Сьогодні, під час буревію, від заводу “Червоний Жовтень” відпав шматок стіни. Сталася аварія: з верхнього поверху посипалась цегла. На щастя, ніхто не постраждав. Хоча міг би. Ось так поступово вмирають заводи, власники яких живуть не в місті і не мають бажання щось змінювати. Бо їм не болить.
Величезний завод вже багато років не використовує на всю потужність свої приміщення. Частина з них руйнується, тут розбиті вікна і осипається цегла. Ми неодноразово намагалися зробити репортаж про життя заводу зсередини, але щоразу отримували відмовки керівництва.
Днями я була в Івано-Франківську. Аби разом з Мирославою Смирновою віднайти відповідь на питання “Чи можна вдихнути нове життя у “мертві” приміщення?”
Спочатку ми шукали житло, потім смачну каву, потім цікаві заклади зі своїми родзинками (але про це іншим разом, сьогодні ж про завод)
Отже, запитавши місцевих дорогу до “Промприладу”, від мешканців дізналися і всю історію відродження заводу. І про те, як у занедбаних стінах цехів спочатку рокові концерти почали проводити. Згодом місцеві активісти відчули потенціал цього заводу і взялися до справи.
І тепер “Промприлад.Реновація» - це міський простір на базі старого заводу. Десь ще працює виробництво, деяка площа і лишається занедбаною, а одна шоста частина заводських цехів наразі відремонтована та використовується для бізнесу і громадських проєктів.
Пройшовши повз обдерті стіни великої території та діставшись 3 поверху, ми ніби потрапили в інший світ. Там вирує життя: працює коворкінг, робоклуб для дітей, дитяча кімната, галерея, танцювальні студії, хенд-мейд виробництво, їдальня та кафе. Ми були вражені: як можна було вдихнути життя у цю величезну напів занедбану махіну?!
А рецепт успіху тут простий: небайдужість+співпраця громадян і влади+грантові кошти+бізнес інвестиції і сильна віра в те, що ти робиш.
