багато кандидатів в депутати і політичних партій, щоб ми, як організація, яка має авторитет, їх підтримали. Але багато років тому ми прийняли рішення, що на будь-які вибори йдемо кожен окремо – відповідно до своїх політичних вподобань. Тому що наша головна ціль – допомагати один одному.
У 2002 році ветерани України (ветерани Другої світової війни – ред.) нашого району запропонували мені очолити ще й їхню районну організацію. На той час у Фастівському районі було 3,5 тисячі ветеранів Другої світової війни. Але час невблаганний. У цьому році на 9 травня залишалося 12 учасників бойових дій. Зараз - 8.
Вони були цікавими особистостями. На війні і під час розбудови нашої країни віддавали себе повністю. Я багато чому в них навчився, перейняв їхній життєвий досвід.
Воїни-афганці отримують пільги від держави?
- На жаль, відбувається скорочення пільг. У ветеранів це викликає непорозуміння. Наприклад, якщо раніше я міг користуватися газом безкоштовно, скільки б його не використав, то сьогодні встановлені чіткі норми. На мій погляд, у нас не настільки бідна держава, щоб економити на тих людях, які захищали інтереси країни. Цього не треба робити. Але в той же час інваліди (війни – ред.) отримують пенсійні виплати від 6 до 11 тисяч гривень в залежності від групи. Якщо врахувати, що вони мають житло, а діти виросли, то ці пільги забезпечують достойне життя.
Після початку війни на Сході України ви займалися волонтерською діяльністю.
- Дійсно, у 2014 році міський голова Фастова Михайло Нетяжук запропонував мені використати нашу ветеранську організацію і її благодійний рахунок, щоб створити волонтерський центр і надавати допомогу воїнам, які йдуть захищати нашу країну.
Я радий, що долучився до цієї волонтерської роботи. Нам вдалося об’єднати зусилля різних організацій і людей. Всі працювали на єдиному пориві, і цей період життя мене багато чому навчив.
Пам’ятаю, як одного разу зателефонувала 93-річна жінка. Вона передала воїнам АТО гроші, подушки і ковдри. Їй хотілося бути корисною нашим захисникам і державі. І я подумав, що ми, молодші люди, не маємо права стояти у стороні. Тому залишаємося поряд із хлопцями, в центрі діяльності адміністрації, міста, громадськості, депутатського корпусу, щоб допомагати, чим можемо.
Єдине, що ми зараз не робимо – не збираємо кошти. Але мій кабінет є центром психологічної, юридичної і будь-якої іншої допомоги нашим військовослужбовцям. Більшу половину з них я знаю особисто, бо ми закупляли їм форму і все необхідне, щоб вони могли гідно нас захищати.
Вони відчувають наше ставлення. І сьогодні йдуть до нас, як до друзів, як до старших товаришів. Це дуже приємно.
Десь далеко відбуваються великі політичні ігри, проводять переговори щодо миру, про лінії розмежування. А ми тут, на Фастівщині, маємо дивитися у очі хлопцям, які воювали за нашу країну, і матерям, сини яких загинули на війні, які хочуть, щоб смерть їхніх дітей не була даремною.
Ви вирішили балотуватися в депутати ради ОТГ і районної ради від партії «За майбутнє». Чому прийняли таке рішення і підтримуєте цю партію?
- До цього часу я відмовлявся йти за партійними списками, тому що не дуже довіряв партіям. Вони створюються і зникають, а на людині залишається якась відмітка. Але вирішив, що я маю 20 років стажу на державних посадах у війську, 25 років стажу у райдержадміністрації, і хотів би передати його людям. Використати для того, щоб нашому місту, громаді, району, громадянам було комфортніше жити.
Я не можу залишатися байдужим до того, що зараз відбувається у нашій країні – це складна політична і економічна ситуація, йде війна, немає єдності і порозуміння у суспільстві. Я хочу допомогти об’єднати наших людей.
Навіть коли їдеш у громадському транспорті, відчуваєш цю соціальну напругу. А її не повинно бути. Люди відчувають несправедливість. Відчувають, що могли б жити краще. Нормальні умови для життя насамперед залежать від місцевого керівництва. І я хочу цим займатися. Мене не хвилює, яке минуле було у тієї чи іншої людини, але я хочу, щоб у нас було єдине майбутнє.
Тим більше купити мене, спонукати діяти не по правилах, або використати в корупційних діях практично неможливо. Я представляю людей, які воювали, які честю і совістю захищали нашу країну. І розмінюватися на гроші не буду.
Тому я погодився на пропозицію партії «За майбутнє». У нас міцна і підготовлена команда. Є гарне поєднання знань, молодості і досвіду старшого покоління. Ми зуміємо навести порядок на Фастівщині, покращити умови життя громади.
Якщо ви пройдете в раду, будете відстоювати інтереси наших воїнів?
- Я чотири скликання був депутатом і знаю цю роботу. Крім цього все життя займаюся політичною роботою, працюю з людьми. Звичайно, я представляю інтереси військовослужбовців, але не можу займатися питаннями вузького кола людей і забувати про всіх інших. Адже ми будемо працювати на користь всієї нашої громади.
Які перші ініціативи ви будете пропонувати в раді?
- Насамперед необхідно провести аудит всіх попередніх рішень влади, земельних ділянок і комунальних споруд. Не для того, щоб посадити в тюрму попередників. А щоб знати, які ресурси ми маємо на теперішній час. Тому що дбайливий господар перед тим, як розпочати будівництво, повинен розібратися, які матеріали у нього є.
У нас солдати, які відвоювали, не можуть отримати два гектари землі. Це ж нечесно і несправедливо. А у когось є 600 гектарів, і вони не обробляються.
Також до міста Фастів доєднаються села. Потрібно вивчити їхні можливості, кадрові ресурси, щоб розуміти як керувати цією громадою. Адже раніше все було стало, а зараз, після формування нової об’єднаної територіальної громади і району, ніяких готових рішень ми не матимемо. Тому роботи у влади буде вдосталь. І я вважаю, треба йти у раду, щоб працювати, а не просто отримати мандат.
Довідка. Леонід Балашкевич народився 24 липня 1957 року у місті Тетіїв Київської області. У 18 років його призвали до лав Збройних сил. У 1980 році закінчив Новосибірське вище військово-політичне училище. Працював замполітом роти у Ризі і Калінінграді. З листопада 1981 до березня 1984 року проходив службу в Афганістані. У 1990 році закінчив військово-політичну академію у Москві. У 1994 році звільнився зі Збройних сил Росії і повернувся в Україну. Оселився з родиною у Фастові. З квітня 1995 року працює у Фастівській райдержадміністрації.
Двічі був депутатом, коли служив в Калінінграді. І два скликання - у 1998-2010 роках - депутатом Фастівської райради.
Має звання полковника. Нагороджений двома орденами – «За службу родине» і Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Одружений. Має сина і доньку.
