Рішення про відкриття ринку землі в Україні Верховна Рада може прийняти під час сесії, яка стартувала 3 лютого. Перший крок парламентарі зробили восени торік. Тепер документ опрацьовують у профільному комітеті Ради. Чому прийняття законопроекту може загрожувати державності України і що думають про це фастівські аграрії, розповів ФастівNews.City Геннадій Сиваненко, голова Фастівської районної ради. Також він пояснив, що закон працюватиме, якщо врахувати в ньому інтереси малих фермерських господарств і створити державний земельний банк.
У районі 38 тисяч гектарів обробляються сільськогосподарськими підприємствами і фермерами. Загальна площа землі - приблизно 85 тисяч гектарів.
Геннадію Павловичу, як оцінюєте законопроект про зняття мораторію на продаж землі, який парламент має розглянути у другому читанні? Які «підводні камені» можуть закласти в документі?
- Однозначно негативно. Це позиція депутатів районної ради і моя, як громадянина України. Ми вже направили звернення до вищого керівництва держави з проханням це врахувати. Адже земля – надбання всього українського народу. І не може реалізовуватися іноземним громадянам. Її продаж має бути обмежений. Наприклад, земля сільськогосподарського призначення і землі лісового фонду, на мою особисту думку, взагалі не можуть продаватися. Держава повинна давати таку землю тільки в користування. У тому числі і довгострокове: на 10, 20, 50 років. У приватному володінні можуть бути землі комерційного і промислового призначення, окремі ділянки, закріплені за домоволодіннями, які передаються у спадок. Але ніяк не величезні сільськогосподарські масиви. Тим паче у таких обсягах. Спочатку у проекті закону прописали 200 тисяч гектар, тепер 10 тисяч одній людині. Це призведе до зосередження землі у руках власників. Можливо, громадян інших країн. І може взагалі стати причиною втрати державності. Адже ми будемо мати власників, які зможуть напряму впливати на політичну систему. Або поверне нас до феодального ладу. Будуть феодали і працівники. Які працюватимуть без перспективи стати власником продукції, що виробляють.
У законопроект після першого читання внесли чотири тисячі правок. Їх мають розглянути перед голосуванням у другому читанні. Серед них - референдум про купівлю землі іноземцями і встановлення мінімальної ціни на гектар – 22 тисячі гривень. Що ще треба внести?
- Чотири тисячі правок – це технічний механізм Верховної Ради, який дозволить не допустити голосування в другому читанні. Тому що згідно регламенту їх потрібно розглянути, прийняти рішення по кожній. Таким чином прийняття законопроекту відтягується.
Я вважаю, оптимальний обсяг землі, який дозволить розвиватися селу – це близько 500 гектарів. Наприклад, на одну сім’ю. Такі обсяги у Польщі, Білорусії. Нам треба переймати такі успішні приклади.
Досвід якої країни у відкритті ринку землі Україні підходить найбільше?
- Мені імпонує досвід Білорусії. Там створена система невеликих фермерських господарств. Земля передається в користування. Але держава контролює цільове використання ділянок, якість масивів. Разом з тим, даючи землю в користування, держава делегує на такі господарства соціальні функції. Тобто підприємці мають будувати соціальне житло для молодих фахівців. Створювати робочі місця, утримувати сільську інфраструктуру, наприклад, дороги.
Ми можемо врахувати і негативний досвід формування ринку землі багатьох країн Європи і Латинської Америки. Це допоможе нам уникнути такої історії, яка відбулася у Аргентині. Коли держава була змушена викуповувати землю назад у державну власність. Або як у країнах Прибалтики. Де фермери-громадяни країни вимушені орендувати земельні ділянки у власників, що знаходяться в інших країнах Європи.
Чи на часі ухвалення цього законопроекту? Якщо відкладати його, то на скільки?
- Це питання виключно політичне. З економічної точки зору, ринок землі стабілізує фінансову систему. Можна залучити серйозний іноземний капітал. Але земля - це єдиний ресурс, який не відновлюється і не виробляється. Світова практика показує, що він є найпершим по кількості капіталовкладень, по здорожчанню. Особливо землі, які можуть використовуватися для сільського господарства, враховуючи світову продовольчу кризу. А держава зараз хоче розпродати цей ресурс. Отже, у тому вигляді, в якому його подали, цей проект приймати не можна.
Потрібно застосовувати зовсім іншу модель. Врахувати інтереси малих фермерських господарств, перспективи розвитку сільських територій, створити державний земельний банк. Тоді цей закон працюватиме.
Потрібно стимулювати невеликі фермерські господарства. Є декілька інструментів, які може використати держава. Це кредитна підтримка, пільгове оподаткування, лізингові програми, які передбачають забезпечення технікою.
Що мала б робити влада країни перш, ніж піднімати це питання?
- Зараз досить широко обговорюється питання національного референдуму. Але я вважаю, що проводити його не зовсім доцільно. Тому що більша частина населення не орієнтується у цьому питанні. Альтернативи формування ринку землі повинні обговорити в широких колах із залученням фермерських асоціацій. Щоб всі спірні моменти могли доопрацювати на етапі підготовки законопроекту. Обов’язково має бути присутній здоровий баланс суспільних і приватних інтересів. А зараз, на мою думку, цей баланс не витриманий. Переважають приватні інтереси.
Що думають аграрії Фастівщини про законопроект? Є відчуття, що думки людей розкололися на «за» і «проти»?
- Позиція аграріїв, з якими я спілкувався, і голови спілки сільськогосподарських підприємств Фастівського району Лариси Майсак, єдина. Вони вважають, що відкривати ринок землі на таких умовах неможливо і неправильно.
Скільки у нашому районі фермерських господарств?
- Район має потужний агропромисловий комплекс. До якого входять 68 підприємств, що займаються сільськогосподарським виробництвом. Із них 43 – фермерських господарства. Але переважна більшість займаються рослинництвом. Структура валового виробництва сільськогосподарської продукції включає рослинництво - 76 %, тваринництво - 24 %.
Тваринництво без підтримки держави, на жаль, не розвивається і не буде розвиватися. Тому, що потребує значних виробничих витрат, і часто призводить до збитковості виробництва. Єдиним приватним сільськогосподарським підприємством на Фастівщині, яке займається тваринництвом, є СТОВ «Відродження». Там на постійній основі працює близько 70 людей. В основному це жителі села. Я вважаю, держава повинна стимулювати розвиток тваринної галузі додатковими виплатами. Тоді селяни будуть мати роботу у своєму рідному селі. Це краще, ніж платити безробітним у центрі зайнятості.
Основними напрямками сільськогосподарського виробництва в рослинництві є вирощування зернових культур, технічних культур та цукрових буряків. Такі технічні культури як: рапс, соя та соняшник, значно виснажують землю. Тому потрібен жорсткий контроль з боку держави над її відновленням.
Що із землями поза межами населених пунктів у районі?
- У нашому районі склалася унікальна ситуація. Землі за межами населених пунктів закріплені за сільськими радами. Але права розпоряджатися ними у цих органів немає. Його передали обласному Держгеокадастру. Який, на мою думку, не повинен приймати рішення про використання і виділення земельних ділянок. Держгеокадастр роздавав землі поза межами населених пунктів без аналізу, без погодження з сільськими радами. Райрада неодноразово заявляла, що сільські ради, за якими земля закріплена, мають розуміти як ці ділянки будуть використовувати і кому їх виділяють. А зараз сільські ради не знають більшість своїх землекористувачів. Фіскальна служба і Держгеокадастр теж не надає їм цю інформацію, посилаючись на захист персональних даних. Власниками ділянок є люди, які не мають ніякого відношення ні до села, ні до Фастівського району, і часто навіть до Київської області. Тому землі, де були пасовища, які могли використовуватися для розміщення фермерських господарств, вже відсутні. Роздані завдяки грабіжницьким наказам Держгеокадастру.
Остання така історія сталася у Великих Гуляках. Там були інвестори, які пропонували використати земельні ділянки для створення енергетичного комплексу. Вони вели перемовини з сільським головою і районною радою. Ми запропонували Держгеокадастру влаштувати аукціон. Щоб інвестори взяли у ньому участь і змогли запропонувати найкращі ціни на землю. Після нашого звернення ця земля опинилися у приватній власності за наказом Держгеокадастру.
Як районна влада реагувала на виділення цих земель?
- Ми звернулися в прокуратуру. Зараз продовжується слідство. Дійсно, виявлені порушення. Знайшлися люди, які двічі і тричі отримували земельні ділянки в різних областях. Чекаємо, що будуть результати. Сподіваюся, деякі ділянки повернуть у власність громад.
Також депутати райради направили відповідні звернення вищому керівництву держави, правоохоронним органам, Генеральній прокуратурі. Ми закликаємо їх звернути увагу на роботу Держгеокадастру.
Які з реформ можете назвати найуспішнішими в країні за останні 5 років? І як вони вплинули на життя району?
- Одна з реформ, яку я підтримую, яка повинна була розпочатися ще в 90-х роках, це реформа децентралізації. Приємно, що нинішня влада її послідовно завершує.
На жаль, не було висновку ЦВК по Кожанській громаді. Вибори так і не призначили. Складно йшов процес об’єднання Борівської громади. Були відсутні рішення всіх сільських рад. Взагалі було відсутнє бажання і бачення по формуванню Фастівської громади. Тому тільки одна громада – Томашівська - змогла пройти цей шлях.
Проте зараз мене дуже турбує питання збереження Фастівського району. По новому він буде називатися округом. Але нас підтримує у цьому питанні нардеп Олег Дунда. Який стверджує, що буде відстоювати нашу спільну позицію.
Я вважаю доцільною реформу освіти. Вона передбачає створення опорних шкіл, їх технічне забезпечення, матеріальне стимулювання педагогів. У районі вже створені опорні заклади у Веприку і Кожанці. У Малій Снітинці і Боровій – ліцеї. У школах запровадили проект Нова українська школа і інші сучасні програми. Все це змінює підходи до навчання. Дозволяє зробити дітей конкурентними на ринку праці.
Медична реформа первинної ланки дозволила покращити забезпечення лікарів і пацієнтів. А от те, що відбувається на другому етапі реформи - вторинному рівні медицини, у мене викликає занепокоєння. Ці медичні послуги більш складні, ніж первинні, і потребують ресурсів. Я не впевнений, що місцеві бюджети зможуть покривати ці видатки. Як і Національна служба здоров’я України (НСЗУ). Тому ми пропонували ввести медичне страхування. Щоб роботодавець забезпечував мінімальний страховий пакет. У тому числі заклав його в заробітну плату. На жаль, ця робота не проведена.
Зараз ми намагаємося підготувати ЦРЛ до співпраці з НСЗУ. Бо питання буде стояти кардинально – збереження послуг вторинного рівня на Фастівщині чи перенесення їх в інше місто. Тому всі додаткові ресурси направляємо на лікарню. Хотілося б, щоб місто допомогло. Поки є така домовленість. Сподіваюся, буде рішення міської ради про дофінансування ЦРЛ.
Що може стати передумовою економічного розвитку Фастівщини? На що треба робити ставку владі району?
- Передумовою розвитку не лише Фастівщини, а і всієї країни, є малий бізнес. Люди повинні мати можливість заробити кошти. Займаючись фермерством чи підприємництвом і сплачуючи податки. Тоді у них не буде бажання їхати закордон заради 1,5-2 тисячі євро зарплати. Але у районної ради немає коштів на програми підтримки підприємців. У нас взагалі відсутній бюджет розвитку.
Також держава має стимулювати венчурне підприємництво. Тобто розвиток нових технологій - програмного забезпечення, машинобудування. Їх розробка спонукає науку. Такі програми існують у всіх країнах. Наприклад, у США всі розробки, які фінансують великі корпорації, через певний час вони зобов’язані передати для використання малому бізнесу.
Довідка
Геннадій Сиваненко обіймає посаду голови Фастівської районної ради 6 років, з 2014 року.
Закінчив Київський національний торговельно-економічний університет за спеціальністю «Маркетинг». У 2010 році став кандидатом економічних наук. У 2012 році обраний заступником голови Фастівської райради. З 2011 року і по сьогодні викладає на кафедрі торговельного підприємництва торговельно-економічного університету у Києві.
Одружений. Має двох доньок. Проживає в селищі Борова. Хобі – гірські лижи, дайвінг, гірський туризм.
