Події 18-20 лютого 2014 року назавжди закарбувались в історії українського народу. Адже саме тоді відбулись найжорсткіші силові протистояння між учасниками Революції Гідності та правоохоронцями. 20 лютого 2014 року в середмісті столиці України загинула найбільша кількість осіб – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, відстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
Вони віддали своє життя за краще майбутнє своєї країни, за європейські цінності та відмову від усього радянського та російського, що тоді так активно пропагувалось владними органами. З метою вшанування пам’яті тих, хто загинув у боротьбі за європейський напрямок розвитку України, за права і свободи свого народу та тих, хто вчергове змінив хід українського історії, Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні" щороку 20 лютого відзначається День Героїв Небесної Сотні.
Серед Героїв, які тоді полягли на Майдані, був і фастівчанин Андрій Степанович Саєнко. Громадський активіст з гострим почуттям справедливості в той час просто не міг лишатись осторонь подій, які відбувались в країні та могли вплинути на її майбутнє. Залишаючи родину та власну справу, він самовіддано поринув у боротьбу за європейські цінності для свого народу та краще майбутнє для своїх дітей.
До Дня Героїв Небесної Сотні журналісти ФастівNews.City поспілкувались із старшим сином Андрія Саєнка Олексієм, який поділився спогадами про батька та події на Майдані, які з ним пов’язані.
«На момент початку Революції Гідності мені було 25 років, - пригадує Олексій. – Я закінчив університет та влаштувався на роботу в спортивну залу тренером. Батько почав їздити на акції протесту, одного разу я також з ним поїхав. 1 грудня 2013 року також був на Майдані разом з одним зі знайомих. Але мій робочий графік був таким, що було досить складно поєднувати його із ще якимись заходами. Звісно, я підтримував батька і підтримував сам вияв народного протесту існуючій тоді владі щодо її зближення з росією та способами, якими вона це здійснювала. Наша родина взагалі ще з радянських часів вже не надто підтримувала політику Радянського Союзу, а мала погляди українського націоналізму. Революцію Гідності підтримував і дядько, рідний брат батька – Юрій Степанович Саєнко, який також неодноразово їздив на Майдан Незалежності під час акцій протесту».
Чоловік пригадує, що ще до подій на Майдані Незалежності 2013-2014 років, батько був активним учасником Помаранчевої Революції та Податкового Майдану. Так, у 2004 році Андрій Саєнко був спостерігачем на виборах Президента України в Тростянці на Сумщині, де на власні очі бачив всі порушення та фальсифікації виборчого процесу, що спонукало його долучитись до тих, хто виборював право українців на чесні вибори. Згодом, будучи підприємцем першої групи платників єдиного податку, Андрій Степанович став на захист прав підприємців та справедливої системи оподаткування.
«Батько завжди підтримував не самих політиків і їх політичні сили, а саме певні політичні напрямки, - розповідає Олексій. – Важливим для нього був напрямок європейських цінностей, європейського способу життя. Певний час попрацювавши за кордоном, йому було з чим порівнювати і до чого прагнути в своїй країні. А до самих політиків батько ставився дещо скептично».
Однак син Героя Небесної Сотні зізнається, що батько всі свої рішення приймав рішуче, не шукаючи й не чекаючи підтримки зовні. Те ж стосувалось і участі в революціях. Тож коли в 2014 році розпочались протести на Майдані Незалежності Андрій Саєнко одразу до них приєднався. Там він записався до Сьомої сотні Самооборони, яка складалась переважно з жителів Західної України. Олексій розповідає, що батько не любив компанії та був більше інтровертом, тому навіть було дивно, що він долучився саме до цієї сотні, де не було фастівчан. Оскільки Андрій Степанович хоча і був уродженцем міста Сміли на Черкащині, з раннього дитинства проживав у Фастові.
Під час Революції Гідності, як і під час участі в попередніх акціях протесту, Андрій Саєнко намагався поєднувати свою підприємницьку діяльність та активну громадську. Часто їхав до Києва після роботи, на нічні чергування в наметових містечках. Інколи їздив на мітинги замість роботи, що значно шкодило його підприємницькій діяльності, адже найманих працівників чоловік не мав і, відповідно, в дні його відсутності його трудова діяльність просто не приносила його родині заробітку.
Олексій розповідає, що батько завжди говорив, що він не в самому епіцентрі подій на Майдані, певно, щоб уберегти родину від тривог і переживань. Але часто до нього не можна було додзвонитись і тому тривоги за близьку людину все рівно були присутні в родині.
Так було і 20 лютого 2014 року, коли вже зранку до чоловіка не змогли додзвонитись рідні. Згодом з телефону Андрія Саєнка пролунав дзвінок, в якому повідомили про його загибель та попросили приїхати опізнати і забрати тіло. Олексій пригадує, що вони з дядьком (рідний брат Андрія Саєнка – примітка редакції) одразу поїхали до Києва, пішки добирались від вокзалу до Майдану Незалежності, бо метро там тоді було зачинене.
«Ми з дядьком всюди по Майдану шукали тіло, навколо диміли шини, всюди кіптява, дим. Там не було ніякої чіткості, визначеності, повний хаос, - ділиться спогадами син Героя Небесної Сотні. – Коли врешті знайшли тіло, то понесли його до Михайлівського Собору, де вже було багато тіл, які зносили туди з усього Майдану. Потім активісти дали машину, щоб відвезти тіло до моргу. Згодом «Самооборона Фастівщини» організувала повернення тіла батька до Фастова. Певно, що до того, містяни не збирались в такій кількості на поховання, тоді дійсно прийшло дуже багато людей вшанувати пам'ять батька».
Олексій зазначає, що тоді родина отримала велику підтримку від представників місцевої самооборони, зокрема Руслана Степури (загинув 23.08.2022 у боях за Донеччину – примітка редакції) і Василя Горкуценка, які також були учасниками Революції Гідності. Представники української православної церкви Київського патріархату теж не лишились осторонь та прийшли додому до родини, щоб віддати шану Герою Небесної Сотні та провести обряд відспівування.
Тодішня місцева влада, згадує син Андрія Степановича, складалась переважно з представників провладної «Партії регіонів» і у відповідь на загибель і поховання в місті учасника Революції Гідності вони обрали мовчазну позицію, оскільки мали інші політичні й громадянські погляди.
Нині і місцева влади, і самі фастівчани з повагою та вдячністю вшановують пам'ять Героя Небесної Сотні Андрія Саєнка. Так, в серпні 2014 року рішенням Фастівської міської ради загиблому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Фастова» (посмертно), в місті на його честь перейменовано вулицю, на будівлі Фастівського центру позашкільної роботи (колишньої другої школи – примітка редакції) встановлено меморіальну дошку, а в 2020 році встановлено погруддя.
Варто додати, що першочергово ініціатором встановлення погруддя була родина Героя. Проте реалізувати проект вдалося лише завдяки зусиллям голови Благодійного Фонду «Пам’яті Небесної Сотні» Андрія Павленка, який нині приєднався до лав Збройних Сил України та боронить нашу країну від ворога. Олексій пригадує, як Андрій Павленко приїхав до міста з такою ініціативою, був досить переконливим і пробивним в своїй позиції та переконаннях, а тому досить швидко організували конкурс і обрали архітектора, яким став фастівський скульптор Анатолій Древецький. На відкритті погруддя заступниця генерального директора Національного музею Революції Гідності Антоніна Піпко зазначила, що цей пам’ятник у Фастові Андрієві Саєнку є одночасно і пам’ятником всім Героям Небесної Сотні та дасть можливість зберігати цю пам'ять та примножувати її.
Син Героя Небесної Сотні зізнається, що пам’ятає батька занадто чесним, що досить рідко можна зустріти серед людей, а також його гостре почуття справедливості: «Він завжди намагався не робити людям такого, чого б не хотів, щоб робили йому. Тому ні йому, ні нашій родині немає за що соромитись. Проте варто розповідати наступним поколінням і про батька, і про інших предків. Бо без коріння неможливо. Бо ми – це не лише теперішнє, але і минуле».
Тому неодмінно, пам'ять про Героя Небесної Сотні Андрія Саєнка, як і про інших Героїв, які віддали своє життя за волю й незалежність України, за європейські цінності й демократичне майбутнє нашої країни житиме в серцях фастівчан вічно. А їхня відвага, жертовність та самовіддача заради інтересів держави та свого народу буде надихаючим прикладом для кожного свідомого українця.
Нагадаємо, річниця Революції Гідності: згадаємо Героїв Небесної Сотні. У період 18-20 лютого 2014 року в центрі Києва загинули близько ста осіб, кілька десятків зникли безвісти, більше тисячі дістали поранення, а сотні – були заарештовані та піддані тортурам. Серед Героїв Небесної Сотні був і наш земляк – фастівчанин Андрій Саєнко.
