Окупація невеликого села Андріївка тривала понад місяць. Село розташоване на шляху, що веде до Києва від білоруського кордону. Цією дорогою пересувалися війська окупантів, і на початку війни тут точилися запеклі бої.
До 24 лютого тут мирно жили люди, відбудовувалися, тримали господарство і ростили дітей. А вже у лютому-березні 2022 російські солдати вбили з півсотні мирних жителів, є загиблі від бомбардувань та люди, що померли через відсутність доступу до медикаментів. Окупанти повністю зруйновали 123 будинки, 592 будівлі із 1 993 наявних пошкоджені, зазнала суттєвих руйнувань місцева школа, а дитячий садочок – взагалі зрівняли з землею.
Більшість жителів Андріївки, а їх близько тисячі, майже місяць провели у підвалах. Все чоловіче населення до 50 років пройшло через допити. Когось відпустили, когось розстріляли відразу, а когось тримали в полоні. Після звільнення села не вдалося встановити долю кількох десятків чоловіків.
Анатолій Кибукевич, староста с.Андріївка: «Коли була окупація, мобільного зв’язку взагалі майже не було, напевно вони якось глушили сигнал. А якщо комусь з сільчан вдавалося подзвонити, то одразу той будинок обстрілювали. Спочатку росіяни відібрали автівки у людей, а потім на них приїжджали і розстрілювали. Якщо знаходили в телефонах фото їх техніки, приїздили на подвір’я і вбивали людей у потилицю. Ми потім знаходили закатованих земляків у погрібах, на подвірях. Катували людей, лили холодну воду у взуття в холод, відрізали пальці… Жах, що коїли».
Надія Іванівна Воробей, мешканка Андріївки, пережила майже місяць страшної окупації. 18 березня 2022-го в її хату прилетів ворожий снаряд.
«Це сталося на моїх очах, я саме вийшла до сусідів. Летіло з боку Макарова. 20 хвилин і нема моєї хати… В перші дні вторгнення ми нарахували 862 машини різної техніки, яка йшла в першій колоні. Друга колона – понад 300 одиниць. Ніхто не очікував що її стільки буде. І ця руська техніка їхала мирними вулицями нашого села. Наші хлопці з тероборони заготовили коктейлів молотова. Але що ті коктейлі проти танку? Гради і танки вони ставили прямо на подвір’я людей. На високих дахах сиділи снайпери. Ми сиділи в погрібах або будинку, не могли навіть в туалет вийти на вулицю. Всі дні і ночі було гучно через постійні обстріли», - згадує жінка.
Окупанти жили у будинках сільчан, нівечили хати, а коли відступали, то підривали їх. Загарбники не залишали після себе нічого живого. З будинків вели артилерійські обстріли по Макарову. Адже з Андріївки до Макарова кілометрів 10-15.
- Знущалися, з автомата стріляли чоловікам по ногах, змушували, щоб «калінку-малінку» танцювали, автомати приставляли, стріляли, вони нас поставили на коліна, – пригадує мешканка Андріївки.
Два сусіди – Віталій Кибукевич і Вадим Ганюк – під час окупації свої родини відправили з села, а самі залишилися на господарстві. Місцеві кажуть, Кибукевича знайшли в підсобному приміщенні біля власного будинку, а Ганюка – розстріляним у власному погребі.
На початку квітня, після звільнення Андрівки від російських солдатів, на узбіччі мешканці побачили тіло чоловіка, який не був місцевим жителем. У білій сорочці, з завязаними руками і борідкою, лежав біля спаленого мікроавтобуса. Згодом дізналися, що закатовий і вбитий – волонтер української організації Червоного Хреста Євгеній Піскотін. Жителька Андріївського старостинського округу Наталія Сидоренко разом із чоловіком шукали тіла загиблих, а тоді і ховали їх. Одразу після деокупації.
Зі школи в Андріївці окупанти зробили штаб. Після себе залишили дуже багато слідів, чи осколками, чи кулями руйнування наробили. У багатьох класах було таке, що у одному кутку вони їли, а сусідній клас використовували як туалет. Майже у всіх класах познімали звичайні та інтерактивні дошки, забрали комп’ютери, ноутбуки, всю техніку, яка була у школі. Розповідають місцеві мешканці.
Окупація Андріївки армією РФ тривала з 27 лютого до 30 березня 2022 року.
З понад тисячі людей, які мешкали в Андріївці до війни, зараз можна нарахувати кілька сотень. Власники вщент зруйнованих помешкань виїхали з села або знайшли прихисток деінде. А ті будинки, які ще підлягають ремонту, люди намагаються приводити до ладу.
*Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).
