Герой цього інтерв'ю - проста людина, якій вдалося зробити дуже непросту річ: об'єднати фастівчан у найчисельнішу групу Фастова в соціальній мережі Facebook - «Привіт з Фастова(PzF)». Його звати Сергій Тонковид. Він абсолютно простий і відкритий, працює на залізниці. Народився в місті Фастів, виріс на Казнівці, навчався у ЗОШ №7, потім в залізничному училищі та в залізничному університеті. Під час навчання пішов працювати на залізницю і так там і залишився до сьогоднішнього дня.
Ми зустрічаємося з ним у тихому кафе в центрі міста.
Сергію, розкажи історію створення групи.
- Все починалося ще у 2014-2015 роках у соцмережі «ВКонтакте» з групи «Підслухано Фастів». За іронією долі я тоді взагалі не любив соцмережі, але так склалося, що в якийсь момент від нудьги вирішив долучитися і зацікавився. Потім попросився до Сергія Кучера (адміністратора групи) модератором. Через деякий час був вимушений піти звідти. Буквально через два місяці почав працювати з Дмитром Денефельдом над іншою групою міста, через якийсь час створили її аналог у Facebook, але і тут не склалося… спочатку. У травні 2017 року соціальну мережу «ВКонтакте» заборонили, а восени того ж року група «Привіт з Фастова» у Facebook почала активно розростатися. Насправді я навіть у мріях не очікував такого успіху. Але завдяки зусиллям нашої команди, завдяки адміністраторам, модераторам та самим учасникам групи, на даний момент ми маємо вже понад 35 тисяч підписників.
А скільки людей зараз з тобою працює?
- На даний момент я – адміністратор групи, і маю ще трьох модераторів (примітка: адміністратор – це людина, яка повністю відповідає за контент; модератор – це помічник адміністратора, він фільтрує інформацію, яка буде опублікована у групі згідно з правилами, які пише адміністратор). Спочатку усі були адміністраторами, але, як виявилося, це була погана ідея. Врешті-решт ми попрощатися з усією старою командою через особисті непорозуміння. З новою командою я працюю до цього дня, і у нас дуже гарний колектив.
Коли ти створив групу у Facebook, то яка була початкова ідея? Чи прагнув ти стати адміністратором найчисельнішого об’єднання міста? Як розробляв правила групи?
- Я хотів створити інформативно-розважальну групу про Фастів і для Фастова. Тому більше, звичайно ж, стараємося підбирати розважального контенту. Але питань теж було багато. Взяти, наприклад, ті самі загальні питання, які найчастіше фігурують у групі: де можна купити якийсь товар, графік роботи якихось установ, обговорення подій, що сталися в місті. (Сміється) До речі, найпопулярнішим стало питання про те, кому вже прийшли виплати на дитину і коли вони мають прийти. Порівняно з іншими групами Фастова, я не хотів, щоб у цій були плітки та політика, тому саме розваги стали основою для правил групи. Я аж ніяк не думав, що ця концепція зможе зробити групу «Привіт з Фастова» такою чисельною.
А чому таке радикальне «Ні» політиці?
- Тому що, якщо впустити політику, то почнуться сварки, дебати і набіжать боти. Одне діло – обережно жартувати, зовсім інше – починати політичні баталії. Нам це не потрібно.
Чи сприймаєш ти цю групу, як другу роботу? Який заробіток вона приносить?
- Ні, це точно не робота. Скоріше це хобі, але дуже корисне та аж занадто відповідальне. З одного боку, можна було б без фільтрації пропускати усі пости, але тоді група буде засмічена рекламою, усіляким спамом та безглуздям, і реальні пости, від реальних людей, будуть проходити непоміченими. Так і довелося дійти до концепції платної реклами, але знову ж таки – її дуже небагато, і ми просимо за неї якісь чисто символічні гроші. До того ж звертаємо увагу на те ЯКА це реклама і дуже уважно її фільтруємо. Щодо заробітку на групі, то це приблизно пів зарплати з моєї основної роботи. Але і тут все не так просто, тому що більшу частину цих грошей я витрачаю для того, щоб проводити різні конкурси та гарантувати цікаві призи переможцям, а іншу - на те, щоб віддячити модераторам за роботу.
Тобто модератори – наймані працівники?
- (Сміється) Ні, ми – команда однодумців. Залишок грошей я витрачаю на своєрідний тімбілдінг: ми можемо разом шумно зібратися у кафе або виїхати на природу відпочити. Раніше я платив невеликі суми, але згодом ми вирішили, що варіант з колективним відпочинком кращий.
А чи є у «Привіт з Фастова» спонсори? Для діяльності, для розіграшів? Як ти їх знаходиш?
- Спонсори групи – це лише ми самі. Як я вже казав, ми самостійно проводимо усі розіграші. Іноді (але це дуже рідко) нам надають безкоштовні запрошення за рекламу події чи місця. Ми ці запрошення розігруємо. Я ніколи спеціально не шукаю спонсорів, вони самі мене знаходять. Зі своєї сторони я лише стараюся підтримувати дружні відносини з усіма.
Яка у групи статистика?
- З початком карантину статистика просто злетіла до небес. Під час карантину на кожну публікацію припадало мінімум 20 тисяч переглядів. Було і таке, що до 50 тисяч доходило. З приводу кількості постів: якби ми не фільтрували їх, то мали б мінімум 250 публікацій на день. Ми вже влаштовували такий експеримент, де впродовж доби публікували все, що нам пишуть. Вже в середині дня підписники благали припинити це. Надходить дуже багато реклами та різних публікацій про продаж речей чи ще чогось. Нас, мабуть, плутають з дошкою оголошень (сміється).
Як ти оцінюєш соціальну значимість групи? Адже об’єднання 35 тисяч людей – це велика сила для нашого невеличкого міста.
- Група «Привіт з Фастова» стала чудовим майданчиком для публікації соціально-важливих тем. Ми всі маємо змогу ділитися інформацією та обговорювати її. Це – дійсно велике досягнення. Дуже показовим став момент вибуху будинку у Фастові. Такої активності ми не бачили жодного разу. Намагалися об’єднатись, допомогти, висвітлювали подію, займалися волонтерством. Після цього до нас почали звертатися національні ЗМІ. Коли у місті щось трапляється – нам завжди пишуть журналісти. Загалом ми стараємося просувати соціальні проекти та добрі справи. Збираємо гроші хворим діткам, співпрацюємо з волонтерськими організаціями. Раніше пропускали усі пости про допомогу, але після того, як до нас зверталися матері діток, які вже вилікувались або навпаки – померли, і начебто від їх імені просили допомогу, ми стали досить ретельно перевіряти такі запити. Наразі співпрацюємо лише з активістами чи реальними людьми з Фастова.
З того, що особисто я роблю достатньо часто – організовую суботники на рідній Казнівці, зокрема на четвертому пляжі. Через групу знайшов людину, яка погодилася все вивезти і через ту ж таки групу відгукнулися небайдужі люди, які допомагали з прибиранням. Нещодавно пройшов один з них: як завжди вивезли купу сміття. До того ж, я спілкуюся з мером з приводу усіх проблем міста… Не завжди є результат, але я знаю, що можу доносити до нього проблеми громади. Сподіваюся, що новообраний голова міста зможе більш активно допомагати. Наприклад, було питання про те, що на тій же Казнівці жахливий зв’язок (мобільний та інтернет), мер сказав, що можемо поставити там вишку, але немає сенсу, бо люди її знесуть. Як на мене – це дивна відповідь. Просив, щоб встановили на Казнівці смітники (бо саме цей район найактивніше оплачує вивіз сміття) – реакції нуль. Просив за дороги… ну тут я думаю, що всім зрозуміло, що ефект слабкий.
Чи є соціальні проблеми, які вирішили за допомогою «Привіт з Фастова»?
- Так, звичайно ж! Той же суботник, на який збираються небайдужі жителі міста та району і люди, які співпрацюють з нами на волонтерських засадах з проблем вивезення сміття. Освітлення вулиць у віддалених районах, смітники і тому подібне. Але мені хотілося б, щоб до цього залучалося більше небайдужих. У місті дуже багато молоді: усі люблять гуляти, але 85% абсолютно несвідомі і не прибирають після себе. Це дуже засмучує. Я намагаюся змінити таке світосприйняття.
Чи впізнають тебе в місті? Чи багато в тебе друзів?
- Так. Навіть частіше, ніж хотілося б. Але рідко підходять. Просто дивляться, іноді перешіптуються. Не впевнений, що я до цього звикну. З найактивнішими підписниками я знайомлюся особисто, з деякими навіть товаришую. Той же Фріц Теофіл (примітка: це дуже популярна особа в усіх Facebook-спільнотах міста) виявився дуже розумною, начитаною людиною, з якою я товаришую. Щодо його персони, до речі, хочу розвінчати міф – ні, це не я. Він - окрема жива людина, яка живе у Фастові.
Щодо друзів, то для мене дружба – це дуже серйозно, і людей, яких я можу назвати друзями, дуже небагато. Я маю чимало знайомих, багато хороших товаришів, але друзів можу порахувати на пальцях однієї руки.
Як ти оцінюєш зміни, які відбуваються у місті?
- Завдяки децентралізації місто тепер має кошти на ремонти, площі та реформи. Але я чітко розумію, що багатьом змінам ми маємо завдячувати не місцевій владі, а окремим людям, які роблять гарні речі для розвитку міста. Мені дуже подобається те, що за останні роки в місті відкрилося багато кафе та ресторанів, але я точно знаю, що влада тут ні до чого. У місті просто з’явилися люди, яким небайдуже, і це прекрасно, бо це і є головна зміна, яка мені дуже до вподоби. В питаннях комунальних і міських, на жаль, ніяких змін не сталося.
Яка твоя позиція з приводу майбутніх виборів голови Фастівської ОТГ і чому ти, як найбільший лідер думок, не висуваєшся на цю посаду?
- Я не планую йти у політику. Я не зможу і не захочу бачити усього того: як проходять провладні закони та процеси у місті. Політика змусить мене приймати рішення, які я не згоден приймати, вона зіпсує мене, як людину з загостреним відчуттям справедливості. На даний момент я не можу піти у політику через особисте світосприйняття. Можливо, колись, за іншої ситуації я спробую… Річ у тому, що я завжди відповідаю за свої слова та дії і, якщо я піду у політику, я не знаю, чи зможу відповідати за всіх і все.
Сергій з дівчиною Юлією
Який ти в житті? Які у тебе цінності? Що тебе цікавить? Розкажи хоч трохи про своє особисте життя.
- Насправді я - достатньо інтроверт, маю дівчину, планую в майбутньому створити сім’ю. Моя дівчина – одна з модераторів «Привіт з Фастова», і через те, що я адміністратор цієї групи, вона частенько має певний клопіт. Це усе, що я можу розповісти.
Що я можу сказати у «сухому» висновку: Сергій усе ще залишив навколо себе ореол загадковості. Щоб розкрити його, здавалось би, «просту натуру», потрібна ще не одна, не дві, і навіть не три години спілкування. Він, як говориться, «простий – як двері», але, щоб відкрити його, не вистачить і десятка сторінок. Будучи таким простим, звичайним хлопцем з Фастова, він намагається змінити на краще цілий світ навкруги себе. Маючи найчисленнішу групу міста, він намагається лише змінити життя фастівчан на краще. Він – відчайдушний. Він нічого не хоче взамін. Він бажає змінити лише свідомість громадян, без будь-якої власної вигоди. Під своєю егідою він зібрав 35 тисяч мешканців Фастова та району лише для того, щоб люди стали ближчими одне до одного. Я пишаюся тим, що маю таких земляків!
Спілкувалася Тетяна Манькова-Хурава
