У сучасному світі важко уявити українське застілля без спиртних напоїв. Відмова від «ста грамів» найчастіше викликає подив і запитання оточуючих. Але є люди, які обрали інший шлях. І повністю відмовилися від алкоголю. Причини у всіх різні: бажання зберегти здоров’я, зекономити кошти, дитячі травми чи релігійні переконання.
Шестеро фастівчан, які прийняли рішення не пити, розповіли ФастівNews.City як це вплинуло на їхнє життя.
Семен Березюк, 30 років
Я не п'ю 9 років. Змінив своє ставлення після перегляду семінарів Жданова, Жака Фреско, Пітера Джозефа. Коли дивишся на спиртне, як на отруту, то бажання випити зникає. Дуже рідко можу посмакувати 20-30 грамів власного домашнього вина. За рік це в межах 0,2 літра. Під час застіль наливаю собі сік.
Раніше я пробував переконувати інших, доводити їм шкідливість алкоголю. Зараз жартую, що в світі глобальне перенаселення, і вони роблять гарну справу. Дуже жорстко карав би людей, що сідають п'яними за кермо. Вважаю, що алкоголь - це наркотик. Дешевий, доступний, легальний наркотик. Він тільки офіційно є причиною 30000 смертей в Україні щороку. Для мене відмова від спиртного - це можливість прожити життя довше, цікавіше і безпечніше.
Василь Філіп, 24 роки
У 5 років сусід напоїв мене пивом, «Чернігівським міцним». Лікарі сміялися. Мама злякалась, коли я заснув і довго не прокидався. З того часу я не п'ю алкоголь. Не вживаю ліки з вмістом спирту. Не переношу їх запах, а тим паче смак. В гостях за столом їм. Вдома під час свят ми не п'ємо, адже святкуємо з дітьми. Якщо приходять гості, то вони давно звикли до того, що я не вживаю. Завдяки відмові від алкоголю я завжди правий: вдома, на роботі. П'яний ніколи не буде правим. Я, можливо, завдяки цьому бригадир. Хоча керую людьми в два рази старшими від мене. Інколи треба на зустрічі за пляшкою вирішити питання. Тоді беру з собою дружину. Вона може випити. А взагалі мене бісять п'яні люди.
Нінель Любарець, 62 роки
Я не пам'ятаю, відколи не вживаю алкоголь. Але у студентські роки спробувала усе, що було наприкінці 70-х. Мені не подобається ані смак спиртних напоїв, ані стан після їх вживання. Під час застіль їм та п'ю, що хочу, крім спиртного. Ніхто на мене не звертає увагу, бо усі звикли. До людей, які культурно вживають алкоголь, я ставлюся цілком нормально. Є й ті, що страждають на алкоголізм. Це проблема суспільства, яка існує у всьому світі. Якщо людина хоче пити, вона буде це робити. І відмовлятися не треба. Важливо вчасно зупинитися. Якщо не можна вживати за станом здоров'я, треба покинути. Я лікар і можу вам сказати, що відмова від алкоголю не загрожує життю і ніяк не впливає на здоров’я. Я не бачила жодну людину, яка кинула пити й від цього померла.
Максим Писарев, 33 роки
Не п’ю міцних алкогольних напоїв 12 років. Останній рік зовсім не вживаю. Зрозумів, що алкоголь мені не потрібен. Крім того, більше року тому кинув палити.
У моїй родині на свята можуть випити, але небагато. А я п’ю чай, воду чи компот. Або стараюсь замість святкування поїхати з сім'єю в якесь гарне місце нашої країни. До людей, які багато п'ють, ставлюся негативно. Відмова від алкоголю дає більше часу на родину, на роботу, на відпочинок без наслідків. Таким чином не витрачаються кошти на спиртні напої. Не загрожує штраф за керування авто напідпитку. Тому в цьому році був три рази на морі. І це у тому числі завдяки таким факторам, що я не п’ю і не палю.
Олександр Чернишенко, 42 роки
Я не вживаю алкоголь вже майже 8 років. Для мене це не був якийсь революційний крок. Я не хотів цим комусь щось довести. Не докладав якихось надзусиль. Все відбулось спокійно і еволюційно. Просто на якомусь етапі життя я зрозумів, що не отримую від вживання алкоголю особливого задоволення. Він суттєво знижує мою енергетику, розконцентровує і притупляє. Тоді для чого він мені? Тільки для того, щоб бути своєю людиною у питущих компаніях? Я думаю, воно того не варте. Краще бути самим собою.
Серед моїх друзів є як питущі, так і непитущі. Я поважаю право кожної дорослої людини приймати власне рішення, вживати чи не вживати алкоголь. Але, на жаль, далеко не всі дорослі, а тим більше діти, можуть контролювати себе у вживанні алкоголю. Люди часто є слабкими. Тому життя дуже часто показує іншу, зовсім непривабливу «картину». Відверто кажучи, масштаби алкоголізації нашого суспільства мене лякають. Легка доступність, реклама алкоголю у ЗМІ, поширення вживання алкоголю серед дітей, маса залежних і співзалежних людей. Працюючи журналістом, я веду в тому числі кримінальну хроніку. І можу сказати, що саме алкоголь – один з головних чинників збільшення злочинності, який залишає позаду нарко- та ігроманію.
Я розумію, яка це небезпечна «бомба сповільненої дії» під майбутнім нашого суспільства. Тому як небайдужа і громадсько активна людина, намагаюсь лобіювати ініціативи, що будуть жорстко регламентувати поширення алкоголю. Обмежувати його доступність для людей на рівні нашого міста. Зокрема, реальне виконання, а не лише на папері, норми про заборону продажу алкоголю у Фастові після 22-ї години вечора і до 10-ї години ранку. А також неповнолітнім фастівчанам.
Олександр Коваленко, 36 років
Я нечасто вживав алкоголь, але повністю відмовився від нього із 2004-го року. Це сталося тоді, коли я почав відвідувати християнську церкву. І справа зовсім не у якійсь забороні. Просто змінилися погляди на деякі речі. Свята у нас проходять весело і зовсім без спиртного. У компаніях, де п'ють, буваю дуже нечасто. Не подобається сама атмосфера. Але, коли доводиться бувати на таких застіллях, спокійно відмовляюсь від алкогольних напоїв. Пояснюю делікатно, що всіх поважаю, але пити не буду. До людей, що п'ють багато і часто, у мене цілий спектр відчуттів: від співчуття до неприйняття. Але, загалом, я не вважаю, що хтось гірший, ніж я, лише тому, що цей «хтось» п'є, а я - ні.
На мою думку, повна відмова від алкоголю змінює до непізнаваності життя будь-якої людини. І ці зміни лише позитивні. Адже життя - надто цікава річ, щоб топити його в стакані. І наші дорогі-любимі люди - сім'я, друзі, родичі, колеги, насправді потребують, щоб поруч були здорові, адекватні, та по-справжньому радісні «ми».
