Ми запитали мешканців Фастова, чому вони люблять своє місто. У соцмережах на запитання відповіло чимало людей, які написали багато теплих зворушливих слів про свою малу батьківщину, поділилися своїми спогадами і улюбленими місцями. Крім позитивних відгуків, містяни висловлювали й зауваження та описували, які проблеми, на їхню думку, ще не вирішені.
Деякі з найбільш цікавих і вичерпних коментарів наводимо у статті. Більше можна прочитати у Facebook.
Марія Стефанишин-Філіпова
Марія Стефанишин-Філіпова
Я люблю це місто саме за те, що тут є Християнський центр святого Мартіна де Поррес. Це як моя друга сім'я. Тут вирує життя! Тут класно, завжди цікаво і постійно все оновлюється. І природа дуже гарна. На рибалку можна сходити, погуляти і відпочити.
Ну і тут мій чоловік, мої друзі, близькі мені люди, а скоро й дитятко народиться саме тут, в якого вже буде своя історія, тому що це місто стане для нього рідним з дитинства. За 5 років, які прожила у Фастові, ні разу не пожаліла, що переїхала сюди.
Тетяна Норець
Тетяна Норець
Тут по-справжньому вдома, тут все недалечко, лише тут, просто йдучи центральною вулицею, ти можеш зустріти родичів, однокласників, друзів, кумів - дізнатись всі новини і поговорити про все на світі.
Тут найсмачніше морозиво і найкрасивіша осінь, тут скоро зацвітуть каштани і саме тут, у нашому Фастові, ми зустрінемо перемогу.
Вікторія Стельмах
Вікторія Стельмах
Люблю Фастів просто тому, що він мій! Прекрасні ландшафти рощі, спортивний настрій стадіону, нові знайомства на заходах у Молодіжному центрі, Сонячний сквер, локація біля лелек...
Моє місто - це приємні спогади і впевненість у світлому переможному майбутньому. Це мої рідні та друзі, які тут, поряд. Зі мною. Підтримують завше. І тому я готова пробачати навіть недоліки. Я готова працювати над ним. Бо іншого - такого близького - не буде.
Олена Корусь
Олена Корусь
Чому я люблю Фастів? Відповіді на це питання ще декілька років тому я б не наважилася дати зовсім, бо відповідь була б протилежною. Адже наприкінці 1980-х – на початку 1990-х місто занурювалось в прірву на очах. Я тоді завершувала навчання в школі, і мені в цьому місті було душно. Тому одразу після школи я поїхала з нього. У 1990-ті воно стало дуже депресивним.
У 2020-му я переїхала сюди під час пандемії і почала помічати позитивні зміни – тут почало відроджуватись життя. Відбувається реконструкція вулиць, не лише Соборної, а й прилеглих. Упорядкували Молодіжний парк, колись улюблена молоддю «роща» (тобто гай).
Мені подобається Фастів малою кількістю багатоповерхівок. Особливу затишність створюють приватні садиби, вишневі й яблуневі сади, якими заважають милуватися хіба що високі паркани. Були б люди більш заможними, а також були б більш упорядковані території навколо – власне вулиці – публічний простір, тоді б територію з маленькими будиночками я порівняла би з садибною забудовою Німеччини.
Великою перевагою міста є його рельєф – наявність гори, де колись був замок і де є поблизу костел, річки з мальовничими берегами. Але пляжі занедбані, на жаль.
Особливий духовний осередок і справжня перлина Фастова - це костел і територія навколо – як куточок Європи. Вони є прикладом того, яким може бути Фастів при дбайливому господарюванні. Пам’ятаю, як впродовж 1980-х над середохрестям храму падала башточка, і таки впала, а зараз відбудували нову. На початку 1990-х храм стояв серед хащ, відкритий, ми ходили туди, шукаючи атмосфери справжньої містичної готики з привидами, а бачили дерева на даху, багатометрове павутиння, що звисало зі склепінь, і кажанів. Я живу неподалік, і коли зараз ходжу в центр за продуктами, завжди обираю саме дорогу через костел.
Тішить, що отримав нову локацію краєзнавчий музей, співробітники якого водять екскурсії містом. Але він потребує докорінної модернізації. Також ще замало культурного життя, цікавого для молоді. Хоча все в наших руках.
Мої рідні не мають коріння в цьому місті, але я закохалась в нього, коли почала читати про його історію. І дійсно, воно може зацікавити і католицькою добою, і козацькою. Недарма сюди привозять туристів. Вважаю, потрібно пропрацювати туристичну стратегію розвитку міста. Дуже виважено підійти до створення туристичних локацій, своєрідних магнітів - інсталяцій про славетну історію. Але не «самодєлкіні» вироби і не бронзові погруддя, а сучасні проекти з ретрансляцією правдивих історичних фактів, перевірених науковцями. Для цього слід робити воркшопи, залучати з усієї України на конкурсній основі фахівців: істориків, мистецтвознавців, художників, архітекторів, для створення нових паблік-спейсів. Потім все це буде працювати на добробут міста. Буде спонукати молодь затримуватись тут.
Чого я ніколи не пробачу місту – руйнування споруди залізничного вокзалу – пам’ятки неокласицизму ХХ ст., та кінотеатрів «Батьківщина» і «Мир».
Марина Хижняк
Марина Хижняк
Тому що Фастів - це місто, яке прийняло нас, біженців з Донецька, у 2014. Нас, двох жінок з двома собаками та двома кішками. Навіть суму оренди знизили, коли дізналися звідки ми. І це в той час, коли в більшості міст казали «донецьким не здаємо». За майже дев'ять років життя у Фастові я закохалася в це місто та людей. Тут справжня Україна. Люблю тебе, Фастів.
Михайло Петрушко
Михайло Петрушко
Наше місто єдине і неповторне. Тут минуло все моє дитинство, юність, всі переживання та негаразди, перемоги й поразки. Де б я не був, все одно тягне сюди, до рідного дому, до рідні, друзів, нікуди не хочу переїжджати. Навіть на початку повномасштабної війни місто стало прихистком для багатьох людей, символом спокою та незламності.
Наталія Степаненко
Наталія Степаненко
Це моє рідне місто - Фастів. Я тут виросла, всіх знаю. У нас чудовий Молодіжний парк, в ньому пройшло дитинство і юність, кожне дерево і місце - це чудові спогади. Саме в цьому парку наш класний керівник з нами грав у футбол, каталися на велосипедах, проводили змагання.
Це була моя дорога до школи, роботи.
Перший раз з мамою я йшла через нього на парад. По дорозі було гніздо з лелеками, за якими ми постійно спостерігали.
Перші проліски, фіалки були в «рощі».
Зараз це чарівне місце, яке щороку стає ще гарніше.
Я люблю своє місто за людей, з якими виросла на танцях в «клітці» та будинку культури. Це були найкращі часи.
Я люблю своє місто за те, що в ньому всі вітаються, посміхаються, спілкуються. В Києві цього немає.
Я люблю своє місто за те, що в ньому затишно і гарно. Навесні цвітуть каштани, і ти просто щасливий, бо ти вдома.
Анна Грищенко
Анна Грищенко
Моє рідне місто - Фастів.
Це місто сили, тут багато місць сил, де можна відновити своє Я.
Де б я не була, я завжди хочу повертатися до свого рідного краю, де я народилась, де були падіння та злети.
Моє місто - багате та родюче, квітуче та яскраве, навіть бува, що і сумне, але я його люблю за те, що воно в мене є!
Фастів - місто козацької слави!
Фастів - місто єдності, та має велику та світлу історію, яку потрібно пам'ятати, та своїх дітей до неї привчати.
Я українка - і цим я пишаюся!
Я фастівчанка - і цим я пишаюсь!
Приведу вам цитату П. Тичини: «Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне».
Тетяна Семченко
Тетяна Семченко
Багато років у Фастові я не бачила нічого, окрім вокзалу. Але коли я почала тут працювати, то я відкривала це місто, як ще непрочитану захопливу книгу: ваш прекрасний у будь-яку пору року костел, «роща», в якій, скільки не гуляй, щоразу знайдеш для себе щось гарне і цікаве, ліс, Унава, дамба, кав'ярні, церква Семена Палія, до стін якої чомусь хочеться тулитися, і ще купа затишних і красивих місць.
Але творчі, талановиті, розумні і веселі люди, які просто сяють із середини - це найголовніший скарб вашого міста. Тому хоч я в ньому вже не живу і не працюю, але люблю всім серцем.
Наталія Заграюк
Наталія Заграюк
Я люблю Фастів, бо тут народились мої діти, бо в ньому зростають, навчаються та розвиваються мої внуки. Але... жалкую за його неповторним образом, починаючи з вокзалу, де росла, бо батьки були залізничниками. Хліб нашого комбінату славився смаком та якістю і мандрував залізницею далеко від Фастова.
В нашому місті багато чудових людей, професіоналів, громадян, які своєю працею звеличують рідне місто. Високі досягнення музичні, танцювальні, спортивні. Вчителі у співпраці з учнями сягають олімпіадних вершин.
Сподіваюсь, що дочекаємось мирного часу, відновлення озера Снітинка, приведення у належний стан парку, відкриття підприємств, щоб не всі їхали на Київ у пошуках роботи.
Зінаїда Ніколенко
Зінаїда Ніколенко
Ми до 2014 р. жили у Донецьку. Коли прийшли туди рашистські солдати, і почали зникати люди з проукраїнською позицією, ми виїхали, ось так ми потрапили у Фастів. Після міста-мільйонника Фастів здався тихим, «загальмованим», але ж коли ближче познайомились, тут так вирує життя.
Фастівчани активно брали участь на Майдані, а потім багато добровольців пішли воювати і зараз героїчно захищають нашу землю. В місті багато культурних заходів, фестивалі, різні конкурси, спортивні змагання, а також проводиться благоустрій території. Шкода, що в місті мало підприємств, і люди вимушені їздити кудись на роботу.
Тетяна Шиманська
Тетяна Шиманська
Скільки себе знаю, пам'ятаю, що місту нашому в рік мого народження було 600 років, і завжди, коли комусь розповідала про нього, то додавала до свого віку 600 років.
Фастів - найкраще місто у світі, бо воно - моя Батьківщина, жила завжди тут, після навчання в Києві щодня поверталася, бо хотілося: тут сім'я, рідні, родичі, друзі, багато знайомих, могили пращурів!
Місто першого кохання, місто квітучих каштанів, місто, де народилися мої донечки.
Слава Україні і процвітання рідному місту!
