Під час виконання бойового завдання на Донеччині, захищаючи волю і незалежність України загинув Віктор Володимирович Дармостук. У Віктора залишилися дружина Людмила, сини Олександр та Володимир, онуки Варвара, Артем, Еліна.
Народився Віктор 13 березня 1967 року у Малій Офірні. У рідному селі закінчив школу, після чого втупив до Бородянського професійно-технічного училища. Далі була строкова служба на Житомирщині.
Працював на залізниці, у лісовому господарстві, пізніше був приватним підприємцем. Активно долучався до участі в житті села, був депутатом Малоснітинської сільської ради. Щирий та відкритий, Віктор мав багато друзів. Завжди був поряд, якщо хтось потребував допомоги. З коханою дружиною Людмилою виростив двох синів. А ще захоплювався футболом. У грі забував про усе та поводив себе як професіональний спортсмен.
Віктор бавив онуків та будував плани на життя. Але 24 лютого, коли ворог пішов на Київщину, чоловік мусив залишити усе. Він взяв до рук зброю та став на захист сім’ї та рідного краю. Від початку широкомасштабного вторгнення був командиром стрілецького взводу та вірним побратимом бойовим товаришам. Брав участь у бойових діях на Луганщині.
15 жовтня, коли ворог нещадно обстрілював позиції українських військових на Донеччині, до останнього подиху обороняючи рідну країну, Віктор Дармостук загинув.
У Віктора залишилися дружина Людмила, сини Олександр та Володимир, онуки Варвара, Артем, Еліна.
Староста Малої Снітинки Ірина Приліпко згадує Героя: "Громада в скорботі... Віктор Дармостук на щиті... Вітя, дорога наша Людино, наш Воїн, наш Захисник, наш Друг, Дід! Ти - Справжній! Ти просто не міг по-іншому! Крізь потоки сліз і ріки болю ти повертаєшся додому. До дому, який ти вимріяв і вибудував. До рідного краю, який ти так любив і захищав. Не можемо усвідомити, що тебе більше ніколи не буде поруч - бо ти вже назавжди в строю! Болить... Бо, твоя смерть - це ще одне підтвердження, що у нас забирають найкращих! Плачемо... Бо безсилля втрати і ненависна лють змішалися воєдино! Поважаємо твій вибір, твою добру волю - рішення моментальне і однозначне: "Я йду!" Дякуємо за захист! Дякуємо за твоє щире серце, за твою добру душу, за золоті руки, за силу і волю, за якусь таку "дідівську" мудрість і вроджену справедливість, за підтримку та позитив, за всі твої добрі справи! Дякуємо, що був з нами! Честь і шана!"
Про дату і час поховання Захисника Віктора Дармостука буде повідомлено додатково.
Нагадаємо, що з керівника гуртка - до військовослужбовця ЗСУ: загинув за Україну фастівчанин Артур Павленко.
