Мама, тато та вісім дітей. Саме такою є родина Масло, що проживає у Фастові. Найстаршій доньці 19 років, наймолодшому сину – всього лише 5 місяців. І для кожного з них батьки не втомлюються дарувати свою любов, тепло та турботу.
Журналісти ФастівNews.City зустрілися з мамою родини Наталією, яка розповіла про їхню велику родину, щоденний побут та сімейні традицій, а також про проблеми, з якими стикається їхня та інші багатодітні родини.
«Я виросла в родині, де було троє дітей. І коли виходила заміж, то сказала, що в мене теж буде як мінімум троє діток, - розповідає Наталія. - Ми віруючі люди і через те ми народжуємо дітей стільки, скільки дасть Бог. З Його поміччю справляємось, виховуємо, навчаємо».
Мама родини розповідає, що її день починається о 6:00-6:30 ранку, коли вона встає збирати молодших дітей до школи. При цьому кілька разів доводиться вставати вночі, щоб погодувати найменшого малюка. Старші діти, зізнається, вже самі собі готують сніданок і збираються на навчання. Жінка годує сніданком своїх молодших школярів, допомагає їм зібратись та, звісно ж, кожному приділяє кілька хвилин своєї уваги. До школи найменших відвозить батько родини дорогою на роботу.
А потім до щоденних справ великої родини долучається дідусь – тато чоловіка. Він відводить одну онуку на заняття до музичної школи, чекає її там, а потім відводить на шкільні заняття. В цей час закінчуються уроки у найменшого в родині школяра, тому він з дідусем повертається додому. Згодом повертаються старші, обідають, розбігаються на гуртки. Мама родини ж увесь час займається господарством, адже потрібно докласти значних зусиль для створення сімейного затишку. Проте між прибирання, приготуванням їжі, зустрічами зі школи чи збиранням на додаткові заняття, вона завжди знаходить час на турботу та ласку для кожної дитини.
«У нас в родині кожен має якісь обов’язки. Діти дружні, допомагають один одному, старші допомагають по господарству. Старша донька вже працює. Але не хочеться забирати в них дитинство, тому впродовж навчального року я стараюсь менше обтяжувати дітей роботою по господарству» - зізнається Наталія.
Жінка розповідає, що вже навчилась знаходити підхід до кожного з дітей. Жартує, що інколи дивується як в однієї мами та в одного тата можуть бути такі різні діти. Але вже знає характер та вподобання кожного.
Так, наприклад, дочка, що навчається в четвертому класі, займається музикою та відвідує курси шиття, старший син захоплюється комп’ютерами та створює чудові 3д малюнки, семирічний син займався малюванням, але зараз переключився на футбол. Дві дівчинки 15-ти та 13-ти років гарно знають англійську мову, яку самостійно вивчають, використовуючи додатки в телефоні. Водночас, одна з них також за літо опанувала корейський алфавіт, який припав їй до вподоби. Найстарша дочка навчається на музичному факультеті в теологічній семінарії. Загалом, усі дівчата в родині вміють грати на фортепіано, бо навчалися в музичній школі.
Такими ж різними є і професії, які хочуть опанувати в майбутньому діти. Однак жінка зазначає, що майже з кожним роком вподобання кожної дитини щодо майбутньої професії змінюється, тому їй складно прогнозувати, яку ж професію кожен з них врешті обере.
Велика родина звісно ж має і свої традиції. Кожна середа для них особлива, на цей день ніхто з членів родини нічого не планує. Адже цього дня вони всі збираються за родинним столом на спільну вечерю.
Багато часу родина приділяє молитвам та служінню Богу. В Євангельській Церкві, служби в якій відвідує родина, богослужіння відбуваються щовівторка, щочетверга та щонеділі. Жінка зізнається, що впродовж навчального року не завжди є можливість відвідувати богослужіння у вівторок та четвер. Тому зазвичай в ці дні родина має спільну молитву вдома. Однак відвідування недільного богослужіння в церкві для родини обов’язкове.
Молитва допомагала родині триматись і в перші дні повномасштабної війни, коли ворог був зовсім недалеко від Фастова. Але родина прийняла рішення залишитись в рідному місці. До того ж, за два дні до війни Наталія дізналась, що вагітна. В такому стані та з такою великою родиною виїжджати з міста було складно.
«Всі ми важко переживаємо війну, - розповідає Наталія. - Але щодня молимося про її завершення. Ми нещодавно їздили на кілька днів до моря в Одеську область. Дорогою я їх налаштовувала на те, що місце, в яке ми їдемо, може бути небезпечним, там ворог ближче. І коли в останній день нашого перебування там був великий обстріл балістикою з моря, молодша донька, якій лише чотири роки, дуже налякалась. Але для нас це все рівно була довгоочікувана поїздка, бо до цього ми давно нікуди далеко не виїжджали. Хоча і з такими неприємними та страшними моментами».
На жаль, народити дитину, якою завагітніла до початку повномасштабного вторгнення росії, Наталія не змогла. Про завмерлу вагітність їй повідомили 5 квітня 2022 року на плановій ультразвуковій діагностиці. Але вже через два роки, 5 квітня 2024 року, жінка народила найменшого синочка. Родина стала ще більшою та ще щасливішою.
Зараз родина Масло будує будинок, залишилось ще багато внутрішніх оздоблювальних робіт. Наталія розповідає, що будівництво і ремонт затягуються, оскільки облаштування будинку для такої великої родини потребує значного фінансування. До того ж, родина досі не може дозволити собі придбати транспортний засіб. Жінка зізнається, що допомоги та підтримки від держави їхня родина не отримує: «Я отримую лише 860 гривень на місяць допомоги на найменшу дитину. Також держава виплачує багатодітним родинам по 2100 гривень на кожну дитину до шести років. У мене таких дітей двоє – п’ятимісячний син та чотирирічна донька. Інші діти ніякої допомоги та пільг від держави не мають. Для них передбачена лише знижка 50% на харчування в шкільній їдальні".
Наталія зазначає, що держава допомагає лише тим багатодітним родинам, які перебувають у статусі малозабезпечених. А так як батько родини працює, то і на допомогу від держави вони не можуть розраховувати. Хоча чоловік працює офіційно та сплачує всі необхідні податки, родина нічого з них не отримує.
«Тобто ти маєш не працювати, щоб держава тобі допомагала, - відзначає мама родини, - вважаю, це неправильно. Ми, багатодітні мами, втрачаємо багато здоров’я, виносивши та народивши дитину. А скільки потрібно сил та терпіння, щоб її виховати, навчити. Держава ніяк не сприяє батькам у цьому питанні».
Проте, не дивлячись на жодні труднощі та негаразди, родина Масло є прикладом люблячої, дружньої родини, здатної разом долати всі перешкоди, разом радіти і сміятись, допомагати один одному, підтримувати та розуміти. Наталія зазначає, що діти роблять їхнє з чоловіком життя важливим. А щаслива усмішка на її обличчі – беззаперечне тому підтвердження.
