21 вересня - річниця смерті видатного винахідника зі світовим ім’ям - Миколи Миколайовича Бенардоса. Давайте згадаємо науковця, проєкти якого випередили свій час, і чий пам’ятник сьогодні стоїть у центрі міста Фастів.
Дитинство Миколи Бенардоса, юнацькі роки і пошуки себе
Винайдення ним електричного дугового зварювання і різання металів змінило цей світ. Про винахідника, який прожив останні роки свого життя у Фастові, пам’ятник якому ми бачимо, проходячи перехрестя вулиць Івана Мазепи, Садової та Семена Палія, нам розказали директор Фастівської школи народної майстерності, скульптор (автор пам’ятника Бенардосу) та краєзнавець Анатолій Древецький, директор Музею-вагону злуки УНР та ЗУНР, історик, краєзнавець Едуард Мондзолівський та директор Фастівського державного краєзнавчого музею Тетяна Дакал.
Микола Бенардос народився 7 серпня 1842 року в селі Бенардосівка Єлизаветградського повіту Херсонської губернії (зараз це село Мостове Миколаївської області) у родині військових, по батьківській лінії був нащадком старовинного грецького роду. Його дід Пантелеймон Бенардос був героєм Вітчизняної війни 1812 року і в російській армії дослужився до генеральського чину. Батько Микола Бенардос брав участь у Кримській війні і вийшов у відставку полковником.
Маленький Микола здобув домашню освіту, ще змалку він захоплювався різними ремеслами, проводив дні у майстернях, що обслуговували помістя, навчився ковальській справі. Звичайно, батьки хотіли, щоб син продовжив сімейну справу і став військовим, але хлопець не розділяв їхніх мрій. Все ж за наполяганням родичів у 1862 році він вступив у Київський університет Святого Володимира, на медичний факультет. Там винайшов срібну зубну пломбу, за допомогою якої вилікував свого денщика.
Через 4 роки майбутній видатний винахідник перевівся в Петровську землеробську і лісову академію в Москві, назавжди залишивши медицину. Близько трьох років вивчав сільськогосподарські науки. У цей час створив і випробував ряд сільськогосподарських винаходів, удосконалював існуючі знаряддя. У 1867 він відвідав Всесвітню виставку в Парижі. Побачивши технічну революцію у Європі, він запалився цими ідеями і повністю поринув у винахідництво.
Винахідництво і борги
Після повернення з Парижу Бенардос жив в материному маєтку в місті Лух Юрьєвецького повіту Костромської губернії, кожну вільну хвилину проводив у майстерні. Невдовзі він зустрів свою майбутню дружину, дочку господаря заїжджого двору Ганну Лебедєву, у 1868 році вони справили весілля. За свої кошти винахідник побудував школу – єдину у цих місцях, де навчалися сільські діти, організував аптеку і видавав безкоштовні ліки селянам. Багато коштів у Миколи Бенардоса йшло на власні дослідження, тому з часом у винахідника з’явилися борги.
У 1873 році Бенардос брав участь у покаранні різками земського лікаря, який образив княжну. Лікар подав в суд і винахідника засудили до заслання на проживання у Сибіру, пізніше це покарання замінили на тримісячний арешт і позбавлення права займати громадські пости. Ця судова справа вкрай підірвала і без того хиткий матеріальний стан вченого.
Після звільнення він продовжує займатися винахідництвом, зокрема створює колісний пароплав-амфібію, який пливе по воді і їде (перекочується) по мілині. Для випробування свого винаходу, Бенардос здійснив на ньому 300-кілометрову подорож. Щоб сплатити борги і мати кошти на подальші дослідження, він продає частину своїх земель і закладає маєток та переїжджає у Санкт-Петербург.
Світова слава
У Санкт-Петербурзі Бенардос спілкується з багатьма талановитими науковцями, працює в товаристві «Яблочков-винахідник і Ко», бере участь у поширенні електричного освітлення в Російській імперії, винаходить акумулятори.
У 1881 році його відрядили на Міжнародну електротехнічну виставку в Парижі. Готуючись до неї, він робить головне відкриття свого життя – винаходить метод дугового електрозварювання, який називає «електрогефест». Його винахід стає головним експонатом паризької виставки та отримує золоту медаль. Повернувшись додому вчений вдосконалює винайдений спосіб електрозварювання для використання в промисловості.
Після продажу маєтку і сплати боргів, на кошти, які залишилися, Бенардос отримує патенти на свій винахід. Через 2 роки дугове електрозварювання поширюється по всьому світу, а ім’я Бенардоса стає всесвітньовідомим, про нього пише російська і іноземна преса.
На Всеросійській електричній виставці в Санкт-Петербурзі у 1892 році демонструється більше 30 винаходів Бенардоса. У цьому ж році він удостоєний найвищої відзнаки Російського Технічного Товариства – золотої медалі, та обраний членом цього товариства.
Фастівський період
Є різні версії, чому наприкінці 1890 років (у 1898 чи 1900 р.) Бенардос переїхав до Фастова. Одні краєзнавці вважають, що лікарі порадили йому змінити клімат і поселитися ближче до соснових лісів, адже здоров’я винахідника сильно погіршилося – під час розробки акумуляторів вчений надихався отруйними парами свинцю. Інші говорять, що він приїхав у наше місто в пошуках роботи і сталого заробітку. Можливо, всі версії є правдою, адже останні роки вчений бідує, через це втрачає родину – дружина пішла, забравши дітей.
Відомо, що Бенардос працював у фастівських залізничних майстернях (сучасне Фастівське моторвагонне депо), адже тоді якраз розбудовувалася залізниця. Ще у Петербурзі він познайомився з Фрідріхом Брандтом, який запросив його до себе – працювати на своєму підприємстві «Мідно, залізо-котельний, механічний і чавунно-ливарний завод Ф. Брандта» (сучасний «Червоний Жовтень»). Разом з тим винахідник продовжував свою дослідну роботу.
Бенардос знімав кімнату в будинку біля міського парку ім. Ю. Гагаріна, на території колишнього кінотеатру «Мир» (за іншою версією, він жив на Завокзаллі, де були заводські поселення).
Помер 21 вересня 1905 року у фастівській богадільні (яка була розташована біля колишньої Залізничної лікарні) і був похований на церковнопарафіяльному цвинтарі Воскресенської церкви (біля пам’ятника радянським воїнам-танкістам, зараз на її місці стоїть гуртожиток). Під час Другої світової війни дзвіниця церкви була пошкоджена. А у 1944 році полонених німців змусили розібрати споруду для відбудови міста.
Не вище Леніна
Анатолій Древецький зацікавився Бенардосом у 1967 році, коли вперше дізнався про винахідника. Коли скульптор вчився в Київському державному художньому інституті, він вирішив присвятити великому вченому, що останні роки життя жив у Фастові, свою диплому роботу і кілька років збирав необхідну інформацію. У 1978 році захистив дипломну роботу на відмінно. І хоча перед цим Постановою Ради міністрів України було доручено створити пам’ятний знак Бенардосу у Фастові Олександру Скоблікову, народному художнику України, він відмовився на користь Древецького, оцінивши його дипломну роботу.
За задумом автора, винахідник мав стояти обличчям до міського парку з двома злегка піднятими руками, ніби показуючи девіз свого життя «все віддаю людям», і мати розмір 4,5 метри. Але художня рада вирішила, що Бенардос повинен дивитися на центр міста і бути не вище 4 метрів, адже за рік до цього у Фастові був встановлений новий пам’ятник Леніну висотою 5 метрів. А через те, що силует ескізу нагадував хрест, що в радянські часи було неприпустимо, одну руку Бенардоса скульптору порадили опустити.
У 1981 році, через 100 років після винайдення Бенардосом електрозварювання, у Фастові відбулося урочисте відкриття пам’ятника видатному винахіднику, на яке приїхали почесні гості - двічі Герой Радянського Союзу космонавт Валерій Кубасов, Борис Патон, обласне і районне керівництво, багато гостей з союзної конференції, яка відбувалася напередодні в Політехнічному інституті.
У цьому ж році Анатолій Древецький створив погруддя Бенардоса з бронзи, яке встановлене в місті Лух в Російській федерації, де у вченого був маєток.
Нещодавно в місті Іваново (РФ) встановили ще один пам’ятник Бенардосу, там же є музей винахіднику.
Історія і сучасність
Членкиня Молодіжної ради минулої каденції Людмила Григорович започаткувала просвітницьку кампанію, ознайомлюючи фастівчан та всіх охочих з життям і винаходами Миколи Бенардоса. Вона проводить екскурсії по місту та розповсюджує інформацію про винахідника в соціальних мережах.
На минулорічний Громадський бюджет Людмила подавала проєкт створення інтерактивного музею під відкритим небом, який би включав ряд експонатів-винаходів Бенардоса. На жаль, він не набрав достатньої кількості голосів.
Цікаві факти
● У Радянському союзі метод зварювання «способом Бенардоса» приписували Євгену Патону.
● У Фастові встановлено найвищий пам’ятник Бенардосу у світі.
● Микола Бенардос – автор більше ніж 200 винаходів в галузях сільського господарства, військової справи, транспорту, електротехніки та інших.
● Іменем Бенардоса названа вулиця у Фастові на Казнівці.
● У місті Переяслав-Хмельницький є музей Бенардоса, у якому експонується дипломна робота Анатолія Древецького, а також модельєрна композиція і бронзова модель його авторства, присвячені Бенардосу.
● За згадками Анатолія Древецького, у Фастові музей винахіднику так і не створили, тому що у 80-ті роки керівництво міста не знайшло приміщення і фінансування на такий заклад.
Нагадаємо, до 15-річчя Дня вишиванки пам’ятник винахіднику електрозварювання Миколі Бенардосу одягнули у вишиванку.
